Незабаром буде рік, як діє нова нормативно-правова база у сфері валютного законодавства, оскільки Закон України «Про валюту і валютні операції» (Закон) було введено в дію 7 лютого 2019 року, а також разом із ним почали діяти нові постанови Національного банку України (НБУ).

Відповідно до статті 11 Закону валютний нагляд в Україні здійснюється органами валютного нагляду та агентами валютного нагляду з метою встановлення відповідності здійснюваних валютних операцій валютному законодавству з урахуванням ризик-орієнтованого підходу.

Органами валютного нагляду відповідно до цього Закону є НБУ та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, які в межах своєї компетенції здійснюють нагляд за дотриманням резидентами та нерезидентами вимог валютного законодавства.

Уповноважені установи під час проведення ними валютних операцій здійснюють безпосередній нагляд за виконанням вимог валютного законодавства резидентами (крім інших уповноважених установ) та нерезидентами, що здійснюють валютні операції через ці уповноважені установи.

Під час проведення перевірок з питань дотримання вимог валютного законодавства органи валютного нагляду мають право вимагати від агентів валютного нагляду та інших осіб, які є об’єктами таких перевірок, надання доступу до систем автоматизації валютних операцій, підтвердних документів та іншої інформації про валютні операції, а також пояснень щодо проведених валютних операцій. Агенти ж валютного нагляду та інші особи, які є об’єктами таких перевірок, зобов’язані безоплатно надавати відповідний доступ, пояснення, документи та іншу інформацію.

У разі виявлення порушень валютного законодавства органи валютного нагляду мають право вимагати від агентів валютного нагляду та інших осіб, які є об’єктами таких перевірок і допустили такі порушення, дотримання вимог валютного законодавства та застосовувати заходи впливу, передбачені законом. При цьому, якщо порушення виявлене агентом валютного нагляду — суб’єктом валютної операції валютного законодавства, то цей орган запобігає проведенню такої валютної операції та інформує про неї орган валютного нагляду.

Органи валютного нагляду обмінюються інформацією щодо виявлених порушень валютного законодавства, отриманою ними під час здійснення валютного нагляду з метою реалізації повноважень у сфері валютного регулювання та нагляду. За невиконання обов’язків, встановлених цим Законом, а також за порушення прав резидентів та нерезидентів органи та агенти валютного нагляду, їх посадові особи несуть відповідальність, передбачену законодавством України.

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону НБУ має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Такі строки було встановлено постановою правління НБУ від 2 січня 2019 року № 5 «Про затвердження Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті» і, відповідно до пункту 21 розділу ІІ, вони становлять 365 календарних днів.

Визначено й граничну суму, після досягнення якої відбувається обов’язковий фінансовий моніторинг. Так, у статті 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», визначено, що фінансова операція підлягає обов’язковому фінансовому моніторингу у разі, якщо сума, на яку вона здійснюється, дорівнює чи перевищує 150 000 гривень або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, банківських металах, інших активах, еквівалентну 150 000 гривень, та здійснюється шляхом переказу коштів на анонімний (номерний) рахунок за кордон і надходження коштів з анонімного (номерного) рахунку із-за кордону; зарахування або переказу коштів у разі, якщо хоча б одна із сторін — учасників фінансової операції має відповідну реєстрацію, місце проживання чи місцезнаходження в державі, що віднесена Кабінетом Міністрів України до переліку офшорних зон, а також переказу коштів на рахунок, відкритий у фінансовій установі, зареєстрованій у зазначеній державі. У редакції цієї статті, яка набуде чинності з 28 квітня 2020 року, суму збільшено до 400 тис. грн.

Також відповідно до частини 2 статті 13 Закону у разі встановлення НБУ граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених НБУ. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав — з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунку (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання. Якщо граничний строк розрахунків встановлено для операцій з імпорту товарів, їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого НБУ граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).

Відповідно до пункту 7 розділу ІІ постанови правління НБУ від 2 січня 2019 року № 7 «Про затверд­ження Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів» Банк розпочинає відлік установлених НБУ граничних строків розрахунків з дати:

1) оформлення митної декларації типу ЕК-10 «Експорт», ЕК-11 «Реекспорт» на продукцію, що експортується (якщо продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню), або підписання акта чи іншого документа, що засвідчує поставку нерезиденту товару відповідно до умов експортного договору (якщо товар згідно із законодавством України не підлягає митному оформленню), — за операціями з експорту товарів;

2) здійснення платежу (списання коштів з рахунку клієнта), а у разі застосування розрахунків у формі документарного акредитива — здійснення банком платежу на користь нерезидента (списання коштів з рахунку банку) — за операціями з імпорту товарів.

Щодо відповідальності та її розмірів за порушення валютного законодавства при здійсненні операцій з експорту та імпорту товарів, то варто зазначити, що відповідно до частини 5 статті 13 Закону порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно з цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожен день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (конт­рактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом НБУ, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Відповідно до частини 8 статті 13 Закону центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, за результатами перевірки стягує у встановленому законом порядку з резидентів пеню.

У разі порушення валютного законодавства при здійсненні операцій з експорту та імпорту товарів резиденти можуть уникнути застосування санкцій. Шляхом уникнення є винятково дотримання валютного законодавства.

Так, відповідно до частини 6 Закону, у разі якщо виконання договору зупиняється у зв’язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків та нарахування пені відповідно зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин.

Підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту).

Відповідно до частини 7 Закону у разі прийняття до розгляду судом, міжнародним комерційним арбіт­ражем позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання нерезидентом строку, передбаченого зовнішньоекономічним договором (контрактом), або прийняття до провадження уповноваженим органом відповідної країни документа про стягнення такої заборгованості з боржника-нерезидента на користь резидента в позасудовому (досудовому) примусовому порядку, строк розрахунків зупиняється з дня прийняття до розгляду такої заяви (прийняття до провадження відповідного документа), і пеня за порушення строку в цей період не нараховується.

У разі ухвалення судом, міжнародним комерційним арбітражем рішення про відмову в позові повністю або частково в частині майнових вимог чи про відмову у відкритті провадження у справі або про залишення позову без розгляду, а також у разі визнання документа про стягнення заборгованості з боржника-нерезидента таким, що не підлягає виконанню, недійсним, незаконним тощо, та (або) закриття (припинення) провадження без зарахування грошових коштів на рахунки резидентів у банках України за таким документом строк, встановлений відповідно до цієї статті, поновлюється, і пеня за його порушення нараховується за кожен день прострочення, включаючи період, на який цей строк було зупинено.

У разі ухвалення судом, міжнародним комерційним арбітражем рішення про задоволення позову сплаті підлягає лише пеня, нарахована до дня прийняття позовної заяви до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем.

Ще одним способом уникнення застосування санкцій є продовження строків розрахунків центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, шляхом видачі висновку. Такий висновок видається відповідно до Порядку видачі висновку щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених НБУ, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2019 року за № 104.

Окремо варто зазначити, що 6 грудня 2019 року було прийнято Закон України № 361-IX «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (Закон про протидію відмиванню), який опубліковано у газеті «Голос України» за 28 грудня 2019 року.

Відповідно до пункту 1 прикінцевих та перехідних положень Закону про протидію відмиванню він набуде чинності через чотири місяці з дня його опублікування, крім абзацу 3 підпункту 9 пункту 6 розділу X, який набуде чинності з дня введення в дію Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення функцій із державного регулювання ринків фінансових послуг» від 12 вересня 2019 року № 79-IX. Оскільки Закон про протидію відмиванню набуде чинності 28 квітня 2020 року, то він змінить нормативно-правову базу, а також валютне регулювання.

Автор: Олексій Меше
адвокат, старший юрист ЮК «НОБІЛІ»