Арбітраж — це процедура вирішення спорів, що полягає в позасудовому врегулюванні конфлікту спеціалізованими арбітражними установами. Можливість збереження хороших стосунків між сторонами спору, конфіденційність арбітражного розгляду разом із кваліфікованим аналізом обставин конфлікту — все це робить арбітраж надзвичайно привабливим способом розв’язання спорів у бізнес-сфері і найчастіше застосовується у випадках, ускладнених іноземним суб’єктом. На сьогодні є понад п’ятнадцять міжнародних арбітражних центрів, що провадять діяльність на основі Типових правил ЮНСІТРАЛ щодо міжнародного арбітражу.

В Україні арбітражну діяльність здійснює Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України (ICAC) — це постійно діюча арбіт­ражна установа, що існує з 1992 року.

Статистичні дані, представлені на офіційному сайті ICAC, вказують на високу швидкість вирішення спорів (90 % справ розглядаються протягом першого півріччя); низький відсоток оскаржень рішень (близько 2,5 %); популярність установи у світі (за розглядом спору зверталися сторони з 55 країн світу); високий відсоток виконання рішень іншими державами (рішення ІСАС виконуються у 110 країнах світу).

Окрім успішної діяльності ІСАС, 23 січня 2020 року Президентом України було анонсовано роботу зі створення Установи інвестиційного арбітражу в Україні, що дозволить спеціалізовано вирішувати інвестиційні конфлікти на території нашої держави.

Арбітраж, незважаючи на всі його позитивні моменти, вважається досить вартісним способом розв’язання конфлікту. Так, звертаючись до даних з офіційної сторінки ІСАС, можна зробити таке порівняння середньої вартості арбітражного і судового розгляду одного і того ж спору.

На практиці є певні механізми, що дозволяють зменшити вартість арбітражного розгляду. Ці способи доцільно використовувати на практиці, мінімізуючи витрати і при цьому залишаючи високі стандарти кваліфікованого розгляду спорів.

1. Складення детального арбіт­ражного застереження — це угода, в якій визначається арбітражний порядок вирішення всіх спорів між сторонами. Арбітражне застереження є невід’ємною частиною контракту і його укладення гарантує арбітражний розгляд. Сторонам доцільно заздалегідь зазначити арбітражну установу, мову і місце арбітражу, застосовне право, кількість арбітрів, лімітований строк розгляду спору тощо.
2. Оптимізація витрат на арбітражну установу. Незважаючи на те, що всі міжнародні арбітражні суди здійснюють свою діяльність за загальноприйнятими стандартами, вартість арбітражного розгляду в установах світу є досить різною. Однією з найдорожчих установ на сьогодні є Арбітражний інститут Торгової палати Стокгольма (середня вартість розгляду спору з ціною позову 10 000 дол. США складає 28 428 дол.). Доцільно обирати арбіт­ражний суд за такими критеріями:
   • територіальна зручність (близькість установи для сторін спору дозволить суттєво зменшити транспортні витрати);
   • вартість розгляду спору (на офіційному сайті кожної арбіт­ражної установи є вся необхідна інформація щодо зборів та витрат з розгляду спору, а на сайті ІСАС є онлайн-калькулятор, що розраховує приблизну вартість розгляду);
   • ефективність розгляду (статистичні дані кожної установи арбіт­ражу дозволять зробити висновок щодо середнього терміну розгляду спору, а отже, вартості власне процесу. Чим більший відсоток коротких за терміном процесів при низькому відсотку оскаржень рішень, тим більша вірогідність економії витрат).
3. Спонсорство арбітражного розгляду: останнім часом усе більше компаній беруть участь у фінансовому забезпеченні масштабних арбітражних процесів, отримуючи при цьому відсоток від виграшу. Пошук спонсорів є доречним виходом для сторін, що не мають знач­ного фінансового супроводу, але впевнені в правомірності власної позиції у спорі.
4. Оптимізація витрат на арбітрів: підбір арбітрів — це важливий етап арбітражного розгляду, що може значно збільшити вартість арбітражу в цілому. Застосовуються такі способи оптимізації витрат:
   • один арбітр замість трьох (оскільки сторони оплачують діяльність кожного арбітра окремо, доцільно буде скоротити їх кількість, зосередившись на кваліфікації арбітра);
   • обрання арбітра (кожна арбіт­ражна установа має базу арбітрів, з-поміж яких сторони обирають арбітра на власний розсуд. Доцільно враховувати при виборі доступність арбітра, його кваліфікацію, територіальне знаходження та зай­нятість. Найоптимальнішим варіантом є обрання кваліфікованого арбітра, що проживає за місцем проведення арбітражу і має вільний час для невідкладного розгляду спору);
   • встановлення граничних обсягів витрат на арбітрів (зазначення фіксованого ліміту витрат для арбітражного розгляду спонукатиме арбітра найбільш ефективно використовувати час розгляду).
5. Оптимізація тривалості розгляду спору: витрати, що виникають у процесі арбітражу, прямо пропор­ційні загальній тривалості розгляду спору. Тож сторони мають врахувати такі моменти для економії арбітражного розгляду:
   • встановлення часового ліміту на арбітражний розгляд та на винесення арбітражного рішення (обрання фіксованих строків для арбітражу дозволить розрахувати обсяг вартості розгляду і уникнути непередбачених витрат. Важливим є визначення достатнього строку, що дасть змогу арбітру ознайомитися з обставинами спору);
   • зосередитись на максимально повному викладенні обставин справи на початкових стадіях процесу (обґрунтоване та всебічне арбітражне подання дозволить одразу ознайомити арбітра з усіма обставинами справи, уникнувши вірогідності затягування процесу);
   • максимально скоротити строки для процедурних аспектів (час для затвердження особи арбітра, визначення місця розгляду, мови процесу тощо — всі ці моменти доцільно визначити заздалегідь, щоб не оплачувати додатковий час для обговорень у процесі арбітражу);
   • обмежити кількість свідків (під час підготовки до арбітражного розгляду доцільно визначити «корисність конкретного свідка» для кожної сторони. Зазвичай для всебічного обґрунтування позиції достатньо п’ятьох свідків. Встановлення ліміту дасть змогу скоротити транспортні витрати та загальний строк розгляду);
   • передбачити можливість режиму відеоконференції для учасників процесу (дозволить знизити транспортні витрати та не затягувати процес арбітражу);
   • врахувати можливість прискореного арбітражного розгляду в застереженні (арбітражні установи передбачають спрощений порядок розгляду спору, застосування такої процедури зазвичай передбачене для позовів на 500 000 дол. США і менше).
6. Уникнення біфуркації арбітражного розгляду: цей термін означає роздвоєння арбітражу щодо одного і того ж предмета спору. Чітке зазначення в арбітражному застереженні конкретної установи, уповноваженої вирішувати спори між сторонами дозволить звести вірогідність роздвоєння процесу до нуля.
7. Оптимізація витрат у документообігу: арбітражний розгляд супроводжується великою кількістю документів на всіх стадіях процесу. Деякі суб’єкти у спорах вдаються до тактики overlawyering — використання максимально гіперболізованої кількості юридичного супроводу процесу (документи щодо арбітражу на 200 сторінок, запити на всебічні експертні консультації, нотаріальне затвердження перекладу кожного документа тощо). Така тактика значно збільшує витрати на арбітраж і зменшує можливість швидкого і кваліфікованого розгляду спору. Сторонам доцільно встановити таке:
   • ліміт на обсяг документів (наприклад, не більш ніж 100 сторінок);
   • визначити оптимальну мову процесу, що влаштовує обидві сторони (це дасть змогу уникнути зай­вих витрат на переклади документів та перекладачів для участі в процесі);
   • заздалегідь провести всі експертні оцінки та консультації (наявність усіх експертних висновків на початку арбітражу дозволить суттєво скоротити загальну тривалість розгляду спору, а отже, і витрат у цілому);
   • уникати паперової кореспонденції (передбачення електронного порядку оповіщення учасників процесу та обміну документами дасть змогу значно пришвидшити арбітраж та уникнути поштових витрат).
8. Застосування міжнародних стандартів, правил і конвенцій замість правової системи конкретної держави: оскільки зазвичай арбітраж застосовують за наявності іноземного елемента спору, то має місце інтерпретація конфлікту стосовно права декількох держав. Задля уникнення конфліктів та довгострокових правових консультацій доцільно зазначити в тексті арбітражного застереження використання міжнародних конвенцій та стандартів у разі виникнення спору, наприклад Типові правила ЮНСІТРАЛ тощо.

На основі викладеної вище інформації та офіційних статистичних даних можна стверджувати, що арбіт­раж — це популярний позасудовий спосіб вирішення спорів у бізнес-сфері. Відносно суттєва вартість такого розгляду конфліктів обумовлена великою кількістю факторів, яких можна уникнути за допомогою укладення детального арбітражного застереження та всебічної підготовки до арбітражного розгляду щодо конкретного спору.

Автор: Ростислав НИКІТЕНКО,
адвокат, індивідуальна практика