Євген ДЯДЮК

к.ю.н., адвокат, м. Київ

Спеціально для
«Судового вісника»

Безкінечні судові реформи, неукомплектованість суддівського корпусу, триваючі системні скандали у суддівській сфері призвели до логічного результату — падіння довіри до суддів, рішень судів і судової системи в цілому.

Нібито ще одна судова реформа нарешті мала б покласти край цій розбалансованості, але ні — на початку весни 2020 року до перерахованих факторів додалися всеохоплюючі карантинні обмеження для протидії розповсюдженню гострої респіраторної хвороби COVID­19 у вигляді необхідності дотримання соціальної ізоляції, обмеження вільного відвідування судових засідань, майже пов­ної заборони пересування країною, необхідності постійного носіння засобів індивідуального захисту тощо (лист Ради суддів України від 16 березня 2020 року № 186/20, рекомендації Вищої ради правосуддя).

Суди, на відміну від деяких державних органів і установ, увесь цей час працювали. Тому для суддів, які, як і всі інші українські юристи, живуть в однаковому соціумі, були притаманні «супутні» карантину — різка зміна звичного режиму роботи, нервовість і побоювання нового захворювання, невизначеність, збільшення обсягу роботи, закриті на певний період школи і дитячі садки — і все це, як можемо уявити, впливало на здатність сфокусуватися на і без цього складній суддівській роботі.

Щоб бути об’єктивним у висвітленні теми — сюди варто додати і зміни в процесуальних кодексах, які набули чинності у першому півріччі 2020 року, зокрема (І) можливість обмеження доступу до залу засідань, (ІІ) обов’язкова участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, (ІІІ) нові правила продовження процесуальних строків та (ІV) зміна так званих касаційних фільтрів (підстав оскарження рішень судів у касаційній інстанції), які також мають вплив на порядок і спосіб презентації сторонами доводів і доказів перед судом, а відповідно — і їх оцінювання суддями у процесі прий­няття рішень.

Чи стали зазначені фактори та обставини на заваді суддівській ефективності? Чи стали судді більше фокусуватися на доказах, обставинах справи, новітній судовій практиці та справедливому вирішенні спору при розгляді справ у письмовому провадженні? Що точно не викликає сумнівів, так це перерозподіл часу роботи суддів, який раніше витрачався на судові засідання (безпосередні усні слухання тощо), на інші види суддівської діяльності із відправлення правосуддя або його заміна на онлайн­слухання. Спробуємо відповісти на ці питання у невеликому аналізі роботи місцевих господарських судів.

Обмеження тривають

Як приклад впливу COVID­19 на здійснення правосуддя — українські судді посилались на COVID­19 в обґрунтування своїх рішень: цивільні — 16 570, господарські — 19 352, адміністративні — 25 942, кримінальні — 3076.

Враховуючи те, що карантинні обмеження тривають і триватимуть, аналіз їх впливу на судочинство у першому півріччі 2020 року за допомогою статистики як одного із джерел інформації буде цікавим як для самих суддів, практикуючих судових адвокатів, так і для їх клієнтів, щоб розуміти перспективи розгляду їх спорів у судах.

Заради об’єктивності необхідно вказати, що при аналізі даних Єдиного державного реєстру судових рішень і загальної судової статистики та формуванні висновків я також брав до уваги і кількість суддів у судах за аналогічні досліджувані періоди 2019­го і 2020 років.

Західні юристи і науковці відразу після введення карантинних обмежень почали аналізувати питання діджиталізації судового процесу, загальний стан правосуддя та дотримання принципів незалежності, об’єктивності і неупередженості, а також співіснування сучасних технологій і права. У результаті триває діалог, яким саме буде правосуддя в умовах всеохоплюючої цифровізації і використання штучного інтелекту, також має місце занепокоєність — чи не втратить воно ­своєї об’єктивності та незалежності. Стисло цю занепокоєність висловила голова Національної асоціації адвокатів США з кримінальних справ (National Association of Criminal Defense Lawyers) Ніна Дж. Гінс­берг: «Людям притаманно знеособлювати те, що вони бачать на екрані, і тоді вони зводять до нуля всю серйозність рішень, які ними приймаються».

Окремо варто відзначити і західні дослідження психічного (ментального) здоров’я юристів у період карантину, вплив стресу на них та заходи підтримки, які вживали/не вживали компанії для протидії цьому явищу, наприклад Legal Marketing Mental Wellness Survey Report. Як показують автори дослідження, близько 80 % опитаних юристів підтвердили, що в повсякденній роботі піддаються впливу стресу на рівні 7 і навіть вище за 10­бальною шкалою.

На жаль, такого дослідження в Україні не проводилось, тим більше серед суддів, яке, впевнені, виявило б не менш показову картину впливу стресу на щоденну працю суддів із вирішення спорів. Хоча, знову ж таки, задля об’єктивності треба відзначити спеціалізовані освітні семінари Національної школи суддів України «Роль судді та судового адміністратора в умовах пандемії», «Медіація для суддів та судових адміністраторів» і «Усвідомленість та зниження стресу в нинішні непрості часи».

Судова статистика

Порівнюючи перші півріччя 2019­го і 2020 років, кількість суддів місцевих господарських судів загальної юрисдикції зменшилася на 3 % (491 проти 477 відповідно), у той же час кількість вхідних справ збільшилася на 90 % (59 384 проти 31 228); ухвали про розгляд справи у спрощеному провадженні — кількість збільшилася на 19 % (36 216 проти 30 426); ухвали про продовження строку розгляду — кількість збільшилася на 15 % (19 948 проти 17 344); час очікування розгляду справи (нормативний строк — 110 днів) — збільшився на 304 % (557 проти 183 днів).

Чи може бути лише пандемія і пов’язані з нею обмеження тим фактором, який впливає на вказані вище показники?

Не зовсім, і вплив пандемії та пов’язаних із нею обмежень не є чистим і абсолютним, але все ж таки дозволяє сформувати за вказаними показниками такі висновки:

1. a) стверджуючи, що різкої і значної зміни категорії спорів не відбулось, спостерігаємо збільшення кількості ухвал суду про розгляд справи у спрощеному порядку. Серед іншого, це може бути пояснено тим, що раніше, навіть якщо якась справа за ознаками і підлягала розгляду у спрощеному (письмовому) провадженні, деякі судді могли її призначити до розгляду у загальному провадженні (І) за звичкою та/або (ІІ) побоюючись неправильної кваліфікації спірних правовідносин і подальшого оскарження рішення за результатами їх розгляду, тоді як у період всеохоплюючого карантину всі ці умовності могли бути переглянуті у бік «суворого» дотримання норм процесуального права;
2. b) збільшення кількості випадків розгляду справ у спрощеному провадженні, відповідно, підвищує роль письмової аргументації, оформлення та підготовки доказів сторонами;
3. c) наглядно видно, що, окрім збільшеного навантаження на суддю у вигляді кількості справ, також значно додалося роботи суддям із відкладення (перенесення) судових засідань у період карантинних обмежень;
4. d) усе це призвело (і призводитиме) до загального збільшення тривалості розгляду справ.

Сповільнені процеси

Отже, після проведеного аналізу і формування власного уявлення про суддівський розсуд в умовах карантину і дистанційного судочинства можна попередньо зробити такі висновки:

1. Пандемія COVID­19 значно сповільнила не тільки бізнес­процеси в Україні, але, ймовірно, і здійснення господарського судочинства (і продовжує сповільнювати в умовах впливу інших кризових факторів на судову систему).
2. Ефективність господарського судочинства наразі перебуває під питанням, оскільки кількість справ збільшилася при одночасному зменшенні кількості суддів (незважаючи на збільшення показника продуктивності їх роботи (згідно з інформацією із сайту Державної судової адміністрації України).
3. Значення стислої, логічної та обґрунтованої доказами побудови письмової аргументації сторін збільшилося, оскільки візуально переконувати суддю у правоті у звичний спосіб шляхом безпосередньої участі у судових засіданнях стало дуже складно або неможливо.
4. Сторонам і їх представникам варто бути готовими до збільшеного періоду розгляду їхніх справ.

Окремого дослідження потребує питання деталізації регулювання інституту розгляду справ у порядку письмового провадження, оскільки аналіз норм відповідних процесуальних кодексів показує фрагментарність, розпливчастість, а подекуди й недостатність відповідних норм.