Прослуховування телефонних розмов журналіста є порушенням професійної таємниці

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив порушення свободи вираження поглядів у справі «Седлецька проти України» (скарга № 42634/18). Відповідне рішення Суд ухвалив 1 квітня 2021 року. ЄСПЛ встановив, що мало місце порушення статті 10 (свобода вираження поглядів) Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, зокрема в аспекті невиправданого втручання влади у право на захист журналістських джерел.

Справа стосувалася винесення судом ухвали про проведення негласних слідчих дій, зокрема прослуховування за номером телефону та відстеження трафіку даних заявниці Наталії Седлецької, яка є журналістом «Радіо Свобода». ЄСПЛ встановив, що такий дозвіл створював загрозу порушення захисту її журналістських джерел.

Суд також визначив справедливу сатисфакцію в розмірі 4500 євро на компенсацію моральної шкоди та ще 2350 євро на покриття витрат.

Надмірна тривалість кримінального провадження з вини прокуратури стала причиною неможливості захисту цивільного права

18 березня ц.р. рішенням у справі «Петрелла проти Італії» (скарга № 24340/07) Європейський суд з прав людини визнав, що мало місце порушення статті 6 (право на справедливий розгляд справи протягом розумного строку) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також порушення цієї самої статті в аспекті позбавлення доступу до суду. Крім того, встановлено порушення статті 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту).

У цій справі кримінальне провадження щодо дифамації тривало приблизно п’ять років і шість місяців, що саме собою було порушенням принципу розумних строків. Причиною були затримки з боку органів прокуратури. Наслідком цього стало те, що заявник не зміг подати вимогу про компенсацію. Таким чином, необережна поведінка органів влади позбавила його перспективи розгляду його цивільного позову в тій формі провадження, яку він обрав, як це передбачено національним законодавством, оскільки воно не дозволяє притягати до цивільної відповідальності у випадку, коли це може зробити одночасно суд у кримінальному провадженні.

ЄСПЛ встановив, що в національному законодавстві не було засобів правового захисту, за допомогою яких заявник міг би ефективно поскаржитися та вплинути на тривалість провадження.