Лишитися за кадрами — PRAVO.UA
прапор_України
2024

Генеральний партнер 2024 року

Видавництво ЮРИДИЧНА ПРАКТИКА
Головна » Юридична практика № 31-32 (1232-1233) » Лишитися за кадрами

Лишитися за кадрами

Рубрика Актуально
Нові закони щодо ВККС та ВРП не гарантують оперативного вирішення питання кадрового голоду в судах: процес формування самих органів суддівського врядування може затягнутися на кілька років
Навіть за найоптимістичнішими прогнозами, перші екзамени на посади суддів ВККС зможе провести не раніше весни 2022 року

Цього літа законодавець максимально наблизився до розблокування процесів добору суддів та вирішення проблеми кадрового голоду в судах. Однак очікування судової влади отримати незабаром поповнення лав новими колегами можуть виявитися марними. Може статися так, що сформувати саму Вищу кваліфікаційну комісію суддів України (ВККС) буде просто нікому.

 

Нові закони

З 5 серпня 2021 року набули чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо відновлення роботи Вищої кваліфікаційної комісії суддів України» (Закон № 1629-IX, Закон про відновлення ВККС), більш відомий як законопроєкт № 3711-д, та Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя» (Закон № 1635-IX, Закон про членів ВРП), більш відомий як законопроєкт № 5068).

Обидва акти містять схожі положення, які стосуються потреби попередньої, перед винесення на голосування питання про призначення на посади, перевірки кандидатів у члени ВККС та Вищої ради правосуддя (ВРП) на доброчесність. Така місія покладається на Конкурсну комісію та Етичну раду відповідно. Склад цих органів, які працюватимуть при ВРП, має затверджувати сама ВРП з кандидатів, запропонованих Радою суддів України (по 3 представники), Радою адвокатів України (по 1 представнику), Радою прокурорів України (по 1 представнику) та президією Національної академії правових наук України (по 1 представнику).

 

Висування кандидатів

Однак перший склад Конкурсної комісії та Етичної ради формуватимуть не адвокатура, прокуратура та науковці спільно з суддівським самоврядуванням, а Рада суддів України і міжнародні та іноземні організації, які відповідно до міжнародних або міждержавних угод протягом останніх п’яти років надають Україні міжнародну технічну допомогу у сфері судової реформи та/або запобігання і протидії корупції.

Кожен із суб’єктів має квоту на 3 представників і повинен буде надати узгоджений список кандидатів до ВРП.

І процес добору вже стартував. Наразі Міністерство закордонних справ України (МЗС) надало ВРП список організацій, з якими Україна співпрацює у відповідній сфері. Хоча список міжнародних організацій виглядає дуже дивним, зважаючи на наявність у ньому таких партнерів, як «Сполучені Штати Америки» чи «Німеччина».

Хай там як, ВРП звернулася до них про надання узгодженого списку експертів для формування обох органів — і Конкурсної комісії, і Етичної ради.

У них є до 30 днів для подання пропозицій щодо експертів. Від міжнародних організацій варто очікувати такого списку десь наприкінці серпня, а Рада суддів України вже оголосила конкурс для кандидатів до складу Конкурсної комісії і може розглянути відповідне питання на своєму найближчому засіданні, запланованому на 3 вересня (як правило, Рада суддів проводить свої засідання в першу п’ятницю місяця).

Після того як надійде остання з пропозицій, у ВРП є п’ять днів, щоб провести засідання і затвердити склад Конкурсної комісії та Етичної ради. Якщо ВРП цього не зробить, то автоматично членами відповідних органів будуть вважатися перші 3 кандидати з кожного списку. Таким чином, можна очікувати, що вже від середини вересня Конкурсна комісія зможе розпочати перевіряти на доброчесність кандидатів у члени ВККС, а Етична рада — дійсних членів ВРП та претендентів на 4 вакантні нині посади.

 

Чи все законно?

Обидва процеси запущено паралельно, і з боку може видатися, що це пришвидшить розблокування роботи ВККС та знизить кадровий голод у судах. Однак саме ця паралельність може стати причиною того, що жоден із процесів не завершиться так швидко, як очікувалось. Уся проблема в тому, що два закони, попри подібність своїх положень, мають певні відмінності, які можуть стати критичними.

Ідеться, зокрема, про те, що за Законом про членів ВРП усі функції стосовно подання оголошень, звернень до МЗС, Ради суддів України та відповідних міжнародних організацій — повноваження голови Вищої ради правосуддя. Проте ця Рада, як відомо, з березня не має очільника, а повноваження голови виконують або заступник голови Олексій Маловацький як в.о. за посадою, або Віктор Грищук як найстарший з членів ВРП (під час відпустки чи за відсутності заступника).

Саме положення щодо виключного права голови ВРП стали однією з підстав накладення вето Президента на проєкт № 3711-д, і до остаточної редакції Закон про відновлення ВККС було скориговано таким чином, що відповідні функції зможе виконувати і особа, яка виконує повноваження голови ВРП. За цією логікою проєкт № 5068 глава держави мав так само заветувати, однак його в другому читання ухвалили лише 14 липня наприкінці сесії, а тому часу на подолання або ухвалення акта з вето Президента не було. Для цього треба було б відкликати з відпусток парламентарів, що було майже нереально.

Власне, позачергове засідання від 20 липня, на якому відхилили проєкти постанов про скасування голосування за проєкт № 5068, це підтверджує — ще на робочому тижні, коли мала відбуватися робота з виборцями, вдалося зібрати в залі лише 99 парламентарів.

Тому Закон про членів ВРП підписали, як є. І у тому самому вигляді він набув чинності. Це означає, що всі дії ВРП з надіслання запиту до МЗС та звернення до відповідних суб’єктів формування Етичної ради може бути визнано незаконними. І відповідний позов про перевищення повноважень в.о. голови ВРП Віктора Грищука вже подано до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Навіть якщо цей процес не буде зупинено, надалі кількість рішень, легітимність яких може бути поставлено під сумнів, лише зростатиме. І все це буде породжувати нові і нові позови. Наприклад, від чинних членів ВРП, які будуть оскаржувати свої висновки щодо доброчесності, від кандидатів у ВРП на посади, які будуть вакантними. А внести корективи до Закону № 1635-IX парламент зможе не раніше ніж 7 вересня, коли розпочнеться шоста сесія парламенту ІХ скликання.

Власне, якщо Етичній раді буде кого перевіряти. Так, через загрози незалежності адвокатури Рада адвокатів України вже рекомендувала членам ВРП, призначеним з’їздом адвокатів України, скласти повноваження. Подібні ризики є і для науковців, і для самих представників суддівського корпусу. Якщо станеться так, що хоча б двоє з призначених членів ВРП підуть із посади, ВРП стане неповноважною відповідно до вимог статті 131 Конституції України. Частина 9 цієї статті вказує, що ВРП є повноважною за умови обрання (призначення) щонайменше 15 її членів, серед яких більшість становлять судді. Нині у складі ВРП 17 членів, але одна з них — голова Верховного Суду Валентина Данішевська — входить до складу ради за посадою, а тому не є обраним чи призначеним членом.

Якщо повноваження складуть більше членів ВРП, то процес зупиниться щонайменше на пів року. Тому говорити про відновлення роботи ВККС до березня 2022 року не доводиться.

Дисциплінарні провадження може бути відновлено ще пізніше. Адже тільки після формування повноважного складу ВРП можна буде розпочати добір дисциплінарних інспекторів, потім має бути сформовано їх штат, між ними перерозподілено всі наявні дисциплінарні справи, провадження — відкрито і проведено заново. Тож наступні рішення щодо дисциплінарної відповідальності суддів ВРП (у тому чи іншому складі) не зможуть ухвалити раніше ніж восени 2022 року.

Це якщо всі норми збережуть чинність, у чому немає впевненості. Адже ВРП вже звернулася до Пленуму Верховного Суду з клопотанням про внесення конституційного подання щодо неконституційності окремих положень Закону про членів ВРП. З огляду на те що поставлено під сумнів положення щодо роботи Етичної ради, аналогічні тим, які було визнано неконституційними в березні 2020 року (рішення Конституційного Суду України (КСУ) № 4-p/2020), є ймовірність, що КСУ знову вкаже законодавцю на загрози незалежності судової влади.

 

Що можна було б зробити?

Очевидною є нагальна проблема з кадрами в судах першої інстанції та апеляціях. Для того щоб чинні судді не захлинулися від валу справ, украй важливо відновити роботу ВККС. Це можна було зробити за Законом № 1629-IX, якби його виконання не відбувалося паралельно з виконанням Закону № 1635-ІХ.

Оптимальним рішенням було б роз’єднати два процеси в часі, а саме:

— зупинити дію Закону № 1635-IX чи окремих його положень, поки не буде внесено корективи, які знімуть сумніви в конституційності норм,

— зосередитися на виконанні Закону про відновлення ВККС.

Це справді дало би позитивний результат та допомогло б урятувати від колапсу судову систему.

 

Ірина ГОНЧАР «Юридична практика»

Поділитися

Підписуйтесь на «Юридичну практику» в Facebook, Telegram, Linkedin та YouTube.

Баннер_на_сайт_тип_1
YPpicnic600x900
баннер_600_90px_2
2024
tg-10
Legal High School

Інші новини

PRAVO.UA