Криза довіри — PRAVO.UA
прапор_України
2024

Генеральний партнер 2024 року

Видавництво ЮРИДИЧНА ПРАКТИКА

Криза довіри

Запропоновані законодавцями підходи до формування вітчизняних інвестиційних арбітражів не призведуть до підвищення рівня довіри до української юрисдикції, а навпаки, зруйнують її

Володимир НАГНИБІДА

завідувач сектору Науково­дослідного інституту приватного права та підприємництва імені акад. Ф.Г. Бурчака НАПрН України, к.ю.н., MCIArb

Спеціально для «Судового вісника»

 

Ідею поліпшення інвестиційної приваб­ливості через створення відповідних міжнародних арбітражів в Україні останнім часом досить часто можна почути на різних майданчиках українського істеблішменту. Наприкінці 2019 року міністр юстиції України Денис Малюська анонсував створення в Україні «арбітражу європейського рівня», оскільки третейські суди і арбітраж «далекі від стану, яким можна було б пишатись чи який би серйозно впливав на інвестиційний клімат». Пізніше ця ідея трансформувалась у намір української влади створити міжнародний арбітражний суд для інвесторів, про що урядовцями було зроблено відповідні заяви у ході Всесвітнього економічного форуму в Давосі у січні 2020 року.

Разом із цим ідея створення привабливого для інвесторів арбітражу відпрацьовувалась також шляхом «приведення сюди (в Україну) третейських арбітрів, іноземних суддів» і створення арбітражу, «який мав би прекрасну репутацію, був би надійним, працював би нарівні зі Стокгольмом і Лондоном». І хоча подібні ініціативи та формат їх реалізації були подекуди доволі критично (але справедливо) оцінені у професійних колах, однак донедавна вселяв надію факт усвідомлення чинною владою прямого зв’язку інституту арбітражу з інвестиційною привабливістю та довірою інвесторів до держави загалом. Крім цього, такі заяви свідчать про намір влади запропонувати західним партнерам і бізнесу європейського рівня майданчик для вирішення міжнародних комерційних та інвестиційних спорів високопрофесійними, досвідченими та авторитетними арбітрами. І це також правильний підхід. Адже правова природа та специфіка названих спорів дійсно вимагають якісного адміністрування процедури їх вирішення та фахових арбітрів, а оскільки постановлені останніми рішення виконуються переважно в іноземних юрисдикціях, від якості таких рішень справді залежить довіра іноземних інвесторів та імідж країни в очах зарубіжних партнерів і компаній.

Ініціатива

Зазначені наміри української влади недавно було реалізовано у проєкті Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення діяльності арбітражів» від 8 квітня 2021 року № 5347, його ініціатор — Кабінет Міністрів України. Метою цього законопроєкту, згідно з пояснювальною запискою, є підвищення інвестиційної привабливості України через призму розвитку та поширення альтернативних способів вирішення спорів, зокрема, міжнародного комерційного арбітражу. Крім цього, необхідність прий­няття зазначеного проєкту закону розробники вбачають у тому, що наразі в Україні є дві постійно діючі арбітражні установи при Торгово­промисловій палаті (ТПП) України, які здійснюють свою діяльність відповідно до Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» (Закон). Зазначений Закон не містить обмежень щодо можливості утворення інших постійно діючих арбітражних установ, однак ­механізми їх утворення та державної реєстрації законодавчо не визначені. Саме тому, зважаючи на наявність в Плані законопроєктної роботи Верховної Ради України на 2021 рік завдання щодо розроблення законопроєкту про вдосконалення регулювання арбітражів (пункт 362), є потреба подальшого вдосконалення законодавства.

Подібне обґрунтування свідчить, що суб’єкт законодавчої ініціативи пов’язує можливість підвищення інвестиційної привабливості України з виконанням Плану законопроєктної роботи Верховної Ради України на 2021 рік, адже у пояснювальній записці жодних інших мотивів на обґрунтування змін до законодавства саме у пропонованій редакції не наводиться.

Позаяк запропоновані у проєкті закону зміни серед іншого стосуються надважливого, на наш погляд, питання — запровадження в Україні механізму створення міжнародних комерційних арбітражів у формі постійно діючих арбітражних установ, засновниками яких пропонується визначити (1) неприбуткові організації, що зареєстровані відповідно до законодавства України (за умови, що строк діяльності такої організації від моменту її державної реєстрації до прийняття рішення про утворення постійно діючої арбітражної установи становить понад десять років), або (2) філії та представництва організацій, що зареєстровані відповідно до законодавства іноземної держави та які є засновниками арбітражних установ за кордоном.

Чи допоможе такий підхід підвищити довіру інвесторів

Не вдаючись в оцінку відповідних положень законопроєкту з точки зору змісту, відзначимо лише, що такий механізм реалізації намірів українського уряду поліпшення інвестиційної привабливості абсолютно точно не наблизить Україну до інвестора. На глибоке переконання автора, втілення таких змін може лише нашкодити репутації України, зруйнувати довіру зарубіжних компаній до існуючих і успішно діючих понад 25 років інститутів вирішення спорів у нашій державі на базі Торгово­промислової палати України та створити повну недовіру до арбітражу як способу вирішення спорів з боку українських компаній. Причин тому декілька.

По­перше, спосіб підвищення інвестиційної привабливості країни через надання права вирішувати міжнародні комерційні та інвестиційні спори арбітражами, створеними при будь­яких, нехай навіть зареєстрованих Міністерством юстиції України і діючих понад 10 років неприбуткових організаціях (у тому числі, серед іншого, благодійних організаціях, дачних і садівничих кооперативах тощо (підпункт 133.4.6 пункту 133.4 статті 133 Податкового кодексу України), вочевидь невдала ідея. Яскравий приклад цьому — третейські суди. Інститут, який досі не може відновити довіру після його нищівної дискредитації в Україні наприкінці 2000­х років у зв’язку із широкою компетенцією та наданням права створення таких судів при різних громадських організаціях, асоціаціях, спілках тощо.

По­друге, запропоновані зміни явно не узгоджуються із раніше анонсованими намірами створення «арбітражу європейського рівня» і «який мав би прекрасну репутацію, був би надійним, працював би нарівні зі Стокгольмом і Лондоном», оскільки, як було продемонстровано вище, функціонування арбітражу пов’язане із колосальною організаційною та кадровою роботою, а головне — високим рівнем відповідальності перед іноземними партнерами та бізнесом за якість та виконуваність постановлених рішень. Як відомо, відповідно до положень Конвенції ООН про визнання та приведення до виконання іноземних арбітражних рішень 1958 року арбітражні рішення можуть виконуватись у більш ніж 150 країнах. Звідси запитання: чи справді Україна та українське суспільство готові до того, щоб делегувати право постановлення арбітражних рішень у досить складних категоріях юридичних спорів із застосуванням міжнародних договорів України та права іноземних країн, представникам неприбуткових організацій? І, головне, чи є для того об’єктивно існуючі передумови та потреба? Чи справді це дасть змогу підвищити інвестиційну привабливість? Наскільки це розвантажить суди та чи є вони насправді перевантажені саме цією категорією спорів тощо.

По­третє, досвід більшості країн свідчить, що арбітраж є досить гнучким інститутом, але й, одночасно, чуттєвим до змін у бізнес­середовищі. Зважаючи на те, що в основі арбітражного порядку вирішення спорів лежить домовленість сторін міжнародних комерційних відносин, яка об’єктивується в арбітражній угоді, відсутність (або втрата) довіри до арбітражної інституції та її компетентності невідворотно призведе до того, що бізнес включатиме до таких арбітражних угод застереження про вирішення спорів не в Україні, а в зарубіжних постійно діючих арбітражних установах, адже арбітраж є транснаціональним інструментом.

По­четверте, станом на сьогодні користувачами послуг арбітражів є компанії з різними фінансовими можливостями. При цьому ті компанії, які обирають у своїх арбітражних угодах західні арбітражі (у тому ж Лондоні, Стокгольмі, Парижі), у зв’язку з реалізацією запропонованих у законопроєкті ініціатив точно не стануть користувачами послуг новостворених постійно діючих арбітражних установ в Україні, адже для таких компаній у багатомільйонних спорах надважливо отримати чинне і виконуване рішення, яке справді буде виконане в іноземній юрисдикції. Натомість названі положення законопроєкту лише створять можливості для використання арбітражу як інструмента уникнення відповідальності за зобов’язаннями або ж для легалізації протиправно придбаних активів недобросовісними компаніями та фінансовими групами, що, у свою чергу, занурить арбітраж у корупційні схеми та знищить довіру до цього інституту вирішення спорів.

Що можна зробити

У зв’язку з наведеним видається, що державі варто було б більш виважено підійти до підготовки змін до нормативних актів у цій сфері, із обов’язковим залученням професійних кіл, визнаних юристів, які беруть участь в арбітражних розглядах у західних арбітражах, представників Міжнародного комерційного арбітражного суду та Морської арбітражної колегії при ТПП України, науковців, у тому числі, шляхом створення робочої групи з напрацювання відповідних змін та їх поетапного втілення. Адже кожна зміна має наслідки для економіки.

Однак головне питання інституціоналізації українського арбітражу на сучасному етапі не у змінах та їх необхідності. Питання в іншому: чи не краще замість того, щоб вигадувати щось унікальне та невідоме міжнародній спільноті, натомість підтримувати та розвивати існуючі арбітражні установи на базі ТПП України, створені відповідно до визнаних та апробованих міжнародних стандартів, які користуються як довірою з боку віт­чизняного та іноземного бізнесу, так і об’єднують у рекомендованому списку найкращих фахівців з вирішення міжнародних комерційних спорів із 35 країн світу, у тому числі, всесвітньо відомих арбітрів, які розглядають спори за регламентами Лондонського, Стокгольмського, Швейцарського, Німецького, Паризького та інших арбітражів?

Поділитися

Підписуйтесь на «Юридичну практику» в Facebook, Telegram, Linkedin та YouTube.

Баннер_на_сайт_тип_1
YPpicnic600x900
баннер_600_90px_2
2024
tg-10
Legal High School

Інші новини

PRAVO.UA