Ефективна давність — PRAVO.UA
прапор_України
2024

Генеральний партнер 2024 року

Видавництво ЮРИДИЧНА ПРАКТИКА

Ефективна давність

Ефективний захист прав іноземних інвесторів в інвестиційному арбітражі обов’язково пов’язаний з необхідністю дотримання процесуальних строків, визначених інвестиційною угодою
Доведення тривалого характеру порушень часто потребує додаткового обґрунтування збитків, завданих інвестору діями чи бездіяльністю держави
ЛАЗАРЧУК Катерина — юристка практики міжнародних судових спорів і арбітражу Hillmont Partners, м. Київ

 

Вирішення спору в інвестиційному арбітражі пов’язане з необхідністю дотримання певних процесуальних строків. Як правило, інвестиційні угоди містять декілька видів обов’язкових строків, зокрема строки позовної давності, строки очікування, необхідні для мирного врегулювання спору, строки вирішення спору національними засобами тощо. Їх недотримання призводить до втрати іноземним інвестором права на подання позову проти держави або до програшу під час розгляду спору арбітражним трибуналом через недоведеність юрисдикції. Окрім цього, важливе значення під час дослідження обсягу захисту, який надається інвесторам, мають терміни, з якими пов’язано набрання чинності інвестиційною угодою, здійснення інвестиції, настання подій, що призвели до порушення стандартів інвестиційного захисту, а також виникнення спору. Таким чином, ефективна стратегія захисту прав іноземного інвестора обов’язково повинна враховувати дотримання процесуальних строків і термінів, що містяться в інвестиційній угоді.

 

Позовна давність

Однією із найбільш поширених підстав відмови в задоволенні вимог іноземних інвесторів до держави є подання позову після спливу строків позовної давності. У теорії міжнародного права та відповідно до Статей про відповідальність держав за міжнародні протиправні діяння з коментарями, розроблених Комісією ООН з міжнародного права, позовна давність пов’язується з можливістю реалізації суб’єктом міжнародних правовідносин свого права на захист, що в разі спливу певного проміжку часу ускладнюється необхідністю зібрати та представляти докази. Прибічники доктринальних концепцій міжнародного права щодо захисту іноземних інвестицій стверджують, що інститут позовної давності не притаманний міжнародному публічному праву та запозичений з національного законодавства промислово розвинених країн. Водночас щораз більша кількість інвестиційних угод містить строки, які обмежують іноземних інвесторів стосовно часу подання позову проти держави та встановлюють додаткові процесуальні обов’язки. На практиці арбітражні трибунали застосовують позовну давність у випадку, коли інвестиційні угоди прямо передбачають необхідність її дотримання під час подання міжнародного позову, а також у разі якщо на це звернув увагу відповідач. Наприклад, у справі «Marco Gavazzi and Stefano Gavazzi v. Romania» (справа № ARB/12/25) відповідач посилався на сплив строку позовної давності, який встановлено румунським матеріальним правом, однак арбітражний трибунал на базі Міжнародного центру з урегулювання інвестиційних спорів (ICSID) відхилив цей аргумент. Він висловив позицію про те, що «в арбітражних процедурах, що регулюються міжнародним правом, лише міжнародне право, а не національне, може встановлювати будь‑які часові обмеження» (пункт 147 рішення ICSID від 21 квітня 2015 року у справі № ARB/12/25). Отже, до моменту передання інвестиційного спору на вирішення арбітражному трибуналу інвестору необхідно детально проаналізувати текст інвестиційної угоди на предмет наявності обов’язкових процесуальних строків і вимог щодо їх перебігу.

Слід зазначити, що інвестиційні угоди додатково містять умови стосовно дотримання процесуальних строків, зокрема важливі дати, з настанням яких пов’язано їх перебіг. Дослідження цих умов необхідне для правильного визначення процесуальних обов’язків іноземного інвестора. Відповідно до частини 6 статті 18 Угоди між Україною та Японією про сприяння та захист інвестицій інвестиційний позов не може бути передано в арбітраж, якщо пройшло більш ніж три роки з моменту, коли інвестор, що бере участь у спорі, отримав чи повинен був отримати інформацію про зазнані збитки, зазначені в частині 1 цієї статті, залежно від того, що настало раніше. Як правило, для того щоб встановити дотримання строку позовної давності під час подання інвестиційного позову, арбітражний трибунал визначає дату, коли інвестор вперше дізнався про порушення його прав, а також чи існував будь‑який інший момент, коли він повинен був дізнатись про порушення з боку держави. Окремо також аналізується період, коли інвестор отримав чи повинен був отримати відомості про те, що він зазнав збитків унаслідок порушення державою своїх зобов’язань. Ба більше, часто інвестиційними угодами аналогічно встановлюються умови дотримання строків очікування для мирного врегулювання спору. Наприклад, у справі «Ronald S. Lauder v. The Czech Republic» відповідач стверджував про недотримання іноземним інвестором 6‑місячного строку очікування, передбаченого інвестиційною угодою, оскільки початок перебігу цього строку слід відраховувати з моменту повідомлення державних органів Чеської Республіки про інвестиційний спір, а не з дати порушення інвестиційної угоди. У результаті дослідження положень інвестиційної угоди арбітраж на базі правил UNCITRAL (Комісія ООН з міжнародного торговельного права) встановив, що дотримання строку очікування пов’язане з датою виникнення спору, яка в розумінні цієї угоди означає дату повідомлення відповідача про порушення ним стандартів інвестиційного захисту (пункт 185 рішення арбітражу UNCITRAL від 3 вересня 2001 року у справі «Ronald S. Lauder v. The Czech Republic»). Таким чином, під час дослідження тексту інвестиційної угоди необхідно звертати особливу увагу на умови перебігу процесуальних строків, що має значення для доведення виконання вимог інвестиційної угоди.

 

Правило з винятками

Як правило, в разі недотримання процесуальних строків арбітражні трибунали відмовляють у задоволенні вимог інвесторів як таких, що не мають належної правової підстави. Наприклад, у справі Corona Materials проти Домініканської Республіки ICSID зазначив, що позов американського інвестора на суму понад 100 мільйонів доларів США подано з пропуском трирічного строку позовної давності, передбаченого Угодою про вільну торгівлю між Домініканською Республікою та Центральною Америкою (DR‑CAFTA), а отже, трибунал не має юрисдикції розглядати цей спір (пункти 238, 280 рішення ICSID від 31 травня 2016 року у справі № ARB(AF)/14/3). Однак на практиці існують випадки, коли недотримання певного строку не призводить до негативних наслідків для інвестора. У міжнародному праві існує чимало прикладів, коли пропуск позовної давності ставався не з вини позивача, а тому спір міг розглядатися міжнародним судом через 50 та навіть 80 років із моменту настання порушення. У практиці інвестиційного арбітражу недотримання процесуальних строків може бути виправданим у випадках, коли іноземний інвестор вжив необхідних заходів для належного виконання вимог інвестиційної угоди, однак пропуск строків стався не з його вини, а також якщо порушення стандартів інвестиційного захисту державою мало тривалий характер. Зокрема, у справі «Murphy Exploration & Production Company International проти Республіки Еквадор» інвестор стверджував, що недотримання строків очікування для мирного врегулювання спору не є процесуальною перешкодою, оскільки будь‑які переговори з Республікою Еквадор були завідомо неефективні. У зв’язку з цим арбітражний трибунал на базі ICSID зазначив, що зобов’язання щодо ведення переговорів стосується засобів, а не результату. Обов’язок полягає не в тому, щоб досягти, а скоріше, щоб намагатись досягти згоди (пункт 135 рішення ICSID від 15 грудня 2010 року у справі № ARB/08/4). Тобто, якщо інвестор доведе, що вжив належних заходів для проведення мирних переговорів з державою, недотримання строку очікування не буде вважатись порушенням процедурних вимог інвестиційної угоди.

Окрім цього, в разі пропуску строку позовної давності іноземні інвестори часто посилаються на тривалий характер порушення державою стандартів інвестиційного захисту, а також намагаються використати положення про режим найбільшого сприяння, що міститься в інвестиційній угоді. Успішність такої аргументації часто залежить від фактів справи, а також від здатності інвесторів обґрунтувати свою правову позицію та надати арбітражному трибуналу необхідні докази. У справі «Ansung Housing проти Китайської Народної Республіки» інвестор стверджував, що відлік перебігу строку позовної давності повинен починатись пізніше, ніж від дати, коли він вперше дізнався про бездіяльність КНР, у зв’язку з її тривалістю. Арбітражний трибунал на базі ICSID відхилив цей аргумент, зазначивши, що «дозволити позивачу регулювати дату, коли він вперше дізнався про порушення, шляхом обрання дати, з настання якої він хоче вимагати відшкодування збитків за тривале правопорушення, буде означати безкінечне розібрання позову на більш дрібні складові частини порушення для того, щоб вкластись у термін позовної давності» (пункт 113 рішення ICSID від 9 березня 2017 року у справі № ARB/14/25). У зв’язку з цим арбітражний трибунал відмовив у задоволенні вимог іноземного інвестора через недотримання встановленого строку позовної давності. Водночас у справі United Parcel Service проти Канади арбітражний трибунал на базі ICSID дійшов протилежного висновку та відмовився досліджувати момент початку перебігу строку позовної давності у зв’язку з тим, що тривалий характер дій відповідача є тривалим порушенням обов’язків, що продовжує строк позовної давності (пункт 28 рішення ICSID від 11 червня 2007 року у справі № UNCT/02/1). На практиці доведення тривалого характеру порушень часто потребує додаткового обґрунтування збитків, завданих інвестору діями чи бездіяльністю держави під час перебігу строку позовної давності, визначеного інвестиційною угодою.

 

Довести неможливість

Таким чином, ефективний захист прав іноземних інвесторів в інвестиційному арбітражі обов’язково пов’язаний з необхідністю дотримання процесуальних строків, визначених інвестиційною угодою. Зазвичай умови перебігу цих строків передбачено конкретною інвестиційною угодою, а їх невиконання може призвести до втрати іноземним інвестором можливості захистити свої права за допомогою інвестиційного арбітражу. У зв’язку з цим важливе значення має внесення до стратегії захисту інвестора переліку дій, необхідних для дотримання процесуальних строків, або доведення неможливості виконання процедурних вимог, передбачених інвестиційною угодою.

Поділитися

Підписуйтесь на «Юридичну практику» в Facebook, Telegram, Linkedin та YouTube.

Баннер_на_сайт_тип_1
YPpicnic600x900
баннер_600_90px_2
2024
tg-10
Legal High School

Зміст

IP REPORTER

Нові цифри

VOX POPULI

Юрист онлайн

Актуально

Відсторонення автоматом

Новий склад

Акцент

Дисциплінарне впровадження

Галузі практики

Ефективна давність

Корпоративні правила

Аргументи в актах

Позиційна гра

Дайджест

Оскарженню не підлягає?

Держава та юристи

Постійне користування

Касаційна підсудність

Збільшення кількості справ підсудних Верховного Суду ускладнить доступ громадян до правосуддя

Книжкова полиця

Виконавчі механізми

Новини юридичних фірм

EVERLEGAL відкриває практику інтелектуальної власності

Asters допомогла агрокомпанії отримати дозвіл на концентрацію в процесі приватизації

Baker McKenzie стала юридичним радником ПУМБ у зв’язку з укладенням попередньої угоди з Getin Holding щодо купівлі‑продажу акцій АТ «Ідея Банк»

Приватна практика

Програмні вимоги

ПостCOVIDна реальність

Репортаж

Цифрова епоха

Енергоперспективи

Судові рішення

Ухвала суду першої інстанції про повернення зустрічного позову підлягає апеляційному оскарженню

Тема номера

Хмарні послуги

Ключ віртуальної реальності

Приготуватися до змін

У фокусі: інвестиції

Право на оновлення

Інші новини

PRAVO.UA