Анатолій ГВОЗДЕЦЬКИЙ, «Судовий вісник»

В Україні проведення судової реформи стало «традицією» при зміні керівництва держави. Не були винятком і представники нинішньої влади — проведення нової судової реформи визначене одним із пріоритетних напрямів роботи. 16 жовтня 2019 року Верховна Рада України ІХ скликання ухвалила Закон «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» № 193-­IX, який набув чинності 7 листопада 2019 року. Цим законом було припинено повноваження діючого на той момент складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів У країни (ВККС) і фактично заблоковано всі процеси, пов’язані з обранням, переведенням, кваліфікаційним оцінюванням суддів, тощо.

Передбачалося провести швидкий «перезапуск» ВККС за новими правилами з урахуванням позитивного досвіду залучення до процесу формування іноземних експертів. Зокрема, визначено, що формувати новий склад ВККС має Вища рада правосуддя за результатами конкурсу. Вона ж повинна створити конкурсну комісію, до складу якої входитимуть по троє представників від Ради суддів України та міжнародних організацій, які були задіяні в конкурсі на обрання суддів Вищого антикорупційного суду. Проте не так сталося, як гадалося. Міжнародні організації не визначили міжнародних експертів до складу Комісії, що здійснюватиме добір до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. Отже, процес формування нового складу ВККС було заблоковано.

У той же час суддівську спільноту та весь юридичний ринок приголомшило призначення Міхеіла Саакашвілі головою Виконавчого комітету Національної ради реформ України та, зокрема, його ідеї щодо залучення суддів­іноземців до процесу здійснення правосуддя в Україні.

Після рішень Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2­рп/2020 та 11 березня 2020 року № 4­р/2020 Президентом України до парламенту було внесено законопроєкт № 3711 «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності Верховного Суду та органів суддівського врядування».

Зокрема, ним пропонується, що формувати склад ВККС буде конкурсна комісія, до якої увійдуть троє суддів або суддів у відставці, запропонованих Радою суддів України, і троє міжнародних експертів, визначених Вищою радою правосуддя за пропозиціями іноземних організацій, що надають Україні міжнародну технічну допомогу або здійснюють діяльність у сферах юстиції, судової влади, запобігання і протидії корупції. Проте запропонований порядок містить і застереження — якщо пропозиції щодо кандидатів не надійдуть, то їх має запропонувати Уповноважений Верховної Ради з прав людини.

Суддівська спільнота в більшості підтримала запропоновані Президентом України зміни, як, зокрема, і Європейська комісія «За демократію через право» (Венеціанська комісія), яка 9 жовтня ц.р. затвердила висновок щодо законопроєкту № 3711. Так, Венеціанська комісія позитивно оцінила пропозицію про створення конкурсної комісії з відбору нових членів ВККС за участю міжнародних експертів. Зокрема, щодо процедури відновлення роботи ВККС Венеціанська комісія наголошує на тому, що Конкурсна комісія з відбору нових членів ВККС має бути створена за прикладом комісії для Вищого антикорупційного суду. Проте у висновку не рекомендується розширювати коло організацій, які можуть висувати своїх кандидатів. Повноваження із висування кандидатів Венеціанська комісія рекомендує надати лише тим міжнародним організаціям, які традиційно співпрацюють з Україною у сфері судової влади і вже уклали угоди про таку співпрацю. Їм повинен бути надісланий офіційний запит для висунення своїх кандидатів.

Також зазначається, що нова ВККС повинна мати повну автономію, як і розпущений склад, мати можливість встановлювати власні процедури та ґрунтуватися на роботі попередньої комісії і не зазнавати втручання з боку Вищої ради правосуддя.

Зважаючи на все окреслене вище, редакція «Судового вісника» звернулася за коментарями до представників правничої спільноти з приводу того, чи варто все ж таки залучати міжнародних експертів до процедур, пов’язаних із формуванням суддівського корпусу, та чи можливо залучати суддів­іноземців для здійснення правосуддя в Україні, з якими і пропонуємо вам ознайомитися.

ЕКСПЕРТНА ДУМКА

Спірний досвід

 Олег МАЛІНЕВСЬКИЙ, партнер EQUITY

Я за найвищі міжнародні стандарти у судочинстві, за врахування рекомендацій міжнародних експертів (наприклад, Венеціанської комісії) щодо шляхів поліпшення якості правосуддя та навіть, в окремих випадках, за жорстку політичну реакцію міжнародних партнерів при бездіяльності нашої влади. Водночас я проти підміни понять, коли «міжнародні експерти» (а фактично іноземні громадяни не завжди навіть з юридичною освітою) перебирають функції конституційних органів, стаючи державною владою, коли замість рекомендацій щодо принципів вирішення кадрових питань нам нав’язують конкретні персоналії, які «втілюватимуть» такі принципи. Навіть у висновку Венеціанської комісії йдеться про те, що діяльність органу доцільна на перехідному етапі, його ж функціонування на постійній основі викликатиме питання щодо збереження суверенітету.

При цьому механізм визначення «експертів» є досить непрозорим та заплутаним. Положення закону в цій частині — недостатньо конкретні, делегуючи надважливу кадрову функцію громадському сектору з нечітко визначеними межами, суб’єктним складом та процедурами. Звідси виникає безліч організаційно­правових питань, починаючи з переліку уповноважених міжнародних організацій, регламенту висунення ними конкретних кандидатів, вирішення питань конкуренції між ними, повторного внесення іншої кандидатури замість відхиленої та інших. Кожне з таких питань може утруднити реалізацію закону вже на відбірковому етапі.

Що стосується ідеї залучення суддів­іноземців до здійснення правосуддя в Україні — це досить спірний досвід. Звісно, з примітивно­популістичної точки зору це звучить легко і привабливо: «взяли на роботу суддів­іноземців — отримали іноземні стандарти правосуддя». Але сувора юридична реальність інша. Якщо звернути увагу на міжнародний досвід, то найчастіше іноземних суддів ми можемо побачити в маленьких острівних країнах, де може банально не вистачати власного освіченого населення. Також іноземні судді можуть призначатися задля підвищення кваліфікації та престижу національних судів (наприклад, включення іноземних суддів до Апеляційного суду Гонконгу).

Проте у більшості випадків така практика не давала очікуваного позитивного результату. Іноземні судді, здобувши освіту та досвід у межах абсолютно чужої правової системи, часто не розуміють особ­ливостей національного права, традицій, менталітету та інших питань, важливих у вирішенні спору. За такою логікою необхідно залучати не лише суддів­іноземців, а й політиків, законодавців, правоохоронців, чиновницький апарат. Але все це вже за межами нашого національного суверенітету, про що, до речі, і зазначалося в рішенні Венеціанської комісії, коли мова йшла про діяльність конкурсної комісії за участю міжнародних експертів на постійній основі.

ТОЧКА ЗОРУ

Необхідна чітка регламентація

Олена БІЛОУС, юрист Юридичної групи LCF

Дискусії щодо питання про залучення міжнародних експертів у процес формування суддівського корпусу пожвавились після внесення Президентом України до парламенту законопроєкту № 3711, яким передбачено, зокрема, розширення кола міжнародних організацій, які можуть запропонувати своїх членів до Конкурсної комісії, що здійснюватиме добір до ВККС. У цій частині законопроєкт був негативно оцінений Венеціанською комісією.

Неоднозначно правовою спільнотою була сприйнята і пропозиція голови Виконавчого комітету Національної ради реформ України (Міхеіла Саакашвілі) щодо включення іноземних суддів до складу Верховного Суду.

Варто зазначити, що Україна вже має досвід співпраці з міжнародними експертами, зокрема, під час формування суддівського корпусу Вищого антикорупційного суду.

Також про наміри залучення міжнародних експертів під час перевірки доброчесності членів Вищої ради правосуддя йдеться в Меморандумі про економічну і фінансову політику, розробленому урядом України та схваленому МВФ.

Таким чином, з боку державної влади простежується посилення тенденції до залучення іноземних фахівців до судової системи України. Обґрунтовуючи необхідність такої співпраці, парламент та уряд України посилаються на необхідність у такий спосіб відновити довіру до судової системи та поліпшити інвестиційний клімат країни.

Збільшення присутності «іноземного елемента» в структурі органів державної влади викликає питання щодо відповідності таких дій Конституції України та засадам державного суверенітету.

Аналізуючи доцільність залучення міжнародних експертів у процес формування суддівського корпусу, необхідно усвідомлювати, що відновлення довіри до суду неможливе без суттєвих змін у державному управлінні та підвищення рівня правової свідомості суспільства, а поліпшення інвестиційного клімату насамперед потребує підвищення рівня економічного розвитку країни. Водночас неспроможність країни самостійно підвищити авторитет судової влади навряд чи зможе привабити інвесторів.

Отже, з одного боку, залучення міжнародних експертів без ґрунтовних змін у системі державної влади та суспільного ладу є безперспективним, а з іншого — взяті Україною зобов’язання перед МВФ мають бути виконані.

Так, розв’язання питання відновлення довіри до суду та поліпшення інвестиційного клімату, в першу чергу, потребує внутрішньодержавного зростання. При цьому практика залучення міжнародних експертів може бути використана лише за умови встановлення на законодавчому рівні чіткої регламентації процедури та строковості такої співпраці, а також меж повноважень експертів.

«Участь міжнародних експертів є доцільною та виваженою в рамках виконання ними дорадчих функцій, а їхні позиції можуть мати лише рекомендаційний характер», — вважає заступник голови Вищої ради правосуддя Олексій Маловацький

Добір суддів — це справа, насамперед, органів суддівського врядування — переконаний член Ради суддів України, суддя Верховного Суду Володимир Кравчук

Проведення двох відкритих конкурсів на загальну кількість 200 вакантних посад у новий Верховний Суд є успішним прикладом того, що українці здатні власними силами формувати якісний суддівський корпус, зазначає Сергій Козьяков, голова ВККС у 2014–2019 роках