Захист від кримінального обвинувачення та супровід клієнта у кримінальних провадженнях — одні із найбільш затребуваних пос­луг сьогодні в Україні. Тому ця сфера є дуже перспективною для зростання професіоналів та появи нових компаній, які стрімко розвиваються. За рік адвокатської практики — створити адвокатське об’єднання, а за кілька — вийти на рівень нішевого середняка цілком можливо. Це доводить досвід адвокатського об’єднання DixiLex, яке вже третій рік присутнє на юридичному ринку України та набирає обертів.

Про бренд, вибір спеціалізації та плани розвитку розповіли співзасновники адвокатського об’єднання DixiLex: керуючий партнер Вадим Заворітний та старший партнер Ольга Хобот.

Створення адвокатського об’єднання — це відповідальний крок. Коли ви зрозуміли, що час об’єднувати зусилля?

Вадим Заворітний: Попри наявність значного стажу роботи на юридичному полі, право на зайняття адвокатською діяльністю кожен із нас отримав у 2017 році. Спочатку ми були окремими адвокатами, кожен із нас здійснював індивідуальну правову діяльність. Спільне між нами було лише приміщення, в якому ми надавали юридичні послуги. Однак за короткий проміжок часу стало зрозуміло: для того, щоб ефективно надавати правову допомогу, є необхідність в об’єднанні.

Ми розглядали різні організаційні форми діяльності, але зійшлися на тому, що в адвокатському об’єднанні буде найбільш комфортно працювати, оскільки зможемо допомагати один одному та доповнювати один одного в різних процесах, бо кожен із нас мав свій досвід у тих чи інших категоріях кримінальних проваджень. Ми поставили собі за мету створити потужну професійну компанію.

Провівши аналіз юридичного ринку України, зрозуміли, що саме бізнес-модель адвокатського об’єднання дозволяє адвокатові масштабувати бізнес та займатися складними кейсами, з якими не впоратися самотужки одному спеціалісту. Необхідність у створенні об’єднання також проявлялася і в банальних на перший погляд речах, прикладом чого є призначення до розгляду справ різних клієнтів у різних судах на один і той же час або на період відпустки адвоката чи його відсутності з інших причин. Тому форма адвокатського об’єднання дозволяє залучити до процесу одразу двох-трьох адвокатів, і у такий спосіб кваліфіковано діяти та максимально приділяти увагу своєму клієнту, мінімізуючи при цьому затягування розгляду справ. На мою думку, перенесення справ одного клієнта з причини зайнятості адвоката в справі іншого клієнта є неприпустимою ситуацією.

Ви так упевнені у своєму виборі і перспективах — під стать назві вашого об’єднання. DixiLex з латини можна буквально перекласти як «Сказано: Закон». Як обирали назву?

Вадим Заворітний: Відверто кажучи, ми не є прихильниками ней­мінгу, коли юридична компанія називається іменем засновника чи кількох партнерів. Ми однозначно хотіли мати якусь більш загальну, абстрактну назву. Нам здається, що під таким брендом комфортніше працювати адвокатам, які не мають статусу іменного партнера. Створюючи компанію та підбираючи назву, мета — комфортні умови для майбутніх наших колег, оскільки це дзеркально відображається на клієнтах.

Ольга Хобот: Якщо чесно, сьогодні створювати компанію імені себе не в тренді на юридичному ринку.

Перед тим, як присвоїти якусь назву своєму об’єднанню, ми аналізували ринок і виявили: більш успішні компанії сьогодні на ринку не прив’язуються до конкретного прізвища. Такі компанії легше переживають прихід або вихід партнерів, ребрендинг тощо.

Яким ви бачите розвиток вашого об’єднання і на кого ви спираєтесь у цьому? Хто ваша команда?

Вадим Заворітний: Ми дуже амбіційні, ми впевнено йдемо до наших цілей — зайняти своє місце у ніші захисту від кримінального обвинувачення. Але рухаємося виважено: не набираємо кілька десятків співробітників одразу, щоб просто потішитися масштабом. Ріст компанії відбувається органічно. Проєктів стає більше і команда росте.

Ми дивимося на реалії сьогодення, у тому числі на коронавірусну ситуацію. Людей треба забезпечити не тільки робочим місцем, а й роботою та належним рівнем оплати такої праці. Хочемо, щоб адвокати, які приєднуються до нашої команди, не сиділи в очікуванні клієнта, а розвивалися. Найкращий, на мою думку, розвиток для адвоката, особливо у супроводі кримінальних проваджень, це постійний практичний досвід. У наш час практичний досвід є безцінним мотором у розвитку юриста-криміналіста.

Ольга Хобот: Разом із нами, партнерами, у компанії на постійній основі працюють ще шість адвокатів, два юристи і один помічник адвоката. І це дуже цікавий момент насправді. Ми зрозуміли, що хорошого помічника складніше знайти, ніж хорошого адвоката.

Мабуть, це є наслідком того, що на вільний ринок вийшло чимало фахівців у галузі права, які до реформи працювали в органах державної влади. Хтось мав ще тоді адвокатські свідоцтва, а лише зараз почав здійснювати свою діяльність у цьому сигменті. Хтось за кілька років практики на вільному ринку їх отримав і став адвокатом. Тому знайти хорошого адвоката, зокрема у кримінальному праві, можна, а от з помічниками складніше.

У нас помічник, хоч і виконує чимало технічних чи адміністративних функцій, але разом із цим ми даємо йому перспективу зростання і залучаємо його до виконання юридичної роботи, зокрема до підготовки запитів, клопотань тощо. У кожного співробітника компанії має бути бажання до розвитку, яке ми всіляко заохочуємо. Повторимось, що наше об’єднання працює не тільки на його засновників, але й на весь колектив. Не приховуватиму, що у нас, як і в інших компаніях, є незнач­ний прихід і відтік юристів, однак це жодним чином не викликано організаційною політикою в компанії, це, радше, викликано бажанням людей постійно щось змінювати у своєму житті, оскільки юристи є вільними і творчими людьми, яким притаманна риса змін.

Для вас перехід в адвокатуру був запланований?

Вадим Заворітний: Швидше ні, аніж да. Ситуація нав­коло правоохоронних органів останнім часом є складною, оскільки держава не заохочує людей, а навпаки, робить так, щоб фахівці, в яких є юридичний досвід понад десять років, покидали «систему» і влаштовувати своє життя самотужки, забираючи із собою свій практичний досвід. На жаль, правоохоронним органам сьогодні фахівці не потрібні, тому я прийняв рішення, що зможу себе реалізувати на юридичному ринку, однак уже в іншому статусі, а саме — статусі адвоката. Відверто кажучи, покинути лави слідчих органів, змінити профіль було дуже складним психологічним процесом у моєму житті, це далось дуже складно, такі зміни у моєму житті довелось відчути і моїм рідним на собі. Останнім і вирішальним у прийнятті рішення була доленосна атестація на ­професійну пригодність, ­проведення якої доручено людям, які, на мою думку, мали дуже віддалене розуміння юриспруденції. Далі продовжувати тему про цю ганебну ситуацію не хочу, оскільки вона фактично спустошила ряди фахівців у слідчих органах та прокуратурі. Переконаний, що держава на цей час має велику проблему у фахівцях в правоохоронних органах. Керманичі правоохоронних органів заплющують на це очі і роблять вигляд, що система є кваліфікованою, а це далеко не відповідає дійсності. Підсумовуючи це запитання, хочу сказати, що мій вибір у 2016 році щодо кардинальних змін у житті був правильним. Я зараз працюю на радість собі і маю всі можливості разом із колегами розвиватися в юриспруденції.

Ольга Хобот: Як і Вадим, я працювала в слідчих органах. А отже, вся наша робота була пов’язана із захистом прав і законних інтересів громадян. Робота слідчого й адвоката дуже між собою схожі. Слідчий встановлює істину і за наявності доказів вини — висуває підозру особі. Адвокат робить приблизно те саме: встановлює реальні обставини і виступає гарантом дотримання прав і свобод людини, яка підозрюється у вчиненні злочину або яка постраждала від злочину.

Тому говорити, що адвокатура для нас щось абсолютно нове, неправильно. Швидше — інакше. Суть роботи слідчого реальна, а не як помилково заявляється на публіку і сприймається суспільством: встановлювати об’єктивні обставини справи, збирати всі докази, релевантні до відповідних подій. Фактично, відновлювати обставини події і вже на підставі зібраних доказів визначати, хто ймовірно був порушником прав особи, яка є потерпілою.

Тобто, слідчий ближчий до адвоката, ніж прокурор?

Ольга Хобот: Прокурори теж бувають різні. У кримінальному провадженні прокурор фактично дублює дії слідчого, за винятком хіба що особистої участі у зборі доказів. І ця недосконалість нашого законодавства призводить до подіб­них функцій слідчого і процесуального керівника, створює хаос та дає змогу прокуратурі маніпулювати слідством.

Слідчий сьогодні перебуває ще й у залежності від прокурора — він не може самостійно приймати важливі рішенння у провадженні без погодження із процесуальним керівником, яким, власне, і виступає прокурор.

Це створює незручності, в тому числі, й для адвоката, якому доводиться стати учасником цього «трикутника». Раніше основною дієвою фігурою у кримінальній справі був слідчий, і відповідно захисник працював безпосередньо з ним, подаючи до цієї службової особи різного роду процесуальні документи та вимагаючи від неї відповідного законного реагування на звернення сторони захисту. Тепер у кримінальному провадженні старшого (відповідального) фактично не реально знайти. Постійно створюються, а згодом неодноразово змінюються групи слідчих, прокурорів, тому співпраці як такої немає, відповідно перед адвокатом стоїть постійний виклик — «знайди свого слідчого та прокурора».

Вадим Заворітний: Адвокатура — це та сфера, в якій можна розвиватися, і ми розвиваємося. Ми отримуємо нові проєкти, ­відстоюємо права наших клієнтів.

Ми дуже вдячні за довіру клієнтів, які не вагаючись довіряють нам свої долі. Я більше скажу, у моїй практиці є навіть випадок, коли особа, яку я, будучи слідчим, ­притягував до кримінальної відповідальності, через десять років знайшла мої контакти і звернулася за правовою допомогою до мене вже як до захисника в іншій справі. Зі свого боку можу зауважити, що жоден вирок у справах, в яких ми надавали правову допомогу, не був пов’язаний з реальним позбавленням волі.

Недавно ВАКС навів свою статистику про 17 % виправдувальних вироків, але загалом по Україні їх не набирається й відсоток. Чи є таке відчуття, що потрібен був хтось рішучий, щоб запустити хвилю нової нормальності, коли виправдувальні вироки стануть звичними?

Ольга Хобот: Виправдувальні вироки — це нормально. Але найближчим часом такого, щоб усі суди, а не окремо взяті, вийшли на такий показник навряд чи буде…

Вадим Заворітний: Зважаючи на специфіку обраної нами сфери практики, ми заздалегідь пояснюємо клієнтові, що не всі справи в Україні можна виграти. Це наші реалії. І не треба вводити в оману клієнта. Політика нашої компанії полягає у тому, що у кожній взятій справі потрібно шукати можливості виходу із ситуації з найменшими втратами. Звісно, коли у провадженні було порушено процесуальне і матеріальне право, то питання про визнан­ня вини точно не може стояти на порядку денному. Обвинувальний вирок — це не про поганий захист. Однак такий вирок має бути максимально прийнятним для клієнта.

З іншого боку, треба зрозуміти: якщо виправдувальних вироків буде надто багато, скажімо 60 чи 70 % від загальної кількості направлених до суду, це спричинить хаос. Це просто перекреслить ідею кримінального покарання за злочини. Не треба забувати, що адвокати представляють інтереси, в тому числі, й потерпілих, яких закон також наділив відповідними правами і які також вимагають справедливості.

Ольго, поділіться своїм дос­відом роботи з ВАКС. Це новий суд, відомий ­своєю експериментальністю…

Ольга Хобот: Так, представники суду самі не заперечують — вони не обтяжені минулим, статистикою, історією, а тому можуть дозволити собі вільно читати норми процесуального законодавства. Іноді, на мою думку, надто вільно. А іноді — дійсно, тлумачать їх на розвиток правового регулювання.

Інший момент — з ВАКС працює лише один орган, який супроводжує процесуально державне обвинувачення. І цей орган так само має доволі велику свободу. Зокрема, через відсутність історії. Вони її пишуть зараз.

Звісно, працювати у справах, які розглядає ВАКС, набагато комфортніше, але в той же час і складніше. У таких процесах з боку прокурорів, детективів НАБУ і суддів ВАКС —професіонали вищого рівня: з ними говориш однією мовою, і це часто полегшує завдання, коли твою позицію розуміють. На жаль, не зав­жди підтримують, але принаймні розуміють.

Однак судді ВАКС ламають у прямому значенні цього слова судову практику. Тлумачать норми не просто інакше, а я б сказала прямопротилежно написаному в КПК України. Це створює дискомфорт. На сьогодні є ряд судових рішень, які, на моє переконання, є не зовсім законними. Тому ми дуже ретельно стежимо за цими справами і очікуємо на кінцеве рішення, яке повинен постановити Верховний Суд.

Вадим Заворітний: Загалом зверніть увагу, що ВАКС вважає не критичними процесуальні порушення, яких допущено стороною обвинувачення під час досудового розслідування, з чим дозволю собі не погодитися. Багато суддів антикорупційного суду вважають, що докази є допустимими, незважаючи на те, що вони отримані в порушення порядку, передбаченого КПК України. Воно ніби і видається логічним, але, з іншого боку, навіщо тоді процесуальні правила? Якщо вони порушені, то на це варто звертати увагу, оскільки це суттєва точка розуміння допустимості доказів. Вважаю ганебним робити вигляд, що порушення процедури або навіть імперативних приписів, це не суттєва обставина. Ми живемо в Україні, у нас континентальна правова система, а тому дотримання правил вимагається. Тим більше, що їх встановлює сама держава.

Але, звісно, рівень розуміння права у суддів ВАКС дуже високий, і робота з такими професіоналами зазвичай приносить одне задоволення.

У вас більше справ категорії WCC?

Вадим Заворітний: Ні, ми не орієнтуємося виключно на справи «білих комірців» у своїй практиці. Більше того, на лавці підсудних у ВАКС можуть бути не тільки високопосадовці, а й керівники підприємств, звичайні громадяни, якщо їм інкримінована співучасть у злочинах, пов’язаних із заволодінням державним майном.

Ми здійснюємо захист клієнтів у різних категоріях кримінальних проваджень, серед яких навіть були і провадження, де клієнта підозрювали в терористичному акті. До речі, дозволю собі похизуватися результатами цієї справи, оскільки в ній ми змогли донести до органу досудового розслідування факт відсутності доказової бази щодо нашого клієнта, внаслідок чого дії клієнта перекваліфіковані на іншу статтю і питання щодо довічного позбавлення волі відпало автоматично.

Крім того, у нас є клієнти, справи яких не пов’язані з кримінальним обвинуваченням. Але наш ­ключовий клієнт — фізична особа. Навіть надаючи послуги із «захисту бізнесу», що зараз дуже популярно, ми надаємо правову допомогу в першу чергу людям, які цей бізнес створили, і для нас це найвища цінність.

Де ви бачите себе на мапі юридичного ринку: бутик з кримінального права чи системна компанія?

Вадим Заворітний: Вибір ніші на юридичному ринку був для нас очевидним, враховуючи понад 25 років стажу роботи в слідстві на двох партнерів-засновників.

І саме у сфері кримінального захисту ми плануємо розвиватися найближчі роки. Зважаючи на ­попит якісних послуг у цій сфері, а ми прогнозуємо, що він буде ще стабільно високим.

Ольга Хобот: Некримінальна спеціалізація у нас є, але такі послуги ми надаємо за запитом клієнта для його комфорту. Після того, як клієнт довірив тобі як адвокату найбільш серйозну свою справу, він нерідко запитує про юридичний супровід й інших його супутніх юридичних питань. Або може діяти прагматично: адвокат уже певною мірою в курсі загальних обставин життя клієнта, а тому не треба ще раз проходити етап знайомства, налагодження довіри у взаєминах тощо. Це суттєво економить сили та час. Завдяки тому, що адвокати АО «Діксі Лекс» надають якісну правову допомогу кожному клієнту, незалежно від складності ситуації, ми максимально підвищуємо лояльність клієнтів і постійно над цим працюємо, приділяючи цьому багато уваги.

Вадим Заворітний: Юристів усе одно сьогодні обирають за знайомством або за справами. І якщо клієнта задовольнив результат першого співробітництва, за якого він отримав кваліфіковану допомогу, то, вочевидь, і в майбутньому він знову прийде і буде стукати в ті ж двері, бажаючи бути почутим і отримати хороші адвокатські послуги. Так само як великі топові компанії для комфорту клієнтів відкрили практики з кримінального права, нішеві фірми, що спеціалізуються на захисті від кримінального обвинувачення, надають за запитом клієнта послуги з інших сфер права. Здебільшого це сімейні питання, питання ведення бізнесу, податкові спори тощо.

Практика кримінального захисту вже черговий рік показує зростання і кількості кейсів, і кількості юристів.

Ольга Хобот: Це нас жодним чином не лякає. Професіонали витримають будь-яку конкуренцію, а у своєму професіоналізмі ми впевнені. Звісно, мабуть, ми не маємо амбіцій стати найкращою системною юридичною фірмою в Україні, але бути найкращими у кримінальному захисті — цілком нам до снаги. Можливо, не так стрімко, як того хотілось би, але за кілька років плануємо бути вже серед лідерів.

Вадим Заворітний: Власне, для цього у нас усе є: досвід та знання сфери кримінального процесу зсередини. Плани розвитку та розширення компанії. Ми орієнтуємося як на фахівців, які мали досвід роботи в правоохоронних органах, так і на юридичну молодь, яка готова зростати у своєму професіоналізмі разом із нами, і ми готові своїм досвідом ділитися.

Бесіду вела Ірина ГОНЧАР, «Український адвокат»