В Україні триває «податкова амністія», в межах якої виникає чимало питань щодо того, що потрібно декларувати та якими будуть наслідки недекларування тих чи інших активів. Значна кількість цих питань стосується необхідності декларувати належне людині нерухоме майно, яке знаходиться як в Україні, так і поза її межами. Давайте спробуємо дослідити, як це працює та що потрібно робити, щоб убезпечити свого клієнта, власника відповідного майна, від ризиків, пов’язаних із декларуванням майна.

Варто зауважити, що згідно із Законом «Про податкову амністію» (Закон України № 1539-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу та інших законів України про стимулювання детінізації доходів та підвищення податкової культури громадян шляхом введення одноразового (спеціального) добровільного декларування фізичними особами належних їм активів і сплати одноразового збору в бюджет» нерухоме майно, а саме:

• земельні ділянки,
• об’єкти житлової і нежитлової нерухомості, а також
• об’єкти незавершеного будівництва (майнові права та права на земельні ділянки під відповідними об’єктами),
• в тому числі й належні на праві спільної сумісної чи часткової власності, —

є об’єктами декларування.

Тобто такі об’єкти можуть бути задекларовані шляхом подання власником майна до податкової відповідної декларації, а їх недекларування може загрожувати знач­ними штрафними санкціями.

І все ж таки не будь-яке майно потрібно показувати в «добровільній декларації». Так, законодавець визначив, що:

• квартира/квартири, загальна площа якої/яких не перевищує сукупно 120 квадратних метрів або
• майнові права на таку квартиру (квартири),
• житловий будинок (будинки), загальна площа якого (яких) не перевищує 240 квадратних метрів,
• об’єкти нежитлової нерухомості (нежитлові будинки некомерційного призначення та/або нежитлові будинки незавершеного будівництва некомерційного призначення), загальна площа яких не перевищує 60 квадратних метрів, а також
• земельні ділянки, сукупний розмір яких по кожній окремій ділянці не перевищує норми безоплатної передачі, визначеної статтею 121 Земельного кодексу України (не більш ніж 0,01—2,0 гектари залежно від призначення земельної ділянки), —

не підлягають декларуванню.

При цьому це виключення стосується нерухомого майна, яке розташоване на території України, належить фізичній особі на праві власності, що підтверджується даними відповідних державних ре­єстрів. Якщо майно перебуває в зарубіжній юрисдикції, воно може бути включено до декларації. Що ж стосується нерухомого майна, розташованого в Україні, але придбаного до 2013 року, коли включення об’єктів нерухомості до реєстру нерухомого майна стало обов’язковим, то у разі його включення до реєстру нерухомого майна та відповідності нормам щодо площі такого майна, його декларування не є обов’язковим.

Таким чином, як бачимо, не будь-яке нерухоме майно необхідно вносити до декларації. Усе залежить від:

• його місця розташування,
• площі та
• наявності відповідної інформації у державних реєстрах.

І все ж таки треба пам’ятати, що декларуванню підлягає і майно, належне особі на праві спільної власності, титульним власником якого може бути інша особа (наприклад, другий із подружжя), що потрібно враховувати при обчисленні площі належної особі нерухомості та визначенні необхідності включення майна до «добровільної декларації».

Автор: Віктор МОРОЗ, керуючий партнер АО Suprema Lex