Про розвиток інституційних механізмів та законодавче забезпечення досягнення в Україні цілей сталого розвитку, відповідальність бізнесу за порушення екологічних норм, заходи забезпечення раціонального виробництва та споживання, а також досвід ревіталізації промислових об’єктів дискутували на Форумі з екології та сталого розвитку, який відбувся 10 листопада цього року. Захід організовано газетою «Юридична практика», генеральним партнером стало ЮК GRECO.

Сила в єдності

Під час першої сесії, модератором якої був Іван Проданик, партнер АO LES, обговорювали питання єдності бізнесу та держави.

Роман Шахматенко, заступник міністра захисту довкілля та природних ресурсів України, окреслив проблеми комплексної реформи екологічної оцінки та контролю. Доповідач зазначив, що «захист довкілля — це не тренд, а необхідність».

Що стосується реформування системи контролю, то заступник міністра повідомив про проведення функціональної реформи, яка передбачає:

— реформування системи адміністративної відповідальності — підвищення санкцій шляхом внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення;

— реформування системи кримінальної відповідальності (перегляд диспозицій статей Кримінального кодексу України здійснювався разом зі Спеціалізованою екологічною прокуратурою, правоохоронними органами);

— створення нового органу, який буде забезпечувати Державний екологічний контроль (наразі законопроєкт № 3091 прийнято Верховною Радою України в першому читанні).

Роман Шахматенко також зауважив, що нині планується запровадити попередній аналіз звіту про оцінку впливу на довкілля. З цією метою підготовано відповідний законопроєкт. Крім того, у Верховні Раді України зареєстровано проєкт Закону «Про екологічне страхування» № 6018, який передбачає страхування для найбільш ризикових підприємств.

Ганна Вронська, суддя Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (ВС), ексзаступник міністра екології та природних ресурсів України, розповіла про ролі виконавчої та судової гілок влади. Вона повідомила, що під час розгляду справ судді орієнтуються на цілі сталого розвитку, затверджені Указом Президента України № 722/2019 від 30 вересня 2019 року. Водночас складно розглядати справи за позовами екоінспецій, оскільки ці органи використовують застарілі методики для збирання доказів і визначення розміру шкоди. Натомість перспективними є позови громадських організацій в інтересах невизначеного кола осіб. Як приклад, доповідачка порадила орієнтуватися на рішення в справах під умовними назвами «про дельфінів», «про лосів», «про голубів».

Народний депутат України Людмила Буймістер розповіла про ключові виклики зеленої енергетики в Україні. Вона констатувала, що в нашій країні, на жаль, спостерігаються зворотні процеси (дискредитація зеленої енергетики як сфери для бізнесу, збільшення боргів тощо). Державна ж політика загалом спрямована на руйнування сектору зеленої енергетики, вважається, що це «екологія для багатих». Однак, за словами доповідачки, це помилкове уявлення, адже екологічна модернізація — це додаткові можливості та технології. Серед викликів державної політики Людмила Буймістер назвала застосування карального підходу замість стимулювального; необхідність налагодження діалогу із бізнесом.

Олексій Рябчин, радник голови правління з питань розвитку низьковуглецевих бізнесів та зеленого курсу ЄС Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», розповів про кліматичну нейтральність компаній. За його словами, Нафтогаз ставить перед собою завдання бути постачальником сталої енергії (ідеться про сонячну, вітрову, біоенергетику, виробництво водню),
а також розвивати технології скорочення викидів метану та зберігання й утилізації вуглецю. Компанія має амбітні плани: до 2040 року зменшити прямі викиди парникових газів. На завершення Олексій Рябчин наголосив на тому, що український бізнес стає повноцінним учасником процесів декарбонізації та після взяття державою кліматичних зобов’язань отримає додаткові можливості щодо впровадження «зелених» технологій.

Андрій Оленюк, партнер EVER‑LEGAL, розповів про законодавчу підтримку імплементації ініціатив сталого розвитку. Зокрема, він зауважив, що це одна з передумов для залучення інвестицій із глобальних ринків капіталів, що загалом підвищує добробут громадян. Перспективними законодавчими діями, спрямованими на забезпечення доступу до недорогих, надійних, стійких і сучасних джерел енергії для всіх, доповідач назвав підтримку «зелених» надбавок, прямий продаж споживачам, запровадження контрактів на різницю. Невідкладними заходами щодо боротьби зі змінами клімату та їх наслідками, на думку пана Оленюка, є запровадження квот на викиди CO², збільшення ставок податків на викиди, встановлення податку на споживання енергетичних ресурсів, система добровільних угод.

Максим Сисоєв, партнер МЮФ Dentons, говорив про можливості мобілізації інвестицій у зелену енергетику. Він наголосив на тому, що з проєктів, які стосуються «зеленого» тарифу, цікавими залишаються проєкти з використання енергії вітру. Також досі актуальні невеликі дахові сонячні електростанції. Проєкти, пов’язані з біомасою і біогазом, у майбутньому не будуть підпадати під «зелений» тариф. «Зелені» бонди — це, на думку доповідача, латання дірок, а не сталий розвиток.

Леся Багінська, адвокат АО LES, розглянула проблеми поводження з відходами в Україні. Вона зауважила, що з усіх відходів перероблюється лише 6 % (наприклад, у ЄС — до 40 %). Доповідачка зазначила, що полігони та сміттєзвалища не відповідають вимогам, до того ж вони перевантаженні. А об’єкти, призначені для переробки відходів, не будуються. Загальною тенденцією є те, що сміттєзвалища передаються в приватні руки.

Вона також загострила увагу на тому, що сумлінні суб’єкти господарювання намагаються якось забезпечити функціонування цих об’єктів відповідно до екологічних вимог. Але робиться це власним коштом. Натомість органи місцевого самоврядування знімають із себе повністю відповідальність щодо дотримання екологічних норм. Водночас суб’єкти господарювання стикаються з постійними перевірками і штрафами. Будь‑яка підтримка держави та органів місцевого самоврядування в цьому контексті відсутня.

Олексій Савін, директор департаменту екологічного реінжинірингу та впровадження проєктів ресурсозбереження АБ «УКРГАЗБАНК»,
висвітлив питання фінансування проєктів сталого розвитку. Зокрема, він наголосив на тому, що неекологічні проєкти кредитують інші банки. І в цьому полягає складність. Водночас доповідач зауважив, що, враховуючи зміни законодавства, дедалі складніше буде кредитувати проєкти, які не відповідають екологічним вимогам.

Екологічна відповідальність

Форум з екології та сталого розвитку продовжила дискусія «Екологічна роль: зелене світло», під час якої експерти обговорили питання екологічної відповідальності бізнесу та ефективного контролю за виконанням природоохоронного законодавства з боку держави. Модератором дискусії став Павло Куфтирєв, керуючий партнер ЮК GRECO.

Під час онлайн‑включення Олег Бондаренко, голова Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики та природокористування, зазначив: суспільство має усвідомлювати, що таке сталий розвиток та як його складові частини корелюють між собою, наскільки важливим у концепціях сталого розвитку є екологічний складник. І саме від наших дій щодо вибору напряму розвитку економіки, інфраструктури, підходів до здоров’я нашої нації та збереження екосистем, зменшення впливу промисловості на довкілля залежить, чи вдасться нам досягти цього розвитку. Принагідно Олег Бондаренко анонсував проведення в грудні 2021 року комітетських слухань на тему «Чисте довкілля — шлях до здорової нації в Україні».

Проблемі якості питної води був присвячений виступ Владислави Магалецької, голови Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів і захисту споживачів. Вона розповіла про структуру та коло функцій очолюваної нею установи. Порівнюючи стандарти якості питної води в Україні та Євросоюзі, спікер наголосила, що в чинних державних санітарних правилах і нормах відсутні показники безпечності та якості питної води, передбачені Директивою 98/83/ЄС та Директивою 2020/2184/ЄС. Виходом із такої ситуації може стати внесення змін до вітчизняного законодавства, яке б дало нормативну базу для більш жорсткого контролю якості питної води.

Про медичну екологію, захист екологічних прав людини та права на охорону здоров’я говорила у своїй доповіді Ірина Сисоєнко, заступник директора ДУ «Інститут медицини праці ім. Ю.І. Кундієва НАМН України», заслужений юрист України, народний депутат VII скликання. Спікер зазначила, що дослідження, які проводить її інститут, свідчать про зростання кількості забруднювачів довкілля, що вона пов’язує з роботою промислових підприємств. Пані Сисоєнко вважає, що встановлення причинно‑наслідкового зв’язку між одержаними професійними захворюваннями та хворобами населення, яке проживає на території діяльності підприємств, має стати роботою юристів.

Про стан управління небезпечними відходами йшлося у виступі Наталії Костяної, експерта у сфері екологічного права, к.ю.н. Вона виділила три основні групи інтересів людини: економічні, соціальні та екологічні, причому екологічні, на її думку, мають бути на першому місці. За словами Наталії Костяної, управління небезпечними відходами передбачає перехід від лінійної економічної моделі до моделі економіки замкнутого циклу. Угода про асоціацію України з ЄС передбачає певні кроки нашої держави щодо імплементації європейських норм, зокрема і в питаннях управління відходами, проте ця робота проводиться недостатньо інтенсивно.

Про реформування державного екологічного контролю у своєму онлайн‑включенні розповів Дмитро Заруба, в.о. голови Державної екологічної інспекції України. Він висловив сподівання, що законопроєкт № 3091 у разу його ухвалення дасть змогу здійснювати ефективний екологічний контроль, знаходити баланс між інтересами держави та бізнесу, бо поруч із підприємствами, які модернізуються задля вирішення проблемних питань із забрудненням довкілля, є підприємства, що ігнорують ці потреби. Зокрема, це демонструють перевірки, які проводить Державна екологічна інспекція.

Саме про кримінально‑правові наслідки екологічних правопорушень, вчинених суб’єктами господарювання, йшлося у виступі Катерини Пономаренко, адвоката MITRAX. Вона наголосила, що правопорушення проти довкілля здебільшого визначаються як проступки та нетяжкі злочини. Згідно з чинним законодавством до кримінальної відповідальності можна притягнути лише службових осіб. На думку Катерини Пономаренко, припинити порушення екологічних норм підприємствами можна, лише вживаючи заходів кримінально‑правового характеру.

Екологічний комплаєнс — must have відповідального бізнесу, вважає Іванна Олещенко, юрисконсульт ГК «Хенкель в Україні», к.ю.н. На її думку, екологічний комплаєнс є основною складовою частиною сталого розвитку. Спікер переконана, що дотримання вимог екологічного комплаєнса сприяє позитивному іміджу підприємства та залученню нових клієнтів і споживачів, а порушення веде до зайвих витрат сировини, понаднормових шкідливих викидів, штрафів, а також витрат на відновлення довкілля та компенсації заподіяної шкоди. Таким чином, екологічний комплаєнс сприяє мінімізації ризиків.

Про оцінку впливу на довкілля як необхідний елемент сталого розвитку говорив у своєму виступі Дмитро Мормуль, голова асоціації «Експерти з оцінки впливу на навколишнє середовище». Він зазначив, що сталий розвиток України та приєднання до європейського зеленого курсу неможливі без якісних процедур прийняття рішень щодо проєктів, які можуть загрожувати довкіллю або здоров’ю людей. У 2017 році Верховною Радою України ухвалено Закон України «Про оцінку впливу на довкілля». Проте за чотири роки його чинності досі не розроблено стандарти оцінки, а існують лише загальні методичні рекомендації. Відсутні також вимоги до компаній або спеціалістів, які роблять оцінку впливу на довкілля, та їх реєстр, що утруднює контроль якості виконуваних робіт.

Історією екоуспіху українського бізнесу поділилася з учасниками форуму Ольга Пашуля, менеджер департаменту з питань змін клімату та екології ДТЕК. Вона переконана, що економіка замкненого циклу забезпечує системний підхід до досягнення екологічно безпечного простору. Спікер навела приклади успішного використання відходів у європейських країнах та представила досвід власної компанії з використання відходів у дорожньому будівництві.

Фокус на економіці

Учасники наступної сесії форуму обговорили питання, пов’язані з економічним складником екологічного питання. Модератором дискусії довкола екологічної відповідальності бізнесу став Павло Куфтирєв, керуючий партнер ЮК GRECO.

Наталія Гутаревич, старший юрист Sayenko Kharenko, розповіла про Смарагдову мережу» — території, які становлять природоохоронний інтерес
(у ЄС це Nature 2000).

У 1996 році Україна приєдналася до Бернської конвенції (Конвенція про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі), але після її ратифікації жодних відповідних змін до національного законодавства внесено не було. Водночас Бернська конвенція передбачає, що держава здійснює політику охорони дикої флори і фауни; приводить їх на своїй території до екологічних вимог; має враховувати особливості флори і фауни під час здійснення, наприклад, будівництва, проводити просвітницьку роботу. Нині 12 % території України вже віднесено до Смарагдової мережі, проте, як зазначає доповідачка, цей процес відбувається непрозоро, критерії віднесення невідомі.

Пані Гутаревич висловила думку, що прийняття законопроєкту № 4461 «Про території Смарагдової мережі» може покращити ситуацію.

Євгеній Шакотько, начальник управління з правових питань та регуляторної політики Ukraineinvest, розглянув можливості, які з’явилися за законом про «інвестнянь». Він пояснив, що зазначений закон — це спосіб стимулювати інвестиції в Україні та отримати державну підтримку. Аналог такого законодавчого регулювання є в Литві та Польщі.

Шляхами цього стимулювання є не лише призначення інвестиційного менеджера, а й звільнення від сплати податків, увізного мита (тільки щодо обладнання); преференції під час здійснення будівництва; надання в оренду землі на пільгових умовах. Доповідач наголосив, що інвестпроєкти повинні відповідати певним вимогам (будівництво і модернізація щонайменше на 20 млн євро, створення робочих місць; строк реалізації проєкту — не більш ніж 5 років; проєкти мають впливати на ВВП).

Вікторія Петренко, начальник юридичного відділу ТОВ ВКФ «Велта», розповіла про особливості функціонування дозвільної системи у сфері гірничодобувних підприємств. Зокрема, вона зазначила, що часто органи дозвільної системи не надають жодної відповіді (ні позитивної, ні негативної) на подані заявки. Це стало приводом для звернення до суду, і суди визнали дію принципу «мовчазної згоди». Він означає, що в разі відсутності будь‑якої відповіді дозвільного органу, за умови подання належно оформленої заяви, підприємство може продовжувати господарську діяльність.

Наталія Слободян, керівник департаменту з питань змін клімату та екології ДТЕК, розповіла про особливості «зеленого» енергетичного переходу і роль електроенергетики.

Доповідачка повідомила, що 14 липня Європейська комісія затвердила пакет законодавчих ініціатив Fit for 55. Його мета — сприяння досягненню цілей ЄС щодо скорочення викидів парникових газів на 55 % до 2030 року відносно рівня 1990 року. Україна, на думку пані Слободян, вже зробила прорив у цьому напрямі, адже зазначені технології в нашій країні впроваджуються з нуля. Власне, ДТЕК планує до 2030 року досягти показника 25 % відновлюваної енергетики, а до 2040 року — вуглецевої нейтральності. Однак ці процеси потребують значних інвестицій та прозорих правил гри.

Владислав Варнавський, директор з екології української промислової компанії «Інтерпайп», розповів про «Інтерпайп сталь» — найбільшу екологічну інвестицію в промисловість України. Він повідомив, що на підприємстві використовується електрометалургійний спосіб виробництва сталі, який є найбільш екологічним із можливих. Завдяки впровадженню нових технологій викиди парникових газів скоротили в 10 разів. Фінансування велося за рахунок іноземних інвестицій за європейськими стандартами, а технічні умови розроблялися з нуля.

Анастасія Соботюк, директорка зі зв’язків із інвесторами «МХП», розповіла, як раціоналізовано виробництво та споживання в агробізнесі. Вона повідомила, що «МХП» — це аграрний бізнес, який виробляє «зелену» продукцію, майже не використовує пестицидів, застосовує дрони для моніторингу потреб використовувати добрива. Ще одне нововведення компанії — переробка соняшника за допомогою чистого пресу. Виробництво курятини також намагаються робити безвідходним. Наприклад, послід використовується для виробництва біогазу, пір’я та супутні продукти переробляються на протеїни.

Адвокат Анна Дворнікова розповіла про судовий позов громадської організації як інструмент захисту екологічних прав. Одним із таких кейсів був позов в інтересах групи осіб із Кривого Рогу. Позовні заяви скеровувалися до суду в порядку цивільного і господарського судочинства. Суди першої інстанції обох юрисдикцій ухвалили відмовити у відкритті провадження з підстав помилкового визначення юрисдикції. 15 червня 2021 року Велика Палата (ВП) Верховного Суду вирішила, що громадська організація може звертатися до суду з такими позовами і вони розглядаються в порядку цивільного судочинства.

Євген Юрченко, фахівець у галузі фізико‑хімічних експертиз, виступив із доповіддю про особливості експертиз із установлення джерела забруднення навколишнього середовища та впливу на населення. Завданням таких експертиз є встановлення, чи був факт забруднення, чи заподіяно шкоду популяції, чи є причинно‑наслідковий зв’язок між ними. Доповідач наголосив на тому, що цілком ймовірна ситуація, коли підприємство не перевищує гранично допустимої концентрації шкідливих речовин, а водночас шкоду виявлено. Це свідчить про необхідність перегляду державою нормативів.

Артемій Воробйов, адвокат ЮК GRECO, продовжив тематику колективних позовів у спорах про відповідальність бізнесу за екологічні катастрофи. Доповідач наголосив на тому, що промислові підприємства не бажають вкладати кошти в модернізацію обладнання, держава також жодним чином не стимулює ці процеси, навіть Угоду про асоціацією з ЄС у цій частині реально не імплементовано.

Артемій Воробйов нагадав, що в ЄС діє принцип «забруднювач платить». На думку спікера, в Україні цей принцип може бути реалізовано шляхом подання колективного позову від імені осіб — членів громадської організації, що підтверджено ВП ВС у постанові від 15 червня 2021 року в справі № 904/6125/20.

Інфраструктурні перетворення

Завершальна сесія Форуму з екології та сталого розвитку була присвячена інфраструктурному складнику та відповідальному бізнесу, її модератором став Максим Капеліст, партнер ЮФ «Юрлайн».

Про власний проєкт, покликаний мінімізувати вплив на довкілля, учасникам форуму розповів Сергій Рудковський, генеральний директор ТОВ «Сем Екопак». Його ідея полягає в усуненні синтетичних полімерів із пакувальних матеріалів. Описуючи реалії сьогодення, спікер зазначив, що полиці супермаркетів традиційно заповнюють продукти харчування, запаковані в синтезовані полімери. До цього через пандемію коронавірусу додалося ще й індивідуальне упакування кожної одиниці продукції в пластик. Головною місією проєкту, який презентував Сергій Рудковський, є створення альтернативних матеріалів та можливостей для пакування.

Про досвід ревіталізації промислових об’єктів розповів Микола Капацина, засновник і девелопер громадського простору «*8 ПРИЧАЛ», депутат Миколаївської міської ради. Він зазначив, що до середини 90‑х років у місті зберігалася інфраструктура річкових пасажирських перевезень — річкові вокзали, а пізніше ці об’єкти залишилися без уваги власника і стали закинутими. Маючи досвід розбудови берегової інфраструктури, компанія вирішила викупити та ревіталізувати такий річковий вокзал, оточений занедбаним парком. Близько року пішло на розробку проєктної документації. Під час робіт було повністю реконструйовано набережну, сертифіковано причали, триває ремонт приміщення річкового вокзалу. Відтоді без наявності будь‑яких атракціонів набережна стала улюбленим місцем відпочинку миколаївців, адже це перший реконструйований соціальний об’єкт у місті.

Ще одним успішним проєктом ревіталізації великого промислового об’єкта поділилася Ольга Джелебова, директор із маркетингу та комунікацій інвестиційної компанії Q Partners. Вона розповіла про реалізацію амбітного соціального проєкту — перетворення території колишнього заводу «Арсенал» на культурно‑мистецький простір. Завданням було за прикладом великих європейських міст перетворити колишнє промислове підприємство на соціальний простір, що чудово вписується в міський ареал та є своєрідним магнітом не лише для жителів міста, але й для туристів. Уже сьогодні на території «Арсеналу» працюють коворкінг та фудмаркет, реконструйовано прилеглі Арсенальну площу та будівлю київської комендатури.

Про законодавче регулювання електротранспорту в Україні та відповідний європейський досвід під час онлайн‑включення розповіла Марта Галабала, старший юрист Asters. Вона окреслила нормативно‑правову базу, яка регулює цю сферу
в нашій державі, та нагадала про зміни до Податкового та Митного кодексів України, що дали змогу суттєво наростити парк приватного електротранспорту. Крім того, 2018 року Кабінет Міністрів України схвалив Національну транспортну стратегію держави на період до 2030 року. Проте цю стратегію було ухвалено до того, як Євросоюз запустив свою «Зелену угоду», яка встановила жорсткі цілі декарбонізації. Серед завдань стратегії — забезпечення комплексного інноваційного розвитку транспорту, оновлення міського транспорту з переважним переходом на електротранспорт, підвищення рівня екологічної безпеки на транспорті, зменшення обсягу викидів парникових газів в атмосферне повітря від пересувних джерел до 60 % від рівня 1990 року, зокрема завдяки збільшенню частки громадського транспорту та електротранспорту, електробусів, велосипедів тощо.

Про приклади та виклики відповідального бізнесу говорила у своїй доповіді Наталія Лиса, директор із юридичних питань і комплаєнса «Nestle Україна і Молдова». Вона розповіла про соціально орієнтовані проєкти своєї компанії та наголосила, що вони спрямовані на три групи: родину (здорове харчування та здоровий спосіб життя), громаду (розвиток успішних громад) і планету (турбота про навколишнє середовище). Окремо було презентовано придатне для переробки паковання та зазначено, що до 2025 року заплановано перейти на 100‑відсоткове використання паковання, придатного до переробки або вторинного використання. Проте, за словами Наталії Лисої, все це не спрацює за відсутності інфраструктури для переробки, а отже, наступний їх проєкт «Маяк» присвячений саме створенню інфраструктури для збирання та переробки сміття, а також просвітницькій кампанії серед населення.

Дар’я ГОВОРУН, Олесь ЄВТЄЄВ «Юридична практика»

КОМЕНТАР

Павло КУФТИРЄВ, керуючий партнер ЮК GRECO

Майбутнє — за колективними позовами

Ми вже кілька років поспіль порушуємо питання екологічної тематики на різних форумах та конференціях, зокрема й тих, що проводить «Юридична практика». На сьогодні це був перший в Україні спеціалізований форум, присвячений питанням екології та сталого розвитку. І, на моє глибоке переконання, він точно стане традиційним, адже цікавість до нього з боку юридичної спільноти та представників державних органів була настільки високою, що доводилося навіть відмовляти охочим виступити з доповіддю.

ЮК GRECO є прибічником «зеленої», природоохоронної ідеології, а також розвитку альтернативних джерел зеленої енергетики. Я вважаю, що розвиток альтернативних джерел енергії є світовим трендом, який нещодавно підтвердили світові лідери на кліматичному саміті у Глазго.

В Україні і з точки зору юридичного супроводу цього бізнесу, і з точки зору законодавства цей тренд, безперечно, також буде позитивним. Вірю, що наші політики оберуть життя і сталий розвиток, а не бездіяльність та, наприклад, вугілля, яке в найближчі десятиліття буде заборонено в країнах ЄС. Для юридичної спільноти тут також є широке поле роботи зі супроводження цього процесу та його лобіювання, в позитивному сенсі цього слова.

Що стосується нашої юридичної компанії, то вона нині спеціалізується саме у сфері захисту екологічних прав, а також захисту прав споживачів. Сьогодні ми насамперед займаємося колективними позовами. Наші клієнти, як правило, неурядові громадські організації, які приходять до нас із різними проєктами. На мій погляд, майбутнє саме за колективними позовами щодо захисту екологічних прав і прав споживачів. Найбільш яскравими прикладами таких позовів є наші кейси стосовно Миколаївського глиноземного заводу і так званої Васильківської трагедії, де велика кількість постраждалих громадян, об’єднаних у громадську організацію, прийшли до нас за юридичним захистом. Ми ведемо ці проєкти pro bono, відстоюючи екологічні інтереси громадян. Зокрема, у справі «Васильківської трагедії» постраждалим вже було виплачено компенсації на суму 22 мільйони гривень.

Я впевнений, що саме такий підхід спонукатиме забруднювачів до якісних змін у виробництві для зменшення негативного впливу на довкілля, а українців — до активнішого захисту своїх законних прав.