Інформаційна небезпека — PRAVO.UA
прапор_України
2024

Генеральний партнер 2024 року

Видавництво ЮРИДИЧНА ПРАКТИКА
Головна » Судовий вісник № 8-9 (172-173) » Інформаційна небезпека

Інформаційна небезпека

Якщо жертва злочину з вини правоохоронних органів опиняється в інформаційному «вакуумі», це спричиняє їй додаткові страждання і вказує на неефективність розслідування, яке проводить влада

Жодна держава не може убезпечити своїх громадян від злочинів. Вони, на жаль, стаються і нерідко несуть загрозу не тільки матеріальному становищу, а й здоров’ю та життю людей. Разом із тим держава зобов’язана провести ефективне розслідування злочину і вжити всіх заходів, щоб жертва отримала гідне відшкодування (пропорційне чи максимально можливе), враховуючи обставини кожної окремої справи.

Якщо ж держава не може тривалий час встановити особу винного або принаймні прозвітувати про вжиті у рамках розслідування заходи, варто ставити питання про порушення прав людини вже з боку держави.

Власне, саме так оцінив дії уряду Албанії Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ), ухвалюючи 4 серпня 2020 року рішення у справі «Тершана проти Албанії» (скарга № 48756/14). Заявниця стверджувала про порушення її права на життя у матеріальному та процесуальному аспекті внаслідок злочину — замаху на її життя, який, на її думку, влада могла б попередити або принаймні ефективно розслідувати.

За обставинами справи, заявниця — молода жінка, 1984 року народження, зазнала нападу у 2009 році від невідомого чоловіка, який вихлюпнув на неї кислоту. Потерпіла отримала серйозні опіки 25 % обличчя та верхньої частини тіла. Вона була змушена виїхати до Італії на спеціальне лікування, де з 2009­го по 2012 рік перенесла 14 операцій на обличчі й тілі.

Розслідування

За фактом злочину прокуратура негайно відкрила справу для розслідування нападу. Заявниця додатково подала заяву про злочин проти неї, повідомивши, що не впізнала свого нападника, але підозрює, що напад був організований її колишнім чоловіком, який був жорстоким у відношенні до неї і в минулому погрожував убивством.

Однак пізніше окружний прокурор закрив розслідування кримінальної справи проти нього, а у 2010 році розслідування справи загалом було призупинене, оскільки на вдалося визначити речовину, використану під час нападу, та особу, яка його вчинила.

З того часу заявниця постійно цікавилася ходом розслідування, але безрезультатно. Найновіша інформація, яка була доведена до її відома у справі, гласила, що «справа знаходиться в поліції, слідство триває». Жодних конкретних даних щодо ходу слідства, встановлених у справі фактів і тих, які треба встановити, вжитих заходів у рамках розслідування заявниці надано не було.

Позиція ЄСПЛ

Одна з претензій заявниці стосувалася неубезпечення її від посягання на життя, тому держава повинна нести відповідальність. Проте ЄСПЛ не встановив порушення статті 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенція), яка гарантує право на життя, в її матеріальному аспекті. Навпаки, ЄСПЛ зауважив, що обов’язок держави вживати превентивних заходів для захисту особи, життя якої перебуває під загрозою, не повинен покладати неможливий або непропорційний тягар на органи влади. ЄСПЛ вважає, що уряд не мав можливості попередити такий злочин. Так, на думку суду, законодавчі норми в Албанії щодо злочинів проти життя та здоров’я на момент нападу та були ефективними. Наприклад, кримінальний кодекс передбачав відповідальність за низку злочинів проти життя чи здоров’я людини, які повинні були розслідуватися органами прокуратури за власною ініціативою, і цей випадок підпадав під відповідні норми. Прокуратура порушила справу самостійно за заподіяння серйозного умисного тілесного ушкодження, що призвело до каліцтва.

Крім того, органи влади не могли знати про реальний та безпосередній ризик для життя або здоров’я заявниці, оскільки до дня замаху вона жодного разу не повідомляла про будь­які погрози чи побиття.

Разом із тим встановлене порушення процесуального аспекту статті 2 Конвенції. ЄСПЛ висловив переконання, що у державі повинна існувати якась форма ефективного офіційного розслідування, коли є підстави вважати, що особа зазнала тілесних ушкоджень, що загрожують життю, за підозрілих обставин. Таке розслідування повинно бути достатньо серйозним, аби мати змогу встановити причини травм та визначити осіб, винних у їх заподіянні, з метою покарання. Більше того, Суд зауважив, що напад відбувся в умовах загального поблажливого режиму до тих, хто вважає допустимим будь­які форми насильства над жінками, зважаючи на історичні події в Албанії у відповідний час. Так, на думку ЄСПЛ, ще більшої ваги набувало те, щоб органи влади відреагували особливо прискіпливо та провели ретельне розслідування.

Натомість, хоча й було проведено кілька слідчих дій, компетентні органи так і не змогли визначити принаймні речовину, яка використовувалась для нападу на заявницю. Не було складено жодного висновку експерта з хімічних та токсикологічних досліджень, що пояснювалося відсутністю необхідного спеціалізованого обладнання та достатньо компетентних експертів у цій галузі. Хоча це принципово важливий момент у справі, його не було досліджено належним чином, не використано всі можливості, аби встановити один із основних фактів у справі.

Окремо ЄСПЛ підкреслив, що заявниці під час усього слідства не було надано жодної інформації про прогрес у розслідуванні, навіть не повідомлялося, які дії вже були вчинені і який їх результат. Тобто потерпіла не могла знати і вплинути на розслідування справи, в якій вона є жертвою. Оцінюючи вказані обставини у сукупності, ЄСПЛ дійшов висновку, що таке розслідування і створений довкола заявниці інформаційний «вакуум» не можна вважати ефективними діями влади у зв’язку з нападом на заявницю. Отже, мало місце порушення статті 2 Конвенції у процесуальному аспекті.

 

Ірина ГОНЧАР «Судовий вісник»

 

Поділитися

Підписуйтесь на «Юридичну практику» в Facebook, Telegram, Linkedin та YouTube.

Баннер_на_сайт_тип_1
YPpicnic600x900
баннер_600_90px_2
2024
tg-10
Legal High School

Інші новини

PRAVO.UA