Гражданский толк — PRAVO.UA
прапор_України
2024

Генеральний партнер 2024 року

Видавництво ЮРИДИЧНА ПРАКТИКА

Гражданский толк

Рубрика Акцент
Обновление Гражданского кодекса будет иметь смысл только в формате открытой дискуссии, необходимой для принятия изменений обществом, поясняет Руслан Стефанчук

Динамика гражданского оборота, развитие технологий и скорость коммуникаций создают объективную необходимость обновления законодательства, регулирующего частные правоотношения. Впервые публично о планах рекодификации Гражданского кодекса Украины цивилисты заявили еще в январе 2019 года, и спустя два года на суд общественности был представлен проект Концепции обновления Гражданского кодекса Украины, который обнародовал в социальной сети «Фейсбук» первый заместитель председателя Верховной Рады Украины, призывая к открытому конструктивному обсуждению.

Присоединяясь к дискуссии, которая должна стать наиболее масштабным диалогом относительно одной из основ всех правоотношений в обществе, газета «Юридическая практика» поинтересовалась наработками группы цивилистов, готовивших проект, у Руслана Стефанчука, первого вице-спикера парламента, академика Национальной академии правовых наук Украины, члена рабочей группы по обновлению (рекодификации) Гражданского кодекса Украины. Интервью публикуется на украинском языке.

— Руслане Олексійовичу, ви нещодавно обнародували проєкт Концепції оновлення Цивільного кодексу України (ЦК), закликавши всіх зацікавлених до його обговорення. Власне, це дуже показовий крок, коли спочатку презентується концепція, а не готовий законопроєкт. Враховуючи вагу ЦК у правовому полі, це дуже сміливий крок.

— Для мене саме такий план дій є дуже органічним, хоча, може, когось цей підхід і дивує. Як правник та науковець я знаю велику проблему з нормотворчістю в Україні, і тому, коли я обирався на посаду першого заступника голови Верховної Ради України, то обіцяв собі та колегам, що докладу всіх зусиль, щоб чинне законодавство України стало більш логічним, якісним і систематизованим.

Станом на сьогодні в Україні діють понад мільйон нормативно-правових актів, розібратися в яких непросто навіть правникам. Це забагато. Стикнувшись безпосередньо з процесом законодавчої чи навіть будь-якої нормотворчої роботи, я був вражений. За статистикою роботи парламенту, і це актуально і для нинішнього скликання, з усіх зареєстрованих проєктів ухвалено як акти парламенту лише 12,6 %. Тобто майже 90 % усієї роботи з підготовки законопроєктів — це робота в смітник. Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради України 80 % законопроєктів визнає неприйнятними, бо вони містять ті чи інші порушення.

Водночас уряд, який у багатьох країнах світу є основним ініціатором нових правил нормативного врегулювання, що забезпечує фаховість дискусії довкола відповідних норм, в Україні є автором лише 9 % законопроєктів.

Причини таких показників дуже різні. Звісно, ми не можемо повністю позбутися популістських законодавчих ініціатив, але, на мою думку, ми можемо ефективно налагодити процес нормотворення, зокрема — у Верховній Раді України, щоб зусилля, витрачені на створення закону, були виправданими. Тому я поставив перед собою основне завдання як парламентар, щоб робота кожного нормотворця була професійною, якісною та ефективною. Як наслідок, я ініціюю ухвалення закону про засади правотворчої діяльності в Україні, робота над проєктом якого наразі на завершальному етапі.

— Це той законопроєкт, який реєструвався в парламенті чи не кожного скликання, щодо нормативних актів?

— Ні, завжди хотіли врегулювати певні питання щодо нормативно-правових актів як окремого об’єкта нормотворчості, систематизувати, узгодити їхню ієрархію тощо. Я ж пропоную поглянути ширше та закласти засади правотворчої діяльності як процесу. Як від ідеї впровадити якусь норму в правове поле дійти до ухвалення відповідного рішення через етапи оголошення ідеї, розробки проєкту концепції, розробки самого законопроєкту, його обговорення і затвердження, включно з питанням фінансування розробки й фінального моніторингу ефективності після ухвалення та набуття чинності, і скасування в разі неефективності. Ми маємо відійти від того, що 80 % усіх законопроєктів — це проєкти про внесення змін.

Я переконаний, що якщо хтось бажає внести якісь ґрунтовні зміни, він повинен провести оцінку ефективності закону, а тільки після цього продемонструвати суспільству, яких змін потребує закон і за допомогою яких інструментів ми плануємо їх досягти. Саме така відкритість забезпечить більш широке вивчення питання та легше сприйняття змін і парламентарями, і суспільством. Вони будуть підготовлені до новацій, чекатимуть на них.

— І ви хочете випробувати цей порядок на ЦК?

— Власне, так. До робочої групи з оновлення ЦК, створеної Міністерством юстиції України, увійшли професори, академіки — провідні цивілісти України, з якими ми, порадившись, вирішили пройти цей шлях; показати, як можна правильно готувати законопроєкти та вести діалог щодо їх необхідності з суспільством і фахівцями.

Тобто ми почали з концепції, точніше, наразі — з проєкту концепції, далі буде концепція, проєкт закону, а потім його ухвалення з відкритим широким обговоренням на кожному етапі нормотворчого процесу.

— Чому саме цей акт має стати прикладом, ми ж знаємо, що це може стримати процес його оновлення?

— Ми свідомо йдемо на такий ризик, бо вважаємо, що цей акт є одним із найбільш визначальних для всього суспільства. Адже саме ЦК регулює ледве не кожен крок людини: від народження до смерті, навіть певний час до і після впливає на її права.

Для українців, як волелюбної нації, саме цивільне законодавство є основою буття. Це частина нашого генетичного коду, так би мовити: хоча загалом Кодекс Наполеона прийнято вважати найстарішим цивільним кодексом, та не треба забувати, що ще за сім років до його прийняття (з 1797 року) на території Західної України діяв Цивільний кодекс Східної Галичини. Так, він був легітимізований австрійською владою, проте стосувався громадян наших земель.

— Оновлення ЦК потрібне, адже, коли готувався акт (а це був тривалий процес, з 1992 по 2003 рік), багато із сучасних правовідносин було складно навіть уявити: цифрові технології, що дають змогу працювати дистанційно, які треба буде певним чином врегульовувати, віртуальна валюта, нові репродуктивні технології та донорство органів тощо. І такі повсякденні питання, мабуть, потребують навіть більшої уваги, ніж ті, з яких є сформована судова практика, скажімо, як відповідальність за невиконання грошових зобов’язань.

— Авжеж, ми повинні розуміти, що робота над ЦК тривала впродовж останнього десятиліття минулого століття. Тоді рівень складності цивільних правовідносин був зовсім іншим. Це була пострадянська Україна, яка не мала необхідного технологічного забезпечення. Нині в нас нова реальність, та ще й помножена на небувалу загрозу біологічної небезпеки, коли ми усвідомлюємо справжній рівень захищеності життя та здоров’я людини.

Крім того, ми дивимося, що відбувається у світі: всі пострадянські країни, та й не тільки вони, а й сталі демократії Європи, стоять на шляху рекодифікації, нового унормування цивільних правовідносин, намагаючись взяти найкраще, що пропонує світова наукова доктрина і практика. Світ, зокрема Європа, не стоїть на місці. Так, слід згадати розроблені Принципи європейського контрактного права (PECL), Принципи європейського деліктного права (PETL), Модельні правила європейського приватного права (DCFR), Загальний регламент ЄС щодо захисту даних (GDPR) та цілу низку інших важливих розробок, спрямованих на розвиток приватного права. Усе це лежить в основі необхідності оновлення ЦК України.

— Які зміни, за проєктом Концепції, треба ввести в ЦК?

— Їх можна поділити на дві групи. Перша — виправити помилки, допущені в ЦК. Як ви знаєте, до ЦК внесено понад сотню змін, які по-іншому регулюють окремі питання, ніж це передбачено первісною редакцією. Їх ухвалювали ситуативно, і тому вони призвели до викривлення структури ЦК. Наприклад, свого часу було прибрано спеціальну позовну давність у п’ять і десять років щодо визнання правочинів недійсними або застосування наслідків нікчемних правочинів. Проте це була важлива застережна норма, яка закладалась розробниками нинішнього Цивільного кодексу, щоб цивільні правовідносини не завершувалися впродовж каденції однієї політичної влади. Не повинно бути так, щоб хтось, користуючись владою, набув, а фактично вкрав якесь майно, а висунути до нього претензії, коли він втратив політичну підтримку, не було правової можливості лишень через сплив позовної давності. І сьогодні ми вже стикаємося з діяльністю лобістів, які формують думку, що нібито немає підстав для підвищених строків позовної давності, нібито це потрібно для стабільності цивільних правовідносин. Але якщо в основі лежать легальні дії, то подальша перевірка правомірності не повинна бути страшною, чи не так? Є чимало інших подібних поправок, проти яких варто виступити цивілістам.

Другий блок — це новації, наповнення ЦК новими інститутами, нормами щодо тих правовідносин, які на стику тисячоліть ми не могли собі навіть уявити.

Насамперед, ми повинні йти на розширення переліку об’єктів цивільних прав, включивши до нього інформаційний продукт, інформаційний ресурс, інформаційні системи, права на об’єкти, що створюються та розміщені в інтернеті, криптовалюти, персональні дані з огляду на GDPR, інформацію про особу, автономні роботи та штучний інтелект, цифровий контент — все те, що сьогодні вже існує та потребує правового осмислення.

Потім варто переглянути форми правочинів. Усім відомо, що чинні положення про правочини абсолютно не пристосовані до сфери електронної комерції. Ми повинні внормувати smart-контракти і web-банкінг, враховуючи тренди цифрової економіки. Треба розширити письмову форму за рахунок електронних правочинів з урахуванням можливостей цифрового підпису та усну з урахуванням сучасних досягнень у галузі передання даних.

— Тобто переписка в месенджері зможе бути підтвердженням правочину без складних конструкцій підтвердження?

— Незважаючи на різноманіття способів комунікації та вираження позиції, основною ознакою договору є воля осіб, що збігається, а от форма, в якій її виражено, повинна не суперечити цій волі, а допомагати якомога швидше здійснювати цивільний оборот.

Далі ми готуємося до революції у сфері особистих немайнових прав. Зокрема, ми готові розглянути питання щодо об’єктивації репродуктивних прав фізичних осіб, підняти суспільну дискусію щодо можливості легалізації евтаназії тощо. Останнє нещодавно було викривлено подано деякими ЗМІ, проте концепція не визначає, як саме буде врегульовано те чи інше питання, вона взагалі не може містити таких запевнень. У проєкті концепції ми лише кажемо, що це питання треба підняти та обговорити. Час дискусії настав, ми не можемо відмахуватися від такого інституту, коли весь цивілізований світ його регулює. Нині Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) відкрито говорить про право на гідну смерть, а Україна чомусь сором’язливо замовчує цю важливу тему. Яким чином врегулювати питання — визначимо під час відкритої полеміки. Зокрема, за участю не тільки правників, а й лікарів, психологів і паліативних пацієнтів, щоб створити такий механізм, який би був не на шкоду людям. Це право саме тих людей, які є безнадійно хворими, а не здорових родичів, котрі їх доглядають.

Є низка речових прав, які потребують закріплення, як, наприклад, переважне право купівлі земельної ділянки. Також треба внормувати переддоговірну діяльність. Є нагальна потреба в тому, щоб забезпечити стабільність цивільного обороту саме на стадії до укладення договору задля покращення умов ведення бізнесу та захисту слабкої сторони в правовідносинах. Тобто треба запровадити відповідальність за недобросовісне ведення переговорів, недотримання меморандумів і протоколів про наміри.

Ми хочемо розширити блок відповідальності за рахунок спеціальних деліктів. Нині це інноваційні речі, які стали доступними. Зокрема, ми говоримо про потребу доповнення Цивільного кодексу України інститутами компенсування шкоди, завданої шкідливим програмним забезпеченням, вірусами й іншими біологічними організмами, робототехнікою та штучним інтелектом, руйнуванням будівлі, що перебувала в неналежному технічному стані. Також ідеться про шкоду, завдану порадами. Не дивуйтеся, нині дуже багато охочих давати поради з будь-яких питань, а відповідальності за це — жодної. Є проблеми введення інституту добросусідства в ЦК, адже він існує тільки в земельних правовідносинах. Відповідальність унаслідок зловживання правом тощо.

Ще один інститут, який потрібно впровадити в Цивільний кодекс, — це астрент. Найбільше скарг українців до ЄСПЛ стосуються невиконання судових рішень, і ця проблема досягла масштабів гуманітарної катастрофи. Новий інститут даватиме змогу присуджувати грошові суми, що буде способом забезпечення судового акту, неустойкою за неналежне виконання рішення суду. Цей інститут буде ефективним, коли судове рішення стосується виконання певного зобов’язання в натурі (вчинення дій, повернення майна чи припинення перешкоджання користування майном).

Ціла низка новацій прогнозується у сфері спадкового права, зокрема стосовно проблеми спадкування домашніх тварин.

Це, мабуть, найбільш масштабні зміни, а загалом ми маємо проєкт на 128 сторінок і сподіваємося, що всі з ним ознайомляться та долучаться до предметних дискусій.

— Чи плануються за концепцією розширення способів захисту цивільних прав, які сьогодні викладено в статті 16 ЦК, зокрема надання суду права обирати чи навіть підбирати індивідуальний спосіб захисту права, який буде справедливим і не обов’язково записаним у цій статті ЦК чи законі? Імовірно, так ми могли б захистити права, які не передбачено самим ЦК.

— І статтю 15, яка гарантує право на захист, і статтю 16, що визначає способи судового захисту, потрібно переглянути концептуально. В основі права на захист повинна бути ефективність. І ми готові, по-перше, розширити перелік способів захисту, які передбачено в чинній статті 16 ЦК, залишивши їх як загальні способи захисту права, застосовні до всіх цивільних правовідносин. По-друге, є потреба в кожній книзі ЦК окремо прописати спеціальні способи захисту, які будуть належними для відповідної групи прав. Наприклад, якщо спір стосується особистих немайнових прав, ми також використовуємо статті 276, 277, 278… Тому дуже важливо, щоб кожен інститут мав окрему спеціальну низку властивих тільки для нього способів захисту.

Щодо права судів, це, вочевидь, буде приводом для широкої дискусії, зокрема за участю суддів, але його також треба розглянути в межах роботи над проєктом оновлення. Особисто я переконаний, що захист цивільних прав не повинен відбуватися за закритим переліком способів. Він повинен бути таким, щоб за певних обставин його можна було скоригувати з метою захисту конкретного права кожного громадянина.

— Мабуть, найцікавіше для бізнесу питання — доля чинного Господарського кодексу України (ГК), адже за проєктом Концепції його має бути скасовано? Ми всі знаємо історію його появи та ультимативність його ухвалення, зокрема, як гарантії затвердження ЦК. Чи позбудеться ЦК «молодшого брата» в процесі свого оновлення?

— Це відома і тривала дискусія між цивілістами та господарниками. Це нормальний процес для наукової спільноти, проте наука повинна обслуговувати реальні правовідносини, а їх бажано врегулювати якось однозначно. Тому я впродовж років цих заочних чи відкритих дебатів завжди обстоював позицію, що нам треба порозумітися остаточно.

Проблема не в тому, що норми ГК здебільшого є бланкетними або ж дублюють ЦК, а в тому, що певні аспекти в них мають різне регулювання, що створює поле для зловживань і спекуляцій: коли вигідно, посилаються на норми ЦК, коли не вигідно — ГК.

Ми з колегами провели постатейний аналіз ГК, здається, він уже був оприлюднений, або ми готові його відкрити, й отримали такий результат: він є актом з абсолютно вихолощеним змістом — усі його норми повторюються в спеціальних законах, які регулюють реальні правовідносини. Тобто цей кодекс — своєрідна застаріла надбудова, яка не виконує жодної реальної функції в системі правового регулювання економічних відносин. Тому, коли ми бралися за рекодифікацію ЦК, ми з колегами говорили, що скасування ГК є передумовою просування в розвитку цивільного права як такого.

Хоча, я визнаю, в цьому процесі нам треба буде визначитися, як уникнути суто пострадянських конструкцій, які внормовано ГК. Наприклад, державні підприємства — вочевидь, їх треба переводити в зрозумілі всьому світові формати акціонерних чи господарських товариств. Також треба розібратися з такими неймовірними конструкціями, як «право господарського відання» та «право оперативного управління», вигаданими радянськими державниками, на яких, як на милицях, шкутильгає економіка з середини минулого століття. Ці моменти треба буде пропрацювати, запропонувавши перехід до нових форматів правовідносин. Усе решта, що міститься в ГК, можна відкидати без жалю, бо воно позбавлене змістового навантаження.

Водночас хочу зруйнувати ще один міф: скасування ГК не дорівнює скасуванню спеціального законодавства у сфері господарювання. Воно буде і далі ефективно працювати та слугувати на користь українській економіці. Тому ми закликаємо до дискусії щодо вдосконалення саме цього законодавства, але однозначно ми повинні відмовитися від ГК як від акта, який уже повністю вичерпав свою дію.

— Коли ухвалювався ЦК, з нього було витягнуто не тільки господарські правовідносини, а й норми щодо сімейного та міжнародного приватного права. І ті, й інші теж потребують перегляду в контексті зміни суті правовідносин. Чи планується повернення відповідних книг до ЦК? Бо видається, що сьогодні міжнародне приватне право стосується не тільки бізнесу, а й буденного життя громадян: ми бронюємо за кордоном готелі, купуємо товари, мандруємо й отримуємо міжнародні відправлення тощо, а цих норм у ЦК немає, і тому ми ризикуємо не отримати захист права в разі його порушення.

— Первісний проєкт ЦК, який об’єднував вісім, а не шість книг, був більш гармонійним. І ми повинні повернутися до цих питань. Звісно, щодо Сімейного кодексу України буде велика дискусія, адже слід врахувати сучасний стан розвитку сімейних правовідносин, переусвідомити поняття сім’ї, спільної власності, реалізації нових видів цивільних прав у контексті сімейних взаємин. І ми повинні бути готовими до цієї дискусії.

Що стосується міжнародного приватного права, то воно, враховуючи реальний рівень міжнародних комунікацій громадян, цілком гармонійно повинно стати однією з книг ЦК. Це забезпечить комплексність врегулювання та взаємозв’язок усієї матерії цивільного законодавства за участю міжнародного суб’єкта і буде мати абсолютно природний вигляд у тілі ЦК.

— Як відбувається процес роботи над проєктом? Ви переглядаєте ЦК постатейно?

— Ми не ставимо за мету впровадити якомога більше правок у ЦК, наприклад, щоб кожна або майже кожна стаття чинного кодексу мала хоча б якусь правку. Ми за якісні зміни. Ми аналізуємо групи правовідносин, які потребують нового підходу до врегулювання або взагалі заведення в правове поле регулювання ЦК. Так само переглянемо і норми, які не виправдали себе і потребують коригування або навіть скасування.

Яким чином буде проводитися прикладна робота, вирішимо під час розробки власне законопроєкту. Чи буде це формат «стаття — стаття»? Не впевнений, скоріше, «зміст — зміст». Наразі ми йдемо до затвердження концепції, а потім нас чекає вже безпосередня робота над текстом проєкту змін. І ми запрошуємо всіх до обговорення, до дискусії, до конструктивних поправок. Є робоча група з професорів, та її діяльність не закрита, ми готові отримувати фідбек і від професійних асоціацій, і від нефахових користувачів соціальних мереж.

— Ідею рекодифікації чи оновлення ЦК вперше публічно було озвучено в січні 2019 року, ми готували тоді спеціальний випуск газети до 15-річчя дії цього акта. На створення проєкту концепції знадобилося майже два роки, як ви вважаєте, коли можна очікувати на завершення процесу оновлення?

— Наразі ми завершили роботу над проєктом концепції в робочій групі Мінюсту. Крім того, розпорядженням голови Верховної Ради України було створено таку саму робочу групу в парламенті, яку очолюю я. До неї входять представники всіх фракцій та груп, усі провідні парламентські юристи й практично всі члени робочої групи з рекодифікації ЦК при Мінюсті. Саме в парламенті ми будемо затверджувати концепцію і плануємо перше таке засідання орієнтовно на кінець січня. Зокрема, маємо намір узгодити й порядок подальших дій щодо підготовки законопроєкту.

Якщо говорити про часові межі, потрібно два-три роки на те, щоб завершити процес рекодифікації. За проєктом плану законопроєктної роботи парламенту на 2021 рік, до кінця року потрібно провести рекодифікацію двох книг. Я гадаю, процеси оновлення буде паралельно запущено за кожною з книг, щоб уже в наступному році ми змогли перейти до третьої, наступних і завершити рекодифікацію ЦК.

— Тобто ви не будете очікувати завершення роботи над всіма вісьмома книгами? І які книги буде оновлено першими?

— Звісно, ми не можемо втрачати час, очікуючи дописування поправок до останньої з книг. Концепція забезпечить єдність загального спрямування. А технічно наразі ми плануємо йти за порядком розташування книг у чинному ЦК. Без оновлення загальних положень, вочевидь, не може бути руху, тому робота над першою книгою розпочнеться одразу. Тоді буде книга друга щодо особистих немайнових прав фізичної особи, бо це також основа, на якій базуються інші цивільні права.

Ці книги буде оновлено першими, за планами — цього року, а вже наступного ми зможемо перейти до спеціалізованих рекодифікацій інститутів речового права, інтелектуальної власності, сімейного, спадкового і міжнародного приватного права.

І я наголошую, що ми готові до конструктивних відкритих дискусій з приводу кожного з інститутів. Ми не хочемо написати щось за зачиненими дверима, а тому воліємо пояснювати кожне рішення, шукати оптимальні для суспільства конструкції. Дуже розраховуємо на висвітлення цього процесу в ЗМІ, щоб мінімізувати кількість фейків і залякувань, які вже сьогодні поширюються у зв’язку з появою проєкту концепції.

(Беседовала Ирина ГОНЧАР, «Юридическая практика»)

Поділитися

Підписуйтесь на «Юридичну практику» в Facebook, Telegram, Linkedin та YouTube.

Баннер_на_сайт_тип_1
YPpicnic600x900
баннер_600_90px_2
2024
tg-10
Legal High School

Зміст

VOX POPULI

Задача со звездочкой

Акцент

Гражданский толк

Государство и юристы

Концепт на бис

Тяжелый РРОк

Дайджест

Ключи восстановления срока апелляционного обжалования

Документы и аналитика

Условное освобождение

Новости

Карта событий

Новости законотворчества

Новости юридических фирм

IP REPORTER

Новости из зала суда

Новости из Евросуда

Отрасли практики

Исключительные обстоятельства

Затаможенный режим

Самое важное

Контрольная точка

Судебная практика

Признать — ошибка

Служебная полномочность

Судебные решения

О нюансах исчисления срока возврата денежных средств, переданных в долг

О применении механизма замены стороны исполнительного производства — субъекта властных полномочий, находящегося в состоянии реорганизации

Рабочее вместо

Тема номера

Родительское удостоверение

Предъявить участие

Разделительный барьер

Спор доказательств

Частная практика

Высокий резон

Двойной эффект

Интеллектуальная эволюция

Інші новини

PRAVO.UA