Податкова амністія, амністія капіталів, нульове декларування… Цей спеціальний режим звільнення фізичних осіб від відповідальності за недекларування доходів називають по­різному. І він спрямований на зниження рівня тіньової економіки в Україні, який, за різними підрахунками, сягає від 30 % до 40 %.

Умови цього спеціального режиму було оприлюднено наприкінці лютого, коли у Верховній Раді України було зареєстровано законопроєкт «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо стимулювання детінізації доходів та підвищення податкової культури громадян шляхом запровадження добровільного декларування фізичними особами належних їм активів та сплати одноразового збору до бюджету» № 5153. Цей документ ініціював Президент України Володимир Зеленський.

Одразу після реєстрації основний проєкт «обріс» кількома альтернативними варіантами. Уже 30 березня законопроєкт № 5153 ухвалено в першому читанні.

Документом запропоновано провести кампанію з добровільного одноразового декларування активів фізичних осіб із наданням їм державних гарантій щодо звільнення декларантів від адміністративної та кримінальної відповідальності за несплату податків і зборів протягом одного року з 1 липня 2021 року до 1 липня 2022 року.

Законопроєктом передбачено внесення змін до низки Законів України («Про нотаріат», «Про банки і банківську діяльність», «Про захист економічної конкуренції», «Про запобігання корупції»), але найґрунтовніші зміни буде внесено в Податковий кодекс України. Розділ ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу доповнено новим підрозділом 9⁴ «Особливості застосування одноразового (спеціального) добровільного декларування активів фізичних осіб».

За законопроєктом № 5153 одноразове (спеціальне) добровільне декларування — це особливий порядок добровільного декларування фізичною особою належних їй активів, розміщених на території України та/або за її межами, якщо такі активи було одержано (набуто) фізичною особою за рахунок доходів, що підлягали в момент їх нарахування (отримання) оподаткуванню в Україні та з яких не було сплачено податків і зборів відповідно до вимог законодавства з питань оподаткування та/або які не було задекларовано з порушенням податкового та валютного законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролювальні органи, протягом будь­якого з податкових періодів до 1 січня 2021 року.

Об’єктами декларування запропоновано визначити активи фізичної особи, валютні цінності, а також нерухоме майно — земельні ділянки, об’єкти житлової та нежитлової нерухомості.

Сума збору з одноразового декларування визначатиметься шляхом застосування до бази для нарахування збору ставок у 2,5 %, 5 % і 9 %. А саме 2,5 % щодо номінальної вартості державних облігацій України; 5 % щодо валютних цінностей, розміщених на рахунках у банках в Україні; 9 % щодо валютних цінностей, які розміщено за кордоном на рахунках у банках або які зберігаються у фінансових установах, та щодо права грошової вимоги до нерезидентів України.

Окрім того, ініціативою визначаються склад та обсяг активів, джерела одержання (набуття) яких у разі невикористання фізичною особою права на подання одноразової (спеціальної) добровільної декларації вважаються такими, з яких повністю сплачено податки і збори. По­перше, це активи, сумарна вартість яких не перевищує 400 000 гривень станом на дату завершення періоду одноразового (спеціального) добровільного декларування. По­друге, нерухоме майно, розташоване на території України, яке належало фізичній особі на праві власності (зокрема, спільної сумісної або спільної часткової власності). Нерухомим майном у цьому контексті є об’єкти житлової нерухомості (квартира, загальна площа якої не перевищує 120 м², або житловий будинок загальною площею щонайбільше 240 м²); об’єкти нежитлової нерухомості, загальна площа яких не перевищує 60 м²; земельні ділянки, розмір яких не перевищує норм для безоплатного передання. По­третє, один транспортний засіб особистого некомерційного використання. Але тут є певні обмеження: не підпадають під дію цього правила серед іншого автомобілі з робочим об’ємом циліндрів двигуна не менш ніж 3 000 см³; автомобілі, середньо­ринкова вартість яких понад 2 250 000 грн (375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2021 року); мотоцикли (з робочим об’ємом циліндрів двигуна понад 800 см³); літаки, гелікоптери, яхти, катери. Щодо таких активів не здійснюється нарахування та сплата збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування.

Також у законопроєкті завбачливо визначено об’єкти, які не можуть підпасти під спеціальний режим. Зокрема, це активи, одержані (набуті) декларантом внаслідок вчинення діяння, що містить ознаки кримінального правопорушення. Але є певні винятки — кримінальні правопорушення, пов’язані з ухиленням від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів), єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, правопорушення у сфері валютного законодавства, захисту економічної конкуренції за пунктом 12 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» («Концентрація без отримання відповідного дозволу органів Антимонопольного комітету України, в разі якщо наявність такого дозволу необхідна»).

Не підпадають під спеціальний режим також такі об’єкти: активи фізичної особи, що належать декларанту, стосовно якого розпочато досудове розслідування або судове провадження (за статтями 212, 212¹, 366, 367 Кримінального кодексу України); активи фізичної особи, що належать декларанту, стосовно якого відкрито судове провадження у зв’язку з вчиненням будь­якого з кримінальних правопорушень, передбачених статтями 209, 258⁵ і 306, частинами 1 і 2 статті 368³, частинами 1 і 2 статті 368⁴, статтями 369 і 369² Кримінального кодексу України; кошти в національній та іноземній валюті, які на дату подання декларації перебувають у готівковій формі.

Цікаво, що декларант може подати одноразову декларацію безпосередньо або знеособлено через уповноваженого представника. Таким уповноваженим представником законопроєкт пропонує визнати нотаріуса. У такому разі до декларанта буде застосовуватися спеціальний шифр (ідентифікатор декларанта) — буквено­цифровий код, який надається органом Державної податкової служби України.

Головне науково­експертне управління Апарату Верховної Ради України висловило низку зауважень до законопроєкту. Утім, це не зупинило народних депутатів України від голосування за основний проєкт у першому «раунді». І головне управління, і деякі народні обранці застерігали, що запропонована модель податкової амністії не спрацює, адже треба подбати про усунення першопричин несплати податків. Ба більше, головне управління зауважує, що проєкт містить суттєві ризики для сумлінних платників податків, зокрема в частині кваліфікації легально набутих, а отже, оподаткованих у попередні періоди активів, а також повторного оподаткування активів, які набуто за рахунок доходів, із яких уже сплачено податки, збори, інші обов’язкові платежі. «Такий підхід, по суті, підтверджує інституційну неспроможність держави щодо здійснення належного контролю за дотриманням відповідного законодавства та притягнення винних до персоніфікованої відповідальності за його порушення, адже відбувається заміна її на колективну відповідальність», — занепокоєні експерти.

Є певні сумніви, що в такому вигляді податкова амністія спрацює. І не тільки тому, що безліч деталей не врегульовано прийнятим у першому читанні законопроєктом. Чи відкриють свої таємні сховки люди, які звикли приховувати статки від держави? Чи повірять вони державній машині у вигляді контролювальних і правоохоронних органів? Чи почнуть після цього жити доброчесно?

Христина ПОШЕЛЮЖНА «Юридична практика»

ПРЯМА МОВА

Упевненості нема
Василь АНДРУСЯК, партнер АО MORIS

Чи є у фізичних осіб на сьогодні стимули для виведення з тіні своїх доходів? До певної міри так. Наприклад, здійснення дороговартісних покупок (квартир, автомобілів) тепер передбачає проходження процедури фінансового моніторингу, тому без офіційних доходів не обійтись. Також не вдасться інвестувати свої кошти через банки та інші фінансові установи, які будуть перевіряти джерело їх походження.

Однак чи набуде добровільне декларування масового характеру? В основному це залежить від довіри платників податків до держави, а зараз ця довіра на дуже низькому рівні.

Крім того, поточна редакція законопроєктів не вирішує всіх питань. Наприклад, кошти, які фізособа бажає амністувати, має бути зараховано на спеціальний рахунок у банку, однак відсутнє належне розуміння, як банк повинен проводити чи не проводити фінансовий моніторинг цих коштів, адже для податкових органів надавати інформацію про джерело отриманих коштів не потрібно (і це логічно, бо ж типовою ситуацією є отримання зарплати в конверті, відповідно, жодних підтверджень немає), а фінансові установи ще досі не отримали чіткого регулювання цього питання.

Також легко спрогнозувати проблеми для особи, яка, «відбіливши» свої кошти, забажає інвестувати їх за кордоном. Адже іноземні фінансові установи, для яких українське законодавство не має значення, отримавши інформацію, що потенційний клієнт вчинив податкові правопорушення, але потім скористався амністією, можуть зразу встановити йому неприйнятно високий рівень ризику і відмовитися від ділових відносин. Тому існують побоювання, що амністовані кошти можна буде в майбутньому використовувати тільки в межах України.

Однак найголовніше — це впевненість у відсутності подальшого кримінального переслідування. Законопроєкти передбачають звільнення від відповідальності за податкові злочини, проте в наявній системі правоохоронних та судових органів фізичні особи не відчувають впевненості, що їм не інкримінують інші злочини, від яких нібито отримано незадекларовані доходи.