Банкрутна визначеність — PRAVO.UA
прапор_України
2024

Генеральний партнер 2024 року

Видавництво ЮРИДИЧНА ПРАКТИКА
Головна » Юридична практика № 19-20 (1220-1221) » Банкрутна визначеність

Банкрутна визначеність

Спір щодо визнання недійсними результатів аукціону з реалізації майна банкрута підлягає розгляду в межах справи про банкрутство, навіть якщо провадження у ній припинено (закрито), а до ЄДР внесено відповідні відомості

За усталеною судовою практикою спори щодо майна боржника, який перебуває в процедурі банкрутства, повинні розглядатися саме в межах справи про банкрутство. Проте на практиці постало питання: в суд якої юрисдикції слід звертатися, якщо провадження у справі про банкрутство припинено, а самого банкрута вже не існує? Правову позицію з цього питання сформувала Велика Палата Верховного Суду (ВС) у постанові від 9 лютого 2021 року (оприлюднено 22 квітня 2021 року) у справі № 635/4741/17, яка підтримала висновки судів попередніх інстанцій, що все ж таки всі спори щодо майна банкрута мають розглядатися в одному провадженні.

Обставини справи

У серпні 2017 року гр­н К. звернувся в Харківський районний суд Харківської області з позовом до ТОВ «П», Товарної біржі «В», кінцевого набувача майна гр­на С., у якому просив визнати недійсними результати проведених прилюдних торгів із реалізації нерухомого майна, яке належало АТЗТ «Б», та протокол проведення вказаних торгів, визнати незаконним і скасувати свідоцтво, видане ТОВ «П», та «відновити положення, що існувало до порушення», а також застосувати наслідки недійсності правочину у вигляді витребування приміщень із чужого незаконного володіння.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що він не зміг взяти участь в аукціоні, організованому Товарною біржою «В» в процедурі банкрутства АТЗТ «Б», на якому було реалізовано приміщення, що належали останньому. Переможцем торгів було визнано ТОВ «П», яке згодом відчужило вказані приміщення гр­ну С. Позивач вказував, що прилюдні торги було проведено з порушеннями.

Ухвалою від 11 жовтня 2018 року Харківський районний суд Харківської області закрив провадження у справі, вказавши, що зазначений спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. Цю ухвалу місцевого суду було залишено без змін постановою Харківського апеляційного суду від 30 січня 2019 року.

Зокрема, суди брали до уваги те, що рішенням Господарського суду Харківської області від 29 вересня 2016 року у справі про банкрутство АТЗТ «Б» було затверджено ліквідаційний баланс і звіт ліквідатора вказаного акціонерного товариства, ліквідовано цю юридичну особу, визнано погашеними вимоги кредиторів і припинено провадження у справі. Відповідні відомості внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань (ЄДР). А оскільки продаж приміщень відбувся відповідно до порядку, передбаченого Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а саме в ліквідаційній процедурі в межах справи про банкрутство, то спори щодо оскарження результатів таких прилюдних торгів підлягають вирішенню в межах відповідної справи про банкрутство.

У касаційній скарзі гр­н К. просив скасувати рішення місцевого та апеляційного судів і скерувати справу для продовження розгляду в суд першої інстанції. Зокрема, касатор вказав на те, що суди не встановили, чи існує та юридична особа, з банкрутством якої вони пов’язали правила визначення предметної юрисдикції. Також зазначив неврахування судами того, що позов було подано не до юридичної особи, з якою вони пов’язали юрисдикцію (АТЗТ «Б»), а до інших осіб, чим порушено принцип диспозитивності та його суб’єктивне право на звернення до суду за правилами цивільного судочинства.

Касаційні висновки

Розглянувши касаційну скаргу, Велика Палата ВС визнала її такою, що не підлягає задоволенню.

Зокрема, ВС вказав на правильність висновків місцевого та апеляційного суду, що оскільки спірні приміщення включено до ліквідаційної маси АТЗТ «Б» і продаж її врегульовано Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції Закону України № 4212­VI, який набрав чинності 19 січня 2013 року), то спір відносно цього майна треба вирішувати в межах відповідної справи про банкрутство. А таку справу може розглядати виключно господарський суд.

Велика Палата ВС послалася на висновки, які раніше вже було викладено Верховним Судом. Зокрема, на свій висновок, зроблений в постанові від 30 травня 2018 року у справі № 635/6730/15­ц, відповідно до якого у справах про банкрутство всі процедури становлять цілісне і відокремлене від позовного процесу провадження, метою якого є задоволення вимог кредиторів у випадку неплатоспроможності боржника. Тому спори, які стосуються, зокрема, порушення порядку продажу майна боржника, безпосередньо пов’язані з провадженням у справі про банкрутство. А отже, їх слід розглядати за правилами господарського судочинства.

Також у постановах Касаційного господарського суду у складі ВС від 19 червня 2018 року у справі № 908/4057/14 та від 25 лютого 2019 року у справі № 906/864/17 висловлено правову позицію, що спір відносно наслідків реалізації майна боржника в процедурі банкрутства суд не може вирішувати в порядку позовного провадження окремо від провадження у справі про банкрутство. Такий спір слід розглядати в межах цієї справи з метою реалізації принципу судового нагляду у відносинах неплатоспроможності та банкрутства задля ефективнішого захисту прав і законних інтересів кредиторів.

Що стосується доводів гр­на К. про порушення його права на судовий захист у випадку визначення господарської юрисдикції суду для цього спору у зв’язку зі зміною законодавства, то Велика Палата ВС зазначила, що сутність гарантованого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод права на суд і на ефективний засіб юридичного захисту не буде нівельованою, якщо він матиме реальну можливість доступу до суду для захисту цивільних прав та інтересів, які вважає порушеними. Такий захист може відбутися після ініціювання позивачем скасування ухвали Господарського суду Харківської області про припинення провадження у справі про банкрутство АТЗТ «Б» шляхом оскарження цієї ухвали або звернення із заявою про її перегляд за нововиявленими обставинами.

«Особа може оскаржити ухвалу про припинення провадження у справі про банкрутство як в апеляційному, так і в касаційному порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства. А крім того, може звернутися із заявою про перегляд такої ухвали за нововиявленими обставинами. Лише за умови існування провадження у справі про банкрутство та тільки у межах тієї справи за певних умов можливим є розгляд спору щодо результатів прилюдних торгів і застосування наслідків недійсності правочину», — підкреслив ВС.

Окрім цього, Велика Палата ВС звернула увагу на те що, визначення відповідачів як одного із видів суб’єктів цивільного процесу є правом позивача. Проте для визначення юрисдикції суду має значення насамперед характер спірних правовідносин, а у певних випадках також види суб`єктів, які є учасниками цих правовідносин (сторони спору). Суд визнав безпідставним аргумент позивача про порушення судами принципу диспозитивності.

Зокрема, ВС вказав, що припис частини 8 статті 44 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», який передбачає розгляд у межах справи про банкрутство спорів, що виникають під час проведення та виконання результатів аукціонів, слід застосовувати незалежно від того, кого позивач визначив відповідачами.

«Стороною спору щодо майна, відчуженого в межах провадження у справі про банкрутство, завжди є особа, майно якої було відчужено», — підкреслив Верховний Суд.

Анатолій ГВОЗДЕЦЬКИЙ «Юридична практика»

Поділитися

Підписуйтесь на «Юридичну практику» в Facebook, Telegram, Linkedin та YouTube.

Баннер_на_сайт_тип_1
YPpicnic600x900
баннер_600_90px_2
2024
tg-10
Legal High School

Інші новини

PRAVO.UA