З кінця 2017 року в Україні діє розпорядження Антимонопольного комітету України (АМКУ) № 10рп, яким затверджено Типові вимоги до вертикальних узгоджених дій суб’єктів господарювання стосовно постачання та використання товарів (Типові вимоги). Цей документ було прийнято відповідно до Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом (ЄС), і за своєю суттю він є імплементацією в національне законодавство України положень Регламенту Європейської комісії № 330/2010 від 20 квітня 2010 року про застосування статті 101 (3) Договору про функціонування Європейського Союзу до категорій вертикальних угод та узгоджених практик (Регламент 330/2010).
Потребують змін
Як і у випадку з Регламентом 330/2010, ухвалювалися Типові вимоги з низкою конкретних цілей. Поперше, вони повинні були покращити правову визначеність, знижуючи витрати бізнесу й АМКУ. Подруге, вони мали внести певний баланс в оцінку вертикальних узгоджених дій, щоб положення в договорах, які не обмежують конкуренцію, і навіть ті, які сприяють конкуренції, не характеризувалися як проблемні. Розглядаючи Типові вимоги виключно в українському контексті, важко сказати, наскільки цей документ може впоратись із вказаними завданнями. За такий нетривалий період дії зазначених вимог АМКУ не встиг сформувати усталену практику їх застосування, на підставі якої можна було б робити висновки. Водночас, якщо розглядати Типові вимоги як частину імплементованого acquis, стає зрозуміло, що вони втрачають свою актуальність і потребують змін аналогічно до самого Регламенту 330/2010.
Строк дії Регламенту 330/2010 спливає 31 травня 2022 року. У зв’язку з цим Єврокомісія взялася до оцінки результатів його застосування, щоб визначити його подальшу долю. Під час такої оцінки, яка стартувала наприкінці 2018 року й досі триває, Єврокомісія встигла провести доволі багато заходів для кращого розуміння використання норм Регламенту 330/2010, зокрема публічні консультації, економічні дослідження, семінари тощо. У результаті Єврокомісія дійшла висновку, що важко оцінити, наскільки Регламент 330/2010 відповідає визначеним під час його ухвалення цілям щодо зниження адміністративних і бізнесових витрат. Докази, зібрані під час попередньої оцінки, не дали змоги провести кількісний аналіз, порівнявши витрати й вигоди. Проте цей аналіз демонструє, що витрати збільшилися б у разі відсутності Регламенту 330/2010, особливо для малих і середніх підприємств. Що стосується забезпечення правової визначеності та балансу в оцінці узгоджених дій, то дані свідчать про те, що Регламент 330/2010 не повною мірою сприяє виконанню цього завдання.
Зокрема, Єврокомісія розглядає можливість поширення блокового винятку в Регламенті 330/2010 на низку положень, які нині не охоплюються такими винятками. Крім підвищення правової визначеності, це має надати бізнесу більшу гнучкість у формуванні своїх систем дистрибуції, що може сприяти появі нових або більш ефективних систем дистрибуції, інновацій та збільшенню інвестицій в ЄС. І навпаки, в деяких питаннях Єврокомісія досліджує можливість виключення певних практик із Регламенту 330/2010, щоб знизити ймовірність застосування вертикальних угод з антиконкурентним ефектом.
Пом’якшити правила
Регламент 330/2010 є недостатньо чітким у питанні одночасного застосування ексклюзивної та селективної моделі дистрибуції. У зв’язку з цим Єврокомісія розглядає можливість надання постачальникам більшої гнучкості в цьому питанні. Конкретні приклади включають дозвіл постачальникам поєднувати різні системи дистрибуції, наприклад, шляхом призначення ексклюзивних дистриб’юторів на оптовому рівні в рамках селективної системи дистрибуції. Ця зміна може дати змогу обмежувати активні продажі на території присутності селективних дистриб’юторів.
Також Регламент 330/2010 розглядає онлайнпродажі як форму пасивних продажів, і тому постачальники не можуть контролювати онлайнпродажі дистриб’юторів. Зокрема, встановлення дистриб’юторам різних цін залежно від того, здійснюють вони продажі в інтернеті чи у звичайному магазині (так зване подвійне ціноутворення), розглядається як жорстке обмеження. Аналогічним чином у контексті селективної дистрибуції критерії для учасників у системі повинні застосовуватися на еквівалентній основі (принцип еквівалентності) як до онлайнпродажів, так і до звичайних продажів. Ці правила обмежують можливість постачальників стимулювати дистриб’юторів інвестувати в звичайні магазини і створюють правову невизначеність. Відповідно, Єврокомісія розглядає можливість надання більшої гнучкості стосовно подвійного ціноутворення і принципу еквівалентності.
Чинний Регламент 330/2010 відносить фіксування цін перепродажу до жорстких обмежень. На практиці це вважається автоматичним порушенням антимонопольного законодавства. Зазначений підхід різко контрастує з баченням цього питання в США, де такі обмеження оцінюються відповідно до правила «розумного підходу». У своїх роз’ясненнях Єврокомісія визнає, що таке обмеження у виняткових випадках може призвести до підвищення ефективності. Але в цілому Регламенту 330/2010 бракує визначеності в питанні, коли ж фіксація цін перепродажу може сприяти конкуренції, а коли обмежує її. Усвідомлюючи цю невизначеність, Єврокомісія розглядає можливість роз’яснення цього питання аж до пом’якшення підходу до зазначеного обмеження. Так, Єврокомісія посилається на економічний аналіз впливу фіксації цін перепродажу на конкуренцію в книжковому секторі, який показав, що це обмеження не обов’язково веде до підвищення цін або інших антиконкурентних ефектів.
Автоматично поновлювані зобов’язання не конкурувати вважаються еквівалентними зобов’язанням не конкурувати з невизначеним терміном дії, які заборонено Регламентом 330/2010. Цей підхід зазнавав критики як необґрунтований і такий, що створює непотрібний адміністративний тягар для бізнесу. Єврокомісія розглядає можливість поширення блокового винятку в Регламенті 330/2010 на автоматично поновлювані зобов’язання такого роду за наявності можливості розірвати або переглянути угоду, що розглядається, в розумні строки та за розумною ціною.
Зробити правила жорсткішими
Насамперед це слід зробити в частині застереження щодо режиму найбільшого сприяння/положення про паритет. У цілому положення про паритет передбачають, що постачальник повинен ставитися до покупця так само прихильно, як і до інших. Існує відмінність між оптовими і роздрібними положеннями про паритет. Оптові, як правило, не викликають занепокоєнь щодо їх негативного впливу на конкуренцію. Роздрібні, навпаки, широко використовуються онлайнплатформами, які встановлюють гарантії паритету цін для постачальників, що продають на різних платформах, і можуть викликати занепокоєння. Такі положення можуть зобов’язувати постачальника (1) визначати ціни на певній платформі не вище, ніж ціни, пропоновані на його власному вебсайті (так звані вузькі положення про паритет); (2) встановлювати ціни на певній платформі не вище, ніж ціни, пропоновані на будьякому іншому каналі онлайнпродажів включно з іншими платформами (так звані широкі положення про паритет).
У своїй оцінці Єврокомісія зазначає, що роздрібні положення про паритет були предметом національної антимонопольної перевірки в ЄС і що підходи національних антимонопольних органів країн — членів ЄС до них істотно відрізнялися. З огляду на ці відмінності в підходах, а також відсутність чітких правил щодо таких положень у чинному Регламенті 330/2010 Єврокомісія розглядає варіант виділення окремого розділу в оновленому Регламенті 330/2010, присвяченого зазначеним положенням. Також розглядається варіант більш жорсткого підходу до положень про паритет аж до їх виключення з Регламенту 330/2010.
Не залишиться поза увагою і подвійна дистрибуція. Подвійна дистрибуція (тобто ситуація, в якій постачальник продає свої товари або послуги безпосередньо кінцевим споживачам, конкуруючи таким чином зі своїми дистриб’юторами на рівні роздрібної торгівлі), як правило, охоплюється Регламентом 330/2010. Внаслідок зростання онлайнпродажів подвійна дистрибуція трапляється значно частіше, і з’явився ризик виникнення негативних горизонтальних ефектів у рамках вертикальних угод, що укладаються в умовах подвійної дистрибуції.
Єврокомісія розглядає проміжні варіанти вирішення цієї проблеми, наприклад, поширення захисту, передбаченого Регламентом 330/2010, на постачальників, що використовують подвійну дистрибуцію, тільки за певних умов. Скажімо, Регламент 330/2010 може застосовуватися лише в тому випадку, коли сукупна ринкова частка постачальника і дистриб’ютора на рівні роздрібної торгівлі нижча від певного порогового значення (наприклад, 20 % — поточний поріг для угод про спеціалізацію).
Наразі Єврокомісія проводить додаткові публічні консультації, збираючи відгуки щодо пропонованих змін, розглянутих вище. У 2021 році Єврокомісія опублікує проєкт оновленого Регламенту 330/2010 для коментарів зацікавлених сторін. Зазначені зміни є досить серйозними (якщо не революційними), і в разі прийняття вони точно не залишаться без уваги АМКУ. Тоді, ймовірно, аналогічні зміни буде внесено до Типових вимог, щоб вони були актуальні як у плані відповідності правилам, що діють у ЄС, так і в контексті сучасних потреб бізнесу.
В Україні зміни до Типових вимог є особливо актуальними з огляду на зростання ринку електронної комерції, що проявляється у збільшенні обсягу онлайнпродажів, появі великих маркетплейсів, нових онлайнсервісів, інтернетмайданчиків, розвитку логістичної інфраструктури, поширенні можливості здійснювати платежі онлайн. Поштовхом для зростання обсягу ринку ecommerce в Україні у 2020 році також стала пандемія Covid19, яка спричинила збільшення обсягів ecommerce, а також перехід низки офлайнмагазинів і сегментів в онлайнторгівлю. І не очікується, що найближчим часом така тенденція зміниться, оскільки навряд споживачі будуть готові відмовитися від нових зручностей навіть після закінчення пандемії, так само і продавці не відмовляться від уже опанованої додаткової сфери діяльності.
ГЛУЩЕНКО Сергій — радник Asters, м. Київ,
БОБРОВСЬКА Ольга — юрист Asters, м. Київ,
ЯРЕМЧУК Іван — юрист Asters, м. Київ
© Юридична практика, 1997-2024. Всі права захищені
Кількість адвокатських балів | Вартість |
---|---|
Відеокурс з адвокатської етики | 650 грн |
10 адвокатських балів (включаючи 2 бали за курс з адвокатської етики) | 2200 грн |
16 адвокатських балів (включаючи 2 бали за курс з адвокатської етики) | 3500 грн |
8 адвокатських балів (без адвокатської етики) | 1800 грн |
Щодо додаткової інформації
Email: [email protected]
Тел. +38 (050) 449-01-09
Пожалуйста, подождите…