Кадровий голод у судовій системі давно вийшов за рамки проблеми. Кадровий колапс, глухий кут, катастрофа… Епітетів чи характеристик можна підібрати безліч, але це не змінить того факту, що це питання потребує негайної реакції всієї правової спільноти.

Впоратися з проблемою кадрового голоду в судах комплексно законодавцям не вдалося. Як чудово пам’ятають наші читачі, «мала судова реформа» нової провладної команди спродукувала непрацюючий механізм формування Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККС), що спровокувало призупинення більшості кадрових процедур у судовій системі України. Як наслідок, доводиться генерувати точкові пропозиції для врегулювання проблеми суддівського дефіциту хоча б частково. Одним із таких рішень є проєкт Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких Законів України щодо заповнення вакантних посад суддів місцевих судів». Цей законопроєкт під номером 4055 було зареєстровано в парламенті 4 вересня 2020 року.

Цими змінами пропонується визначити перехідний період у частині виконання функції щодо добору суддів шляхом делегування повноважень ВККС Вищій раді правосуддя (ВРП) в частині завершення добору кандидатів на посаду судді місцевого суду, оголошеного рішенням Комісії від 3 квітня 2017 року № 28/зп-17. Йдеться про кандидатів, які пройшли дев’ятимісячну спеціальну підготовку в Національній школі суддів України (НСШ) за загальними правилами, склали анонімне тестування та написали практичні роботи в рамках кваліфікаційного іспиту ВККС, але якраз під час перевірки письмових завдань кандидатів у судді повноваження членів Комісії були припинені «малою судовою реформою», наслідки якої суспільство відчуває досі. Таких кандидатів — 367.

Правники мають деякі зауваження до законотворчої ініціативи, але в цілому вітають її, адже ніхто не живе ілюзіями щодо швидкого сформування нового складу ВККС.

А ми пропонуємо вашій увазі коментарі представників судової гілки влади щодо проєкту № 4055 та доцільності його ухвалення.

Христина ПОШЕЛЮЖНА,

Анатолій ГВОЗДЕЦЬКИЙ

«Судовий вісник»

___________________________________________________________________

КОМЕНТАРІ

Школа — готова

Микола ОНІЩУК, ректор Національної школи суддів України

Національна школа суддів України підтримує положення законопроєкту «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких Законів України щодо заповнення вакантних посад суддів місцевих судів», оскільки перспективи формування нового складу ВККС України є невизначеними, а затягування з розв’язанням проблеми кадрового голоду в судах України (за наявності підготовленого Національною школою суддів України кадрового резерву) створює ризики порушення права громадян на справедливий суд у встановлений законом строк.

Національна школа суддів України володіє необхідним кадровим ресурсом для перевірки практичних завдань, адже свого часу саме Школа готувала завдання для проведення іспиту ВККС.

Чи буде Школа використовувати методику перевірки виконаних завдань ВККС? Питання щодо релевантної методики має вирішити компетентний орган. Законопроєктом № 4055 пропонується, щоб цими повноваженнями була наділена Вища рада правосуддя.

Водночас ми обстоюємо позицію, що концептуальні засади методики перевірки робіт мають бути єдиними для всіх кандидатів на посади добору 2017 року.

Окрім того, вважаю, що статус результатів перевірки таких робіт може бути визначений у Тимчасовому положенні, яке згідно із законопроєктом № 4055 затверджуватиме Вища рада правосуддя.

_______________________________________________

300 страждальців

Олег ТКАЧУК, суддя Великої Палати Верховного Суду

У судах України вже шість років вільними залишаються посади кількох тисяч суддів. У більшості судів першої та апеляційної інстанцій один суддя працює за трьох, а у деяких — один за п’ятьох чи шістьох суддів. Така ситуація впливає і на строки розгляду справ, і на якість судових рішень. У деяких регіонах люди роками чекають хоча б початку слухання справи в суді.

Подібна організація роботи однієї з ключових гілок державної влади потребує екстраординарних і рішучих заходів щодо наповнення судів кадрами, здатними вирішувати найбільш складні суспільні конфлікти.

Як відомо, наприкінці минулого року було припинено повноваження членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. Унаслідок цього зупинилися процедури кваліфікаційного оцінювання суддів, призначення на посади, проведення конкурсів на заміщення вакантних посад.

Нині є кілька законопроєктів щодо поновлення відповідних процедур. У тому числі, законопроєкт № 4055 від 4 вересня 2020 року, яким передбачено, що у разі припинення повноважень усіх членів ВККС, ВРП повинна перебрати на себе повноваження Комісії та завершити процедуру добору кандидатів на посаду судді місцевого суду.

Така пропозиція автора законопроєкту, в принципі, може стимулювати процес призначення на посади тих 300 кандидатів у судді, які перебувають у стані невизначеності через незавершені конкурсні процедури. Разом із тим, зважаючи на, відверто кажучи, вкрай напружений режим роботи ВРП, запровадження такого механізму певною мірою може стати на заваді виконанню цим конституційним органом інших не менш важливих повноважень.

Проблему щодо вказаних кандидатів на посаду суддів, на мою думку, простіше розв’язати шляхом виключення із Закону України «Про судоустрій і статус суддів» вказівки про письмові роботи кандидатів у судді, які не були перевірені, що, по суті, є перешкодою для рекомендації кандидатів на посади. Так само на період формування нової ВККС можна відновити діяльність попереднього складу Комісії.

___________________________________________________

Єдиний механізм

Тарас ЛУКАШ, начальник Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області

Сподіватися на те, що ВККС України буде створена та розпочне ефективно працювати принаймні протягом найближчого року дуже складно. При цьому та кількість незавершених завдань, які відразу постануть перед новим складом Комісії, не дасть можливості швидкого завершення процедури добору суддів.

Отже, законопроєкт № 4055 наразі є єдиним механізмом максимально швидкого завершення процедури добору суддів, яку було розпочато у 2017 році. Безумовно, позитивно оцінюю новації законопроєкту щодо залучення Національної школи суддів України для перевірки практичних завдань, а також визначення конкретних строків на їх перевірку. Попередній склад ВККС такої можливості не мав, хоча доцільність залучення інших фахівців для перевірки робіт кандидатів неодноразово обговорювалась. З цього роблю висновок, що автор законопроєкту попередньо провів консультації з фаховими спеціалістами у цій галузі, підготувавши законопроєкт максимально в практичній площині. З цього вбачається, що з моменту набуття чинності законом ВРП протягом трьох-чотирьох місяців зможе внести Президенту України подання щодо призначення нових суддів, що буде позитивним результатом цього закону.

Однак, на жаль, завершення процедури добору 2017 року вже давно не розв’язує проблему кадрового голоду в судовій системі. Тому хотів би запропонувати законодавцю звернути увагу на 580 кандидатів з тих усіх 1280, які також успішно склали відбірковий іспит, та надати їм можливість продовжити участь у процедурі добору вже зі стадії спеціальної підготовки у Національній школі суддів України. Переконаний, що зменшення строку навчання у школі до шести місяців також створить додаткові умови для максимально швидкого залучення до системи близько 580 фахових юристів.

_______________________________________________

Часткове вирішення

Андрій ПОТАПЕНКО, суддя Ржищівського міського суду Київської області

Запропонований у проєкті № 4055 механізм делегування повноважень від ВККС до ВРП у частині завершення добору кандидатів на посаду судді місцевого суду та покладення на НШС обов’язку здійснення перевірки практичних завдань за процедурою ad-hoc у цілому оцінюємо позитивно, оскільки він є реакцією на тривалу відсутність повноважного складу ВККС.

Однак, на наш погляд, проєкт містить і деякі недоліки. Так, підпунктом 7 пункту 3 розділу ІІ проєкту пропонується, що ВРП оголошуватиме та проводитиме конкурс на вакантні посади, однак фактично йдеться лише про 370 осіб з числа кандидатів на посаду судді. У той же час у кадровому резерві до місцевих загальних судів залишаються близько 200 осіб. ВККС сформовані резерви до місцевих спеціалізованих судів. Разом із тим, за частиною 8 статті 79 Закону № 1402-VIII конкурс на зайняття вакантних посад суддів місцевого суду ВККС повинна провести на основі рейтингу кандидатів на посаду судді та суддів, які виявили намір бути переведеними до іншого місцевого суду. Реалізація зазначених положень закону силами ВККС влітку 2019 року була вельми невдалою, що стало предметом численних судових оскаржень і призвело до посилення кадрового голоду.

ВККС своїм рішенням скасувала конкурс щодо переведення суддів, оголошений 1 серпня 2019 року, і для участі в якому звернулись 249 суддів. Варто зауважити, що право судді на переведення до іншого суду не треба розглядати як щось факультативне чи менш важливе порівняно з наповненням професійного суддівського корпусу новими кадрами, оскільки таке право є невід’ємним правом судді, нівелювати яке означає нехтувати статусом судді. У цьому контексті виявлені судовою практикою недоліки законодавчого регулювання процедури переведення суддів покликаний вирішити законопроєкт № 4072.

Отже, всі наведені категорії конкурсантів роками очікують на прозорі конкурсні процедури із рівним ставленням до всіх, що є завданням органів врядування в системі правосуддя. На жаль, проєкт № 4055 лише частково може допомогти вирішити критичну ситуацію у судах, оскільки навіть за умови його успішного впровадження стосовно всієї групи кандидатів (370) поповнення дефіциту складе менше 1/5 від потреби. За інформацією ВРП, кількість вакантних посад суддів становить 1910. Водночас станом на час припинення повноважень складу ВККС (7 листопада 2019 року) незавершеними є п’ять конкурсів: два до Вищого суду з питань інтелектуальної власності; два для кандидатів на посаду судді в місцевих судах, оголошені за відповідно до пункту 13 розділу ІІІ Закону України «Про Вищу раду правосуддя» (на 42 вакансії сукупно); на зайняття 346 вакантних посад суддів апеляційних судів. Зрештою, на думку суддівської спільноти, найбільш пріоритетними з-поміж усіх є заповнення саме вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах.

__________________________________________________

Правильна стратегія

Сергій КУЗЬМЕНКО, кандидат на посаду судді

У цілому законопроєкт № 4055 я вважаю позитивним, оскільки він спрямований на завершення процедури добору, яка на сьогодні зупинена внаслідок відсутності повноважного складу ВККС. При цьому треба звернути увагу на те, що законодавець пропонує в аналогічний спосіб розв’язати проблеми зупинення й інших процедур, що належать до повноважень ВККС.

Так, законопроєктом № 4055 пропонуються зміни, що стосуються передачі ВРП повноважень ВККС (у період відсутності повноважного складу) щодо процедури добору суддів. Законопроєктом № 4072 пропонується аналогічна норма про передачу ВРП повноважень Комісії (знову-таки у період відсутності повноваженого складу) щодо проведення конкурсів про переведення суддів. Законопроєкт № 3575 стосується частини кандидатів, що вже перебувають у резерві та ним пропонується зупинити строк дії результатів кваліфікаційного іспиту (і, як наслідок, строк перебування в резерві) з дня припинення повноважень членів ВККС. Крім того, вже внесено зміни до Порядку відрядження суддів до іншого суду того самого рівня і спеціалізації (як тимчасового переведення) та надано ВРП повноваження ВККС щодо проведення цієї процедури (знову на час відсутності повноважного складу останньої).

Я підтримую всі названі законопроєкти, оскільки вони скеровані на поновлення необхідних процедур. При цьому, як на мене, стратегічно правильним усе-таки було б направити всі зусилля на поновлення діяльності саме ВККС, а не прийняття закону під кожну окрему процедуру.

Окрім того, у мене виникають сумніви щодо можливості надання повноважень ВРП щодо кандидатів за загальними правилами, які проходили добір, про який зазначено в проєкті № 4055 у зв’язку з передбаченою Конституцією України необхідністю утворення органів саме для забезпечення добору суддів. Якщо для процедур переведення та відрядження суддів Основним Законом не передбачається утворення органів, то саме для забезпечення добору суддів такий орган має бути утворений. І, відповідно, виникає питання, чи можуть повноваження щодо забезпечення добору суддів бути надані ВРП?

Спірними, як на мене, в законопроєкті № 4055 є два таких питання: 1) це затвердження ВРП Методики оцінювання кандидата на посаду судді місцевого суду за результатами складення ним кваліфікаційного іспиту; 2) залучення НШС. Іспит кандидати складали у той час, коли затвердження цієї Методики належало до повноважень ВККС і, відповідно, частина робіт (а згідно з офіційними відповідями ВККС перевірено 60 робіт з 360, написаних у рамках кваліфікаційного іспиту до судів загальної юрисдикції) перевірена за Методикою, затвердженою ВККС. Крім того, в резерві перебувають кандидати, які склали кваліфікаційний іспит у 2018 році, і знову ж таки їхні роботи перевірялись за Методикою, затвердженою Комісією. За таких обставин у разі відмінностей між методиками роботи людей, що перебувають в одному резерві та, можливо, братимуть участь в одних конкурсах, будуть оцінені за різними параметрами, що несе за собою ризики судового оскарження.

Стосовно залучення НШС… Коучі в школі є фаховими спеціалістами, які поділились із кандидатами багатьма знаннями. У той же час цілком можливо, що саме фаховість впливала на той факт, що різними експертами школи наші роботи в абсолютно ідентичних ситуаціях оцінювались по-різному. У мене немає жодних сумнівів, що залучення експертів НШС сприятиме пришвидшенню перевірки робіт, однак побоююсь, що ця перевірка може проводитись через призму власного досвіду суддів-практиків, що, в свою чергу, знову-таки може призвести до різного підходу до оцінювання робіт.

У разі прийняття законопроєкту № 4055 вдасться частково врегулювати критичну ситуацію з кадровим голодом у судах. У разі його прийняття загалом майже 600 кандидатів зможуть взяти участь у конкурсі та зайняти посади суддів найближчим часом. Враховуючи, що ВРП цього року внесене подання про призначення 443 суддів місцевих судів, з яких частина вже прийняла присягу та відправляє правосуддя, я впевнений, що закінчення нашого добору сприятиме заповненню більшої частини вакантних посад у судах першої інстанції, що має призвести до зменшення навантаження на діючих суддів та, як наслідок, до поліпшення доступу громадян до правосуддя.

_________________________________________________________

Термінові заходи

Євгеній ДРЯХЛОВ, кандидат на посаду судді

Законопроєктом № 4055 пропонується тимчасово, до моменту формування нового складу ВККС, передати її повноваження в частині завершення добору суддів, а також у частині проведення конкурсів на вакантні посади суддів місцевих судів Вищій раді правосуддя.

Розмови про доцільність прийняття такої ініціативи тривають уже давно, особливо після того, коли ВРП не змогла сформувати новий склад Комісії, а Конституційний Суд України у своєму рішенні № 4-р/2020 від 11 березня 2020 року встановив порушення принципу безперервності державної влади як важливого принципу здійснення владних повноважень з огляду на відсутність органу, який у перехідний період повинен був здійснювати функції ВККС, попередній склад якої припинив свої повноваження з моменту набуття чинності Законом № 193-ІX.

Гострий брак суддівських кадрів безпосередньо впливає як на діючих суддів, які часом працюють по 12 годин на добу сім днів на тиждень, так і на всіх громадян, які через ті чи інші причини звернулися за захистом своїх прав до суду. У цьому контексті також варто згадати про Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) та його рішення проти України. Уявіть, Україна перебуває на третьому місці за кількістю скарг, які є на розгляді в ЄСПЛ проти держави. Левова частка цих скарг стосується порушення нашою країною статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод — права на справедливий судовий розгляд, яке, серед іншого, стосується строків розгляду справи. Якщо не вжити термінових заходів для подолання кадрового дефіциту в суддівському корпусі, прогнозую, що Україна в найближчому майбутньому може тільки в рейтингу піднятися.

У парламенті зареєстровано три законопроєкти щодо створення ВККС, але коли якийсь із них буде проголосований — спрогнозувати важко. Однак навіть тоді, коли проєкт № 4055 буде прийнятий, створення Комісії відкладеться на значний термін, адже процедура її створення напрочуд тривала у зв’язку із необхідністю залучення до процесу міжнародних експертів.

Окремо треба нагадати, що такий механізм — тимчасова передача повноважень ВККС ВРП — уже реалізований. У червні 2020 року було ухвалено Закон № 679-ІХ, яким передбачено право ВРП, у період відсутності повноважного складу ВККС, ухвалювати рішення про відрядження та переведення суддів, а також про внесення Президенту України подання про призначення на посаду судді, повноваження якого припинилися із закінченням строку, на який його було призначено. Отже, чому ж не розширити повноваження ВРП ще більше і не посприяти розв’язанню найгострішої проблеми — нехватки суддівських кадрів?

____________________________________________________________

Оцінити складно

Олексій ГЛОВАЦЬКИЙ, юрист Asters

Наразі давати оцінку запропонованому механізму заповнення вакантних посад суддів місцевих судів складно, адже спочатку виникає низка питань. Що саме заважало сформувати новий склад ВККС, як це передбачено Законом України від 16 жовтня 2019 року № 193-ІХ? З листопада 2019 року новий склад Комісії так і не був сформований. Також болючим є питання довіри суспільства, міжнародних партнерів та організацій до чинної ВРП. Тому, дуже не хотілося б, щоб зміни стосувалися призначення лояльних суддів і усунення ВККС з процедури відбору кандидатів.

З огляду на висловлені вище побоювання, недоліки проєкту зрозумілі. Але якщо у підсумку проєкт перетвориться на закон, який забезпечить громадян доступом до якісного правосуддя, то це і буде його сильною стороною. Адже можна написати бездоганний закон, а потім перекреслити його суть недолугим впровадженням чи взагалі саботажем.

Найімовірніше, все вдасться і суди, врешті-решт, доукомплектують, адже зараз ситуація взагалі катастрофічна. Але важливо, хто обійме ці посади та наскільки професійними кадрами наповниться суддівський корпус. З року в рік обсяг рішень ЄСПЛ проти України неприємно вражає. Іноді кількість зовсім не говорить про якість. У багатьох судах, де штат є сформованим, справи розглядаються роками або взагалі після відкриття провадження нікуди не рухаються. Крім вирішення питання кадрового голоду, необхідно забезпечити професійний розгляд справ у встановлені процесуальними законами строки. Тільки після цього люди зможуть відчути ефект від змін.

На мою думку, залучати Національну школу суддів України до перевірки виконаних практичних робіт може бути раціональним тільки тоді, коли до здійснення оцінювання в обов’язковому порядку будуть залучені інші фахівці у сфері права з бездоганною репутацією та реальними повноваженнями при доборі кандидатів.