Касаційна підсудність — PRAVO.UA
прапор_України
2024

Генеральний партнер 2024 року

Видавництво ЮРИДИЧНА ПРАКТИКА
Головна » Юридична практика № 47-48 (1248-1249) » Касаційна підсудність

Касаційна підсудність

Справи щодо оскарження нормативно‑правових актів органів виконавчої влади, повноваження яких поширюються на всю територію України, може бути передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду

На позачерговому засіданні Верховної Ради України, яке відбулося 2 листопада цього року, за основу було прийнято проєкт Закону «Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України щодо підсудності справ Верховному Суду як суду першої інстанції» (законопроєкт № 5067). Фактично цим законопроєктом усувається виключна підсудність Окружного адміністративного суду міста Києва щодо справ про оскарження нормативно‑правових актів Кабінету Міністрів України, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, Національного банку України (НБУ) чи іншого суб’єкта владних повноважень, повноваження якого поширюються на всю територію України.

 

Суть законопроєкту

Законопроєктом № 5067 передбачено, що Верховний Суд як суд першої інстанції буде розглядати справи щодо оскарження нормативно‑правових актів Кабінету Міністрів України, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, Національного банку України чи іншого суб’єкта владних повноважень, повноваження якого поширюються на всю територію України. Судовий розгляд у цих справах має здійснюватися Верховним Судом у складі колегії Касаційного адміністративного суду щонайменше з трьох суддів. Судом апеляційної інстанції в цих справах буде Велика Палата Верховного Суду, а судові рішення Верховного Суду набиратимуть законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано.

Нагадаємо, що за чинною редакцією Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України такі адміністративні справи розглядаються Окружним адміністративним судом міста Києва.

Як зазначено в пояснювальній записці до законопроєкту № 5067, його метою є запровадження належного високого рівня суддівського розгляду адміністративних справ щодо оскарження актів Кабінету Міністрів України, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Національного банку України та інших суб’єктів владних повноважень, повноваження яких поширюються на всю територію України.

На думку авторів, прийняття цього законопроєкту дасть змогу забезпечити право громадян на справедливе судове рішення, прийняте незалежним та безстороннім судом. Водночас реалізація положень закону не потребує додаткових витрат із державного бюджету України.

 

Текстуальні недоліки

У законопроєкті № 5067 визначено, що Верховному Суду будуть підсудні справи щодо оскарження нормативно‑правових актів Кабінету Міністрів України, Національного банку України (пропонована законопроєктом редакція частина 4 статті 22 КАС України). Водночас у статтю 33 КАС України законопроєктом № 5067 запропоновано внести зміни стосовно переліку справ, що розглядаються колегією суддів, а як предмет оскарження визначено лише дії чи бездіяльність Кабінету Міністрів України.

У висновку Головного науково‑експертного управління Апарату Верховної Ради України з цього приводу підкреслено, що в разі внесення запропонованих проєктом змін, справи щодо оскарження нормативно‑правових актів КМУ буде віднесено до підсудності Верховного Суду. Водночас питання підсудності справ щодо оскарження розпоряджень КМУ не буде врегульовано. Аналогічне зауваження висловлено і стосовно неможливості оскарження розпорядчих актів НБУ.

Разом із законопроєктом № 5067 запропоновано також внести зміни до статті 264 КАС України, якою визначено особливості провадження, зокрема, у справах щодо оскарження нормативно‑правових актів органів виконавчої влади. Відповідно до цих змін адміністративні справи стосовно законності (крім конституційності) постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України (крім рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною 1 статті 2661 цього Кодексу) розглядатимуться Верховним Судом у складі колегії Касаційного адміністративного суду щонайменше з п’яти суддів.

Тобто автори законопроєкту № 5067 можуть закласти суперечність між положеннями статей 22, 33 та 264 КАС України. Без усунення таких протиріч ефективне забезпечення прав громадян на справедливе судове рішення буде неможливим.

Коментуючи цей законопроєкт, Олексій Маловацький, в.о. голови ВРП, акцентував на потребі чіткого визначення того, які акти є нормативно‑правовими. «Необхідно чітко визначитися, з оскарженням яких конкретно актів потрібно звертатися до Верховного Суду. Інакше ми можемо отримати ситуацію, коли Верховний Суд стане судом першої інстанції щодо всіх справ, які якимось чином будуть пов’язані з нормативними актами, і в такому разі взагалі не матиме можливості нічого розглянути. За цих умов судочинство може бути відкинуто на кілька років назад».

 

Організаційні фактори

Відповідно до положень статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд здійснює правосуддя як суд касаційної інстанції, а у випадках, визначених процесуальним законом, — як суд першої або апеляційної інстанції в порядку, встановленому процесуальним законом.

Як зауважило Головного науково‑експертного управління у висновку до цього законопроєкту, Верховний Суд насамперед є судом касаційної інстанції. Віднесення до підсудності Верховного Суду як суду першої інстанції додаткових категорій спорів створює небезпеку надмірного навантаження, що може негативно позначитися на якості виконання інших законодавчо визначених повноважень.

За словами Андрія Жука, члена Ради суддів України (РСУ), голови комітету РСУ з питань забезпечення незалежності суддів, судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, «законопроєкт № 5067 передбачає передання до Верховного Суду як суду першої інстанції певних категорій справ. За минулий рік по всій країні налічувалося близько 5000 таких матеріалів. Якщо ці справи надходитимуть до Верховного Суду, це призведе до перевантаження суду та до втрати відповідачами права на касаційне оскарження».

Під час обговорення законопроєкту в сесійній залі народні депутати України також піднімали питання щодо недоцільності передання згаданих категорій справ до підсудності Верховного Суду. Зокрема, Сергій Рудик висловив думку, що цей законопроєкт націлений на те, щоб майже ніхто в нашій державі не зміг оскаржити рішення Кабінету Міністрів України. Він зазначає, що після голосування за цей законопроєкт будь‑які рішення уряду і окремих органів влади будуть оскаржуватися «до пенсії». А Велика Палата Верховного Суду буде завалена сотнями і тисячами таких справ.

Член Комітету Верховної Ради України з питань правової політики Руслан Князевич зауважив, що передання десятків тисяч справ до Верховного Суду, більшість з яких будуть розглядатися судовою колегією щонайменше з п’яти суддів, призведе до того, що, по суті, Касаційний адміністративний суд перестане функціонувати. Що стосується Великої Палати Верховного Суду, то в її складі лишень 20 суддів. Це означає, що переглянути такі справи в апеляційному порядку і отримати справедливість в них буде неможливо протягом багатьох років.

 

Щодо додаткових джерел фінансування

Комітет з питань бюджету прийняв рішення, що законопроєкт № 5067 не має впливу на показники бюджету (реалізацію положень законопроєкту належить здійснювати за рахунок та в межах видатків державного бюджету, передбачених на здійснення правосуддя Верховним Судом).

Проте хотілося б зауважити, що відповідно до перехідних положень, якщо провадження за позовними заявами у цих справах не буде відкрито на момент набрання чинності цим законом, то такі справи передаються до Верховного Суду та розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цим законом.

Тобто процес передачі заяв, а це як мінімум їх надсилання до Верховного Суду, має бути також профінансовано. Одноразово передати ці заяви не вийде, оскільки в такому випадку буде порушено строки, відведені на вирішення питання про відкриття провадження за позовними заявами. Отже, законодавцю необхідно визначитися також із джерелом фінансування процедури передання до Верховного Суду зазначених позовних заяв.

Наразі законопроєкт № 5067 готується до другого читання. Будемо сподіватися на виважені та помірковані кроки законодавця, спрямовані на оптимальне забезпечення прав громадян, а не на створення додаткових перешкод у цьому.

 

Дар’я ГОВОРУН «Юридична практика»

Поділитися

Підписуйтесь на «Юридичну практику» в Facebook, Telegram, Linkedin та YouTube.

Баннер_на_сайт_тип_1
YPpicnic600x900
баннер_600_90px_2
2024
tg-10
Legal High School

Зміст

IP REPORTER

Нові цифри

VOX POPULI

Юрист онлайн

Актуально

Відсторонення автоматом

Новий склад

Акцент

Дисциплінарне впровадження

Галузі практики

Ефективна давність

Корпоративні правила

Аргументи в актах

Позиційна гра

Дайджест

Оскарженню не підлягає?

Держава та юристи

Постійне користування

Касаційна підсудність

Збільшення кількості справ підсудних Верховного Суду ускладнить доступ громадян до правосуддя

Книжкова полиця

Виконавчі механізми

Новини юридичних фірм

EVERLEGAL відкриває практику інтелектуальної власності

Asters допомогла агрокомпанії отримати дозвіл на концентрацію в процесі приватизації

Baker McKenzie стала юридичним радником ПУМБ у зв’язку з укладенням попередньої угоди з Getin Holding щодо купівлі‑продажу акцій АТ «Ідея Банк»

Приватна практика

Програмні вимоги

ПостCOVIDна реальність

Репортаж

Цифрова епоха

Енергоперспективи

Судові рішення

Ухвала суду першої інстанції про повернення зустрічного позову підлягає апеляційному оскарженню

Тема номера

Хмарні послуги

Ключ віртуальної реальності

Приготуватися до змін

У фокусі: інвестиції

Право на оновлення

Інші новини

PRAVO.UA