РЕЗНИЦЬКА Ольга — фахівчиня у сфері інтелектуальної власності Mamunya IP, м. Київ

У наш непростий час, коли ситуація на Сході України продовжує загострюватись і не вдається знайти мирний шлях до вирішення конфлікту, на жаль, залишається актуальним питання розробки нового українського озброєння.

Пропонуємо розглянути це питання з точки зору права інтелектуальної власності, адже будь­яке озброєння є, зокрема, винаходом (корисною моделлю).

Винахідники зброї

Зазвичай винаходи, що стосуються озброєння, створюються в межах виконання службових обов’язків. У нашій країні такі відносини регулюються Положенням про патентно­ліцензійну, винахідницьку та раціоналізаторську роботу в Збройних силах України, затвердженим наказом Міністерства оборони України № 78 від 5 березня 2001 року. Втім, зброю можуть створювати і «цивільні» винахідники, до яких також буде застосуватися це положення. Розглянемо обидва сценарії.

Якщо винахід було створено на замовлення «військового» органу або службовцем, то ще на стадії підготовки відповідна заявка подається до Національного органу інтелектуальної власності (НОІВ) через режимно­секретний орган заявника чи компетентний орган місцевої державної адміністрації. До заявки додається пропозиція заявника щодо віднесення винаходу (корисної моделі) до державної таємниці з посиланням на відповідні положення Закону України «Про державну таємницю» (пункт 3 статті 12 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі»).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державну таємницю» державна таємниця — це вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може заподіяти шкоду національній безпеці України, які визнані в порядку, встановленому цим законом, державною таємницею та підлягають охороні державою.

У випадку, коли винахід створено особою, яка не має стосунку до військової служби, ситуація дещо інша.

Насамперед варто згадати, що згідно із Законом України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» (стаття 37) за бажання особи, яка є громадянином України, запатентувати винахід (корисну модель) в Україні та/або іноземних державах спочатку вона має подати відповідну заявку до НОІВ. Зауважимо, що цю вимогу запроваджено не для обмеження можливостей патентування, а саме для забезпечення національної безпеки.

Так, після отримання будь­якої заявки на винахід ще на стадії поперед­ньої експертизи вона розглядається відповідним фахівцем Укрпатенту на предмет наявності відомостей, які може бути віднесено до державної таємниці. У разі встановлення таких відомостей заявка надсилається державному експерту з питань таємниць (який є представником Центрального науково­дослідного інституту озброєння та військової техніки Збройних сил України) для винесення рішення згідно із Законом України «Про державну таємницю». Отже, навіть якщо від заявника не надійшла пропозиція щодо віднесення його винаходу до секретного, державний експерт усе одно проводить експертизу та вирішує, чи становить цей винахід інтерес для військової промисловості. За відсутності зауважень розгляд заявки продовжується за загальною процедурою.

Якщо ж такі відомості було встановлено, то заявник отримує повідомлення про віднесення заявленого винаходу (корисної моделі) до державної таємниці. Винахід стає секретним, а листування щодо нього вже здійснюється виключно з винахідником (заявником) через режимно­секретний орган, як це передбачено пунктом 1.4.1 Правил розгляду заявки на винахід та заявки на корисну модель, затверджених наказом Міністерства освіти і науки України № 197 від 15 березня 2002 року. До того ж відповідно до пункту 1.3.2 цих правил не допускається ведення справ щодо одержання патенту на секретний винахід (корисну модель) із залученням патентного повіреного.

Далі заявка проходить ті самі стадії експертизи, що й звичайна. Винахід (корисна модель) розглядається на відповідність умовам патентоздатності. У разі встановлення відповідності власнику видається патент, відомості про який публікуються в Державному реєстрі патентів і деклараційних патентів України на секретні винаходи, який ведеться згідно з Положенням про Державний реєстр патентів і деклараційних патентів України на секретні винаходи, затвердженим наказом МОН № 739 від 14 листопада 2001 року. За цим положенням реєстр є таємним, а патенти, зазначені в ньому, мають постійно зберігатися на паперовому носії. Окрім того, на відміну від звичайного реєстру патентів України, в цьому реєстрі також зазначається інформація про рішення державного експерта стосовно віднесення винаходу до державної таємниці, ступеня секретності, строку дії ступеня секретності та найменування державного органу, якому надається право приймати рішення щодо кола підприємств, установ, організацій, які матимуть доступ до секретного винаходу.

Використання винаходу

Використання секретного винаходу (корисної моделі) також є обмеженим. Так, власник патенту має право давати дозвіл на таке використання на підставі ліцензійного договору або передавати право власності на винахід (корисну модель) лише з дозволу державного експерта. Також секретні винаходи (корисні моделі) не можуть бути примусово відчуженими або припиненими через невикористання.

Таким чином, засекречування винаходу (корисної моделі) за рішенням державного експерта може негативно вплинути на господарську діяльність заявника. Позитивним є те, що винахідник (заявник) має право вимагати компенсацію офіційних зборів за реєстрацію свого патенту, отримувати виплати за його використання, а також не сплачувати збори за підтримання чинності патенту, допоки винахід вважатиметься секретним. Обсяг виплат встановлюється договором, і його можна оскаржити в судовому порядку.

У разі якщо заявник не погоджується з тим, що винахід є секретним, він може оскаржити рішення державного експерта в суді або згодом подати клопотання про розсекречування винаходу. Якщо його буде розсекречено, то патент продовжить своє існування вже за умови сплати щорічних зборів у межах, встановлених чинним законодавством: 20 років для винаходу та 10 років для корисної моделі. Строк відраховується від дати подання заявки.

У відкритих державних реєстрах винаходів та корисних моделей наявні об’єкти, винахідниками яких є громадяни України і які можуть класифікуватись як озброєння. Наприклад, патент № 128655 від 25 вересня 2018 року (заявка u201806395 від 8 червня 2018 року) на корисну модель «Напівавтоматична гвинтівка для цільового вогню на дальні дистанції «SNIPEX» або патент № 107023 від 10 травня 2016 року (заявка u201602612 від 16 березня 2016 року) на корисну модель «Модульна снайперська гвинтівка «ХАДО». Наявність цих патентів може свідчити про те, що ці об’єкти було визнано такими, що не становлять державної таємниці, або в якийсь момент їх було розсекречено.

Відтворювання та копіювання

Водночас варто зазначити, що наразі цивільні винахідники озброєння стикаються з такими проблемами:

1) відсутній доступ до засекречених патентів, через що їм доводиться досліджувати рівень техніки з використанням лише відкритих джерел інформації. Це суттєво пригальмовує винахідницьку діяльність та унеможливлює проведення попереднього пошуку щодо патентної чистоти, новизни та винахідницького рівня;

2) через комерційні труднощі в подальшій реалізації своїх прав заявник може вирішити відмовитися від ведення діловодства за заявкою або взагалі не реєструвати такий об’єкт;

3) бракує можливостей вільно застосовувати права за патентами на винаходи (корисні моделі), що були засекречені;

4) отримується недостатня комерційна вигода від реалізації патентів, адже не всі ті, які внесено до Державного реєстру патентів і деклараційних патентів України на секретні винаходи, застосовуються державою. А отже, винахідник (заявник) не отримує коштів або обсяг цих коштів є меншим за очікуваний у зв’язку з відсутністю конкуренції.

Ба більше, з часів відновлення незалежності Україна, як і багато пострадянських країн, стикнулась із такою проблемою: більшість конструкторських бюро, а головне — креслень залишились у Москві. Нашим інженерам довелося наново створювати вже відомі зразки зброї. Водночас креслення, потрібні для виготовлення наявної зброї, відрізняються від тих, що були заявлені як креслення до винаходів (корисних моделей). Приміром, снайперська гвинтівка, описана та зображена в патенті № 50291 від 25 травня 2010 року на корисну модель, не містить жодної згадки про розміри, пропорції та іншої інформації, необхідної для її відтворення.

Задля налагодження виробництва нерідко доводиться відтворювати та копіювати вже відому зброю противника. Тут велику роль відіграв та продовжує відігравати зворотний інжиніринг, тобто наявні зразки озброєння повністю розбираються до найменших складових частин, описуються, вимірюються та створюються відповідні креслення. Утім, у процесі такого зворотного інжинірингу часто народжуються нові види зброї, вдосконалюються та модифікуються вже наявні зразки та поліпшуються їх характеристики (дальність, кількість боєприпасів, прицільність, потужність, вага тощо).

Одним із найвідоміших випадків зворотного інжинірингу військового виробу, ймовірно, можна вважати автомат Калашникова (АК­47), який було створено у 1947 році. Подейкують, що цей автомат було скопійовано з німецької штурмової гвинтівки Stg­44, що була винайдена та запатентована у 1943 році.

Враховуючи потребу нашої країни в інноваційному та високотехнологічному озброєнні, а також високу швидкість створення й удосконалення військових знарядь у світі, нагальність патентно­ліцензійної, винахідницької та раціоналізаторської роботи у Збройних силах України не підлягає сумніву. Окрім того, в сучасному світі дедалі більшу роль відіграють не лише матеріальні об’єкти, а й програмне забезпечення, яке застосовується для керування цими об’єктами. Наприклад, безпілотними літаками, маскувальними системами тощо. Все це свідчить про те, що інтелектуальна власність у сфері військових технологій виходить на новий рівень.