Іноземна умова — PRAVO.UA
прапор_України
2024

Генеральний партнер 2024 року

Видавництво ЮРИДИЧНА ПРАКТИКА

Іноземна умова

Участь компанії-нерезидента в господарському спорі завжди є передумовою особливостей його судового розгляду

Автор: Ростислав НИКІТЕНКО, адвокат, м. Черкаси

В умовах активної євроінтеграції України та розвитку міжнародних економічних відносин за участю нашої держави актуальними є питання виконання зобов’язань, а також механізму врегулювання спорів між українськими компаніями та нерезидентами в рамках господарського права України. Розгляд спору за участю іноземного елемента національними судами передбачає ряд особливостей та може обернутися певними труднощами на кожній стадії розгляду справи в суді.

Проблематика розгляду справ господарськими судами України за участю компанії­нерезидента досліджувалась багатьма науковцями та практиками, серед яких Вадим Беляневич, Олег Намясенко, Андрій Осетинський, Олександр Пасенюк, Людмила Процюк, Валентин Сердюк, Михайло Штефан та інші.

Проаналізувавши дослідження з цієї теми та сучасний стан законодавства України, можливо виділити такі проблеми, що можуть виникнути в процесі розгляду господарської справи за участю компанії­нерезидента:

— визначення підсудності справи;

— визначення норм права, за якими розглядатиметься справа;

— формування доказової бази справи;

— безпосередня участь нерезидента в процесі або належне представництво його інтересів;

— виконання рішення та оплата судових витрат.

Найбільш спірними з цього переліку є питання підсудності та надання доказів у справі з іноземним елементом. У рамках цієї статті більш детально розглянемо окреслені проблеми.

 

Визначення підсудності

Відповідно до положень Господарського процесуального кодексу (ГПК) України, підсудність справ за участю іноземних суб’єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України. З нормами ГПК України все більш­менш зрозуміло, тож доцільно буде зосередитися саме на міжнародних правових актах, що регулюють такі правовідносини.

З моменту здобуття незалежності Україною і до сьогодні з нашою державою було укладено велику кількість двосторонніх та багатосторонніх міжнародних договорів у сфері міжнародно­правової співпраці, в яких містяться положення щодо визначення території розгляду справ та визначення компетентного суду. З повним переліком чинних міжнародних договорів та їх текстами можна ознайомитися на сайті Міністерства юстиції України.

Людмила Процюк у статті «Судова практика розгляду спорів за участю нерезидентів в українських судах» виділяє такі інстанції, які можуть розглядати спори, що виникають між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності за участю іноземних  суб’єктів госпо­дарювання:

— суди України;

— Міжнародний комерційний арбітражний суд;

— Морська арбітражна комісія при Торгово­промисловій палаті України;

— інші орган вирішення спору, передбачені міжнародними договорами України.

З огляду на судову практику розгляду подібних справ можна виділити два випадки додаткового визначення підсудності справи сторонами.

Перший із них — наявність у зовнішньоекономічному контракті додаткової арбітражної угоди.

Згідно із Законом України «Про міжнародний комерційний арбітраж», арбітражна угода — це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними у зв’язку з будь­якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, мають вони договірний характер чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди.

У цьому законі також зазначено, що суд, до якого подано позов щодо питання, яке є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь­яка із сторін попросить про це, не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору, припинити провадження у справі і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбіт­ражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Другий — наявність у зовнішньоекономічному контракті пророгаційної угоди, тобто угоди про вибір суду.

Можливість укладення цієї угоди врегульована Конвенцією про угоди про вибір суду, яку Україна підписала 30 червня 2005 року. Відповідно, передбачено два шляхи застосування цієї угоди:

а) сторони контракту можуть зазначити, що у разі виникнення спорів останні підлягають вирішенню компетентним судом у країні за місцезнаходженням сторони­нерезидента або ж узагалі чітко встановити іноземний державний суд, вказавши його назву та місце­знаходження.

У такому випадку треба виходити з того, що наявність пророгаційної угоди не позбавляє зацікавлену сторону права на звернення до господарських судів України. Зокрема, як зазначено у роз’ясненні президії Вищого господарського суду України № 04­5/608, припинення провадження у справі у разі, коли сторони уклали угоду про передачу цього спору на вирішення державного іноземного суду, Господарським процесуальним кодексом України не передбачено. Тобто компетентний господарський суд необхідно визначати, виходячи із загальних правил про підсудність, встановлених Господарським процесуальним кодексом України (наприклад, постанова Харківського апеляційного господарського суду у справі № 47/284­10);

б) сторони зовнішньоекономічного контракту визначили конкретний господарський суд для вирішення спору.

З цього приводу науковці виявили таку проблему: чи не суперечитиме подібне обрання сторонами конкретного суду загальним положенням Господарського процесуального кодексу України стосовно правил визначення підсудності. У свою чергу, Законом України «Про міжнародне приватне право» визначено, що суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь­які справи з іноземним елементом, зокрема у разі, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.

Якщо ж звернутися до судової практики, то в постанові від 22 травня 2007 року Верховний Суд України також послався на Закон України «Про міжнародне приватне право». Тобто можна зробити висновок, що укладення пророгаційної угоди не суперечить законодавству України і покликане спростити механізм врегулювання спорів між сторонами.

Формування доказової бази у справі за участю нерезидента

Наступним важливим етапом розгляду будь­якої справи в суді є формування доказової бази. У разі участі компанії­нерезидента в господарському процесі виникають певні особливості щодо збору доказів у справі.

Суд приймає як докази офіційні документи, що походять з інших держав, за умови їх легалізації дип­ломатичними або консульськими службами України. Суд має право приймати іноземні офіційні документи без консульської легалізації у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Коли письмові докази подаються іноземною мовою, додається їх засвідчений у встановленому порядку переклад українською. Треба мати на увазі, що у разі нотаріального посвідчення перекладу нотаріус засвідчує лише оригінальність підпису перекладача, а не відповідність перекладу оригіналові. Тому якщо у господарського суду чи учасника судового процесу виникнуть сумніви щодо автентичності перекладу документа, суд може призначити судову експертизу і доручити її проведення компетентному спеціалісту­перекладачу.

Наявність такої великої кількості додаткових процедур, метою яких є приведення доказів у справі у відповідність до законодавства України, значно ускладнює процес формування доказової бази у справах за участю компанії­нерезидента. Також, враховуючи територіальний аспект, а саме — місцезнаходження компанії­нерезидента за межами України, збирання доказів дуже часто стає прикриттям навмисного затягування розгляду справи. Але в законодавстві України на сьогодні є деякі нововведення, що сприяють розв’язанню цієї проблеми.

Верховною Радою України у 2018 році було ухвалено Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо усунення адміністративних бар’єрів для експорту послуг», яким спрощено процедуру укладення зовнішньо­економічних договорів (контрактів), бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Цим законом передбачено, що експортери послуг (крім транспортних) зможуть укладати зовнішньоекономічні договори (контракти) і в електронній формі, а також шляхом виставлення рахунку (інвойсу), у тому числі в електронному вигляді, за надані послуги.

Тобто до правового поля України введено такі новації: рахунок (інвойс) віднині визнаватиметься первинним документом, відтак, вважатиметься належним доказом у суді, а також можливість переведення більшої частини документообігу до електронної форми дасть змогу формувати ґрунтовну доказову базу без затягування судового розгляду.

З аналізу наведених вище інформації та нормативно­правових актів, що регулюють відповідні правовідносини, можна дійти такого висновку. Участь компанії­нерезидента в господарському процесі України є причиною певних процесуальних особливостей судового розгляду спорів, але сучасна нормативно­правова база містить конкретні механізми їх вирішення, захисту прав та інтересів кожної сторони як на території України, так і за її межами.

Поділитися

Підписуйтесь на «Юридичну практику» в Facebook, Telegram, Linkedin та YouTube.

Баннер_на_сайт_тип_1
YPpicnic600x900
баннер_600_90px_2
2024
tg-10
Legal High School

Зміст

Від редактора

Досконалості межа

Дивіться!

Краще подзвоніть Солу

Конспект

Власна думка

Новини

НААУ проведе турнір з футболу серед адвокатів у місті Дніпро

Адвокатсько-суддівський погляд на правосуддя

EVRIS проконсультувала Concorde Capital щодо придбання боргів на 50 млн доларів США

Адвокати дотримуються стандартів надання БПД

У Києві відбувся Третій день англійського права

Схвалено проект гармонізації кримінального закону

МКЮ занепокоєна через бездіяльність держави щодо захисту адвокатів

ООН відзначає факти порушень прав адвокатів в Україні

НААУ та Координаційний центр домовилися про співпрацю

Офіс

Витонченість у деталях

Персона

Дати бій тіні

Репортаж

Погляд у майбутнє

Теорія і практика

Іноземна умова

У фокусі

Звернення за незалежністю

Подвійний стандарт

Читайте!

Верховенство права в реальному світі

Школа майстерності

Банкрутство

Інші новини

PRAVO.UA