Зміни в Україні — перманентний стан. Він хоч і викликає чимало пересторог, та все ж таки дає можливість віддалятися від тоталітаризму, авторитаризму та рухатися назустріч усвідомленню свободи і важливості демократії.

Свобода, яку отримали українці після століть посягань на наші землі, на нашу мову, на нашу культуру, цінності та права, стала омріяним та несподіваним подарунком. На жаль, її отримали вже тоді, коли змінилися покоління… Мати вибір. Бути вільними духом отримали можливість ті, хто й не прагнув до цього, хто не знав, що так можна.

І сьогодні ми мусимо вчитися бути вільними, користуватися своїми правами і свободами. Вчити дітей розуміти, що є свобода.

Адже свобода — то не про право робити все, що заманеться. Свобода — про відповідальність за свої вчинки, своє життя, свій дім і свою країну.

Політичні та економічні коливання часто збивають внутрішній компас свободи, і, щоб не втратити орієнтири, доречно було б, аби лідери нації, лідери думок були носіями правильних принципів народовладдя, справедливості, гідності та взаємоповаги. Щоб бути носієм цих цінностей, звісно, вчитися бути вільними і відповідальними. Цінувати своє життя, інших людей та свій дім — будинок, країну, планету. Але важливо не усувати помилки минулого, а створювати умови, за яких гідність складатиме суть людини. Тож треба починати не просто зі зміни вищої освіти, не зі шкільного виховання, а з дитячих садочків, ясел, а ще краще — з пологових будинків. З місць, де людина приходить у життя. І коли з перших секунд людина буде вбирати в себе повагу, розуміти свою цінність і цінність інших життів, вона зможе залишатися лідером та орієнтиром за будь-яких змін обставин.