Системи електронного судочинства вже давно працюють у багатьох країнах світу, але до України це нововведення все ніяк не доходило. Запровадження карантину актуалізувало діджиталізацію сфери правосуддя — кількість перенесених судових засідань на порядки перевищує кількість судових розглядів, проведених дистанційно.

Як відомо, в Україні з 1 січня 2019 року в тестовому режимі почав роботу кабінет користувача у підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС) під назвою «Електронний суд».

Запуск електронного суду повинен пришвидшити розгляд справ, розвантажити чергу, а також серйозно спростити документообіг у судовій системі і значно його здешевити. Також, окрім іншого, від елект­ронного суду чекають підвищення якості роботи, оскільки з’явиться можливість залучати до розгляду більше експертів. Їх можна буде за допомогою електронних засобів підключати до судових засідань і вислуховувати, адже зараз у фахівців далеко не завжди є час на участь у процесах.

Щоб весь механізм електронного правосуддя працював, має бути налагоджено взаємодію і обмін інформацією судових органів з органами інших гілок влади, інтегровано реєстри, повноцінно запроваджено електронний документо­обіг у державі.

Разом із тим, на думку деяких експертів, впровадити ЄСІТС у найближчі місяці, а може й роки, нереально. Можна говорити лише про поступове впровадження системи, але дата остаточного результату поки що невідома.

Якою мірою формат електронного правосуддя є функціональним на цей момент, чи відповідає ЄСІТС, що впроваджується, чинному процесуальному законодавству, на які нюанси роботи ЄСІТС необхідно звернути увагу розробникам і законодавцю з точки зору користувача, що, крім ЄСІТС, потрібне для повноцінного функціонування онлайн-правосуддя в Україні?

Про це, в тому числі і з власного досвіду дистанційної участі в судових засіданнях, розповідають представники влади та юридичного бізнесу.

Потребує вдосконалень

Анатолій РИБАЧОК

юрист АО Juscutum

Період карантину показав, що (І) чинне законодавство достатньо адаптоване до сучасних умов у частині проведення засідань в режимі відеоконференції та подання деяких процесуальних документів, тоді як (ІІ) системи електронного судочинства в Україні майже немає.

Поодинокі випадки проведення судових засідань у режимі відео­конференцій, тисячі відкладень/перенесень та значне затягування строків розгляду справ — саме таким ми запам’ятаємо цей карантин.

Завдяки особистим ініціативам деяких суддів (що є, швидше, винятком, аніж правилом) сучасні методи обміну інформацією, справді, стали доступними учасникам судових розглядів. Такий стан справ одночасно і тішить, і засмучує — є загальна тенденція та бажання деяких суддів працювати ефективно, але комплексного та зручного сервісу для цього поки немає.

Усе це підштовхує до висновків, що повноцінний електронний суд нам потрібен, і чим швидше він запрацює, тим краще.

На цей момент зарано говорити про додаткові зміни процесуального законодавства з метою поліпшення системи електронного судочинства, адже ключова проблема його функціонування полягає в реалізації вже існуючих норм.

Треба визнати, що ЄСІТС, яка вже функціонує, хоч і надає можливість подання документів до суду в електронному вигляді, втім, потребує значних удосконалень. І для початку такого вдосконалення законодавство змінювати не потрібно.

У той же час тільки тоді можна буде говорити, що ця система ефективна, коли ми зможемо дати собі відповідь на запитання «А чи можу я виграти справу, не встаючи із дивану?».

Подача в електронній формі

Роман СИНЮТА

молодший юрист МЮГ ETERNA LAW

У цивільному, господарському та адміністративному процесі є можливість подачі документів до суду, вчинення процесуальних дій в електронній формі, а також участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза ме­жами приміщення суду, які передбачені процесуальними кодексами ще з 2017 року. Проте всі ці дії пов’язанні з функціонуванням в Україні Єдиної судової ­інформаційно-телекомунікаційної системи, запуск якої вже неодноразово відкладався.

Законом від 30 березня 2020 року № 540-IX процесуальні кодекси було доповнено, на час дії карантину дозволено брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів без прив’язки до функціонування ЄСІТС. У наказі Державної судової адміністрації України від 23 квітня 2020 року № 196 також передбачено, що відеоконференція може проводитися за допомогою сервісу EasyCon або ж іншими доступними засобами. Тобто, за умови належної ідентифікації учасників процесу під час карантину участь у судовому засіданні через такі програми, як Skype, Zoom, Microsoft Teams, Webex тощо, відповідатиме положенням кодексів.

У той же час законодавчі зміни не торкнулися подачі документів та вчинення процесуальних дій в електронній формі. Хоча деякі суди приймають подані електронно через систему «Електронний суд» та підписані КЕП (кваліфікований електронний підпис) документи до розгляду, процесуальними кодексами така можливість передбачена тільки із запуском ЄСІТС. Як наслідок, легітимність судових рішень, прийнятих на основі таких документів, може бути поставлена під сумнів.

Доцільно дублювати на папері

Олег ТРОХИМЧУК

радник, адвокат ЮФ «Ілляшев та Партнери»

Електронний суд працює у тестовому режимі. Через відсутність законодавчої регламентації електронного документо­обігу в судах склалася різна практика його використання. Кожний суд на власний розсуд вирішує, чи приймати до розгляду документи, подані в електронному вигляді. Деякі судді відмовляють, посилаючись на те, що в Україні повноцінно не працює Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система.

Практичне використання електрон­ного кабінету показало такі недоліки, як обмежена кількість шаблонів та неможливість створити документ з «чистого листа», текст документа не завжди зберігається, через що його необхідно вводити спочатку та витрачати на це додатковий час тощо. Не вирішеним залишається питання збереження, захисту та розме­жування прав доступу до інформації, серед якої є персональні дані, таємниця слідства, службова інформація тощо.

У практиці ЮФ «Ілляшев та Партнери» в період карантину був дивний випадок у місцевому адміністративному суді з клопотанням про відкладення розгляду справи, оформленому із використанням електронного цифрового підпису (ЕЦП). У суді повідомили, що програма не може перевірити підпис, та порадили подати клопотання в паперовому вигляді, що і було зроблено. Хоча напередодні цей же ЕЦП успішно був використаний для подачі клопотання до іншого суду.

Кумедна ситуація в період карантину сталася також, коли ми звернулися до місцевого господарського суду із заявою про ознайомлення з матеріалами справи. Заяву було оформлено з ЕЦП. Суд прийняв її як таку, що оформлена належним чином, та повідомив, що матеріали справи будуть надіслані на електронну пошту. У результаті нам було направлено документи у поганій якості та не в повному обсязі. Через таку ситуацію ми змушені були просити суд надати можливість зробити фотокопії документів з матеріалів справи в приміщенні суду.

Тому на практиці, хоча суд й електронний, важливі процесуальні документи все ще доцільно дублювати в паперовому вигляді і надсилати поштовим відправленням, отримавши відповідне підтвердження їх направлення до суду.

Доробити, що не працює

Ігор КРАВЦОВ

партнер, керівник практики транскордонних спорів Юридичної групи LCF

Досвіду дистанційної участі в судових засіданнях під час карантину не було. І ось чому. Разом із запровадженням ноу-хау — судового засідання в режимі відеоконференцї поза межами приміщення суду — Законом від 30 березня 2020 року № 540-IX, що набув чинності вже 2 квітня 2020 року, передбачено на період дії карантину автоматичне продовження строків звернення до суду та процесуальних строків у цивільних, господарських та адміністративних справах. Ухвалені зміни перешкоджають суду здійснювати провадження у справах, де хоча б одна сторона не проявляє активність. Не стали винятком і більшість наших справ, як правило, судові засідання просто відкладались. А ті, що слухались, то там обидві сторони прибували на засідання.

На сьогодні правовий режим роботи електронного суду повністю не врегульовано. Необхідно передбачити ­відповідальність учасників правовідносин за можливі зловживання чи порушення, порядок уніфікації паперових та електронних копій тощо. Найбільшу частину необхідної нормативної бази варто делегувати підзаконним актам, не перевантажуючи процесуальні кодекси. Ну і, звичайно, проблемою є реалізація в реальності всього того, що буде передбачене нормами. На це потрібні гроші, навички персоналу та широка просвітницька робота.

Варто хоча б доробити всі ті модулі, які передбачені, але ще не працюють. Тоді, після повноцінного практичного тестування, можна буде робити конкретні висновки.

У першу чергу необхідна політична воля держави. Якщо вона є, то решта моментів стають вторинними, їх цілком можливо доопрацювати з юридичного і технічного боку.

Удосконалити процес доступу

Юлія СИДОРЧУК

адвокат, партнер Lexars, к.ю.н.

Під час карантину мені довелося протестувати роботу ЄСІТС, електронного суду, оскільки мене було задіяно як адвоката до участі у справі на стадії апеляційного розгляду у м. Рівне. Для ознайомлення з матеріалами справи мною було подано заяву через електронний суд з метою отримання доступу до справи 29 квітня 2020 року, а доступ до справи отримано лише 4 травня 2020 року. Зі слів працівників суду, доступ до справи мені було надано 30 квітня 2020 року зранку, проте в моєму кабінеті в електронному суді доступ до справи не відображався. У цей же день я зателефонувала на гарячу лінію судової влади, заявку було прийнято. Працівник технічної підтримки зв’язався зі мною лише 4 травня у другій половині дня. Для мене час відігравав дуже важливу роль, бо засідання у справі було призначене на 6 травня 2020 року, а я мала не просто ознайомитися зі справою, а надати фахову правову допомогу клієнту, захистити його інтереси. Як пояснив працівник технічної підтримки, після надання доступу до справи судом справа відображається в адвоката тільки через добу. У моєму випадку доступ я не отримала 1 травня, бо це був вихідний.

Згодом виявилося, що в електронному суді у справах містяться лише головні документи, позовні заяви, відзиви, ухвали, а от протоколів судових засідань немає, немає інформації і про надсилання ухвал, повісток сторонам тощо. Наприклад, якщо суд першої інстанції не прийняв відзив у зв’язку з пропущенням строку на подання, але відзив наявний у матеріалах справи, то в електронній справі цього відзиву не буде.

Документи, які завантажені до електронного суду, можна скачати, але це займе час, бо, наприклад, позовна заява з додатками на 112 сторінках була об’ємом 200 мб. Для порівняння: об’єм одного відсканованого тому справи в Національному антикорупційному бюро України — 18 мб, а один том у середньому ­200–300 сторінок. Іншим не менш важливим є питання якості відсканованого матеріалу, адже потрібен якісний сканер. Наприклад, скачавши відскановану позовну заява із додатками, я не завжди могла розібрати написане.

Підсумовуючи зазначене, вважаю, що має бути повний доступ до матеріалів справи в електронному суді, тобто потрібно сканувати кожен папірець із паперової справи, оскільки іноді учасникам процесу потрібно доводити, що документ не отримував або отримав в інший день, а це впливає на процесуальні строки. Також розробникам варто удосконалити процес доступу до справи, щоб адвокат мав доступ до справи через добу після подачі заявки, а не пізніше, навіть якщо це припадає на вихідний.

Забезпечити низку факторів

Анастасія ДОБРОЧИНСЬКА

старший партнер ЮК PRAVO GARANT

Для повноцінного функціонування онлайн-правосуддя, окрім ЄСІТС, необхідно забезпечити низку факторів:

1. Навчання суддів та працівників апарату суду, щоб відсутність розуміння «як це працює» не стала на заваді діджиталізації правосуддя. Електронне правосуддя не може і не повинно заміняти традиційне. Проте іноді лише такий шлях може сприяти досягненню мети судочинства, забезпечуючи швидкий розгляд справи і захист прав та інтересів особи.

2. Впровадження ефективної системи технічної безпеки зберігання файлів, у тому числі недопущення витоку персональних даних, таємниці слідства, банківської, медичної та інших таємниць тощо. Це завдання вирішується за допомогою високої якості програмного забезпечення та надійного захисту даних.

3. Правове визначення питання відповідальності за помилку в ідентифікації особи з метою недопущення негативних наслідків. На мою думку, доцільним є вимога щодо обов’язкової наявності ЕЦП та попереднього надсилання копій документів до суду для приєднання до матеріалів справи «Укрпоштою» або електронною. Це питання також варто врегулювати через призму інституту відповідальності за зловживання правами. Адже помилка в ідентифікації може відбуватися і внаслідок недоброчесних дій сторони, а не лише у зв’язку з низькою компетенцією деяких працівників суду чи технічних проблем.

4. Забезпечення всіх судів однаковими технічними умовами задля повноцінної роботи ЄСІТС, зокрема можливості здійснювати надсилання та обмін матеріалами.

5. Проведення заходів з підвищення кваліфікації адвокатів шляхом інформування щодо технічних аспектів та задля формування високої правосвідомості.

Фінальна стадія

Андрій ГАЙЧЕНКО
заступник міністра юстиції України з питань виконавчої служби

Міністерство юстиції України з часу прийняття (3 жовтня 2017 року) Верхов­ною Радою України Закону № 2147-VIII, яким, зокрема, передбачається створення Єдиного державного реєстру виконавчих документів, брало і досі бере активну участь у розробці проєкту положення про Єдиний державний реєстр виконавчих документів.

Однак, враховуючи, що переважна більшість виконавчих документів видається судами, а Законом № 2147-VIII передбачається, що виконавчі документи видаються судами в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (після початку її роботи), Державною судовою адміністрацією України та Міністерством юстиції України в ході низки погоджувальних нарад було прийняте рішення про доцільність функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів як складової Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

З огляду на це Державною судовою адміністрацією України, як держателем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи та головним розробником проєкту Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, було висловлено ініціативу визначити її як головного розробника проєкту положення про Єдиний державний реєстр виконавчих документів. Цю ініціативу було підтримано Міністерством юстиції України.

Наразі ми очікуємо від Державної судової адміністрації України реалізації зазначених новел.