3 листопада ц.р. в Києві відбулася конференція «Банківський сектор: нові виклики», присвячена актуальним тенденціям розвитку практики банківського комплаєнса та фінансового моніторингу, новелам судової практики за участі банків та досвіду впровадження нових технологій у діяльність фінустанов. Захід було організовано ЮК «АМБЕР» за підтримки генерального медіапартнера — газети «Юридична практика».

Моніторингова місія

Учасники першої сесії зосередилися на актуальних викликах, які виникають у контексті здійснення банком моніторингу своїх клієнтів (зокрема, враховуючи податкову амністію, що триває, та практику застосування санкцій), а також можливостях оптимізації комплаєнс­функції. Модератором дискусії став Семен Ханін, керуючий партнер ЮК «АМБЕР».

Ігор Ткаліч, директор генерального департаменту фінансового моніторингу АТ «Ощадбанк», розповів про особливості проведення банками фінмоніторингу під час проходження клієнтами процедури нульового декларування. Він наголосив, що норми стосовно всієї «банківської роботи» з добровільного декларування у відповідному законі викладено дуже коротко. Пан Ткаліч нагадав, що 5 серпня 2021 року правління Національного банку України видало постанову № 83, в якій прописано алгоритм роботи банків, що, втім, виявився недостатньо повним. Банки зверталися за додатковими роз’ясненнями, адже за законом вони фактично є легалізаторами готівкових коштів, які зберігаються в клієнтів. У вересні вийшло спільне роз’яснення НБУ та Державної служби фінансового моніторингу України, де більш детально розписано алгоритм дій банку. Також Ігор Ткаліч розповів, як побудовано процес зарахування готівкових коштів декларантів у його банку.

Про реалії податкової амністії говорив у своєму виступі Володимир Дубєй, голова правління АТ «ТАСкомбанк». Він зробив короткий екскурс в історію спроб запровадження добровільного декларування доходів в Україні та наголосив, що непрямі методи податкового контро­лю включають можливість податкової запитувати в громадян про джерела походження коштів на купівлю будь­якого цінного активу. Водночас якщо людина не зможе пояснити походження коштів або не надасть документ про податкову амністію, то повинна буде доплатити податок за покупку. Як ілюстрації податкових амністій він навів приклади зарубіжного досвіду та підкреслив, що з огляду на недосконалість законодавства і неврегульованість процедур нинішня податкова амністія в Україні навряд буде успішною.

Чи може Україна скористатися іноземним досвідом податкової амністії, розповів Олег Горецький, керуючий партнер «Горецький і Партнери». Він нагадав, що Україна не перша торує цей шлях, і навів цілий перелік країн, які свого часу з більшим чи меншим успіхом реалізували податкову амністію, причому деякі з них (Індія, Туреччина та Італія) — не­одноразово. За словами спікера, найбільш вдалим прикладом проведеної амністії за обсягом податкових надходжень є Аргентина, де у 2016—2017 роках обсяг легалізації доходів становив майже 117 мільярдів доларів, а обсяг податкових надходжень — майже 10 мільярдів доларів. Принагідно Олег Горецький проаналізував нормативну базу, на якій проводилася податкова амністія в Аргентині та Італії, порівнявши її з українською. Зокрема, спікер зазначив, що її успіх, крім іншого, був обумовлений суттєвим зниженням податку на декларовані активи — від 0 до 15 % за середньої ставки оподаткування доходів на рівні 35 %.

Своїм баченням новел української практики в санкційному комплаєнсі з учасниками форуму поділився Володимир Гавлицький, директор департаменту комплаєнса, член правління ПАТ АБ «Південний». Він навів загальне визначення поняття санкцій, виділив їх основні суб’єкти та об’єкти й наголосив, що головним ініціатором санкцій наразі є США. Ці санкції мають екстериторіальний характер та поділяються на два рівні: перший мають застосовувати резиденти, тобто всі компанії, які підпадають під юрисдикцію США. Водночас Володимир Гавлицький підкреслив, що, хоча до санкційного списку США внесено понад 6 тисяч фізичних та юридичних осіб, ні США, ні Євросоюз не застосовують санкції до власних громадян і компаній.

Про віртуальні активи як об’єкт фінансового моніторингу була доповідь Олександра Москаленка, начальника управління фінансового моніторингу АТ «Банк Кредит Діпро». Говорячи про світовий досвід регулювання ринку криптовалют, він вказав на особливості цього процесу в різних країнах та наголосив, що за методикою оцінки глобального індексу прийняття криптовалют український ринок є одним із найбільших за темпами розвитку, проте досі перебуває поза межами правового регулювання, адже спроба його врегулювати шляхом прийняття законопроєкту № 3637 від 11 червня 2020 року наразилася на вето Президента України. На думку Олександра Москаленка, недоліками цього законопроєкту були такі: наявність кількох «центрів прийняття рішень» на майбутньому ринку віртуальних активів; необхідність «гармонізації» законопроєкту з іншим законодавством у сфері AML (протидія легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом) та валютного нагляду; необхідність легалізації вже створених/придбаних/отриманих криптоактивів.

Про застосування регуляторних технологій для підвищення ефективності ризик­менеджменту в банках ішлося в доповіді Артура Загородникова, заступника голови правління АТ «ПУМБ». Він наголосив, що без застосування новітніх технологій працювати і розвиватися банківська система не зможе. На його думку, банківська система України вже готова до застосування таких технологій, потрібно лише ухвалити відповідні рішення та навчити фахівців. Спікер, зокрема, звернув увагу, що у світі існують інструменти, які дають змогу як суттєво підвищити ефективність ризик­менеджменту, так і забезпечити безпеку банків і захистити клієнтів. Це так звані RegTech­рішення — інформаційні технології, що допомагають виконувати вимоги регуляторів, контролювати ризики, здійснювати моніторинг, спрощувати надання звітності, а головне — налагоджують процес обміну інформацією між банками в режимі реального часу. Спікер розповів про можливості RegTech­рішень і досвід ПУМБ у впровадженні автоматизації процесів фінмоніторингу.

На завершення сесії Андрій Сегал, директор ЮК «АМБЕР», прокоментував деякі практичні аспекти добровільного декларування. Він нагадав таймінг проведення такого декларування та наголосив, що під податкову амністію потрапляють лише активи, задекларовані до 1 січня 2022 року. За його даними, наразі громадяни подали добровільних декларацій на суму 111 мільйонів гривень, причому першу декларацію подав так званий заробітчанин. Водночас спікер наполегливо рекомендував, перш ніж звертатися до банку з декларуванням, порадитися з адвокатом, щоб зараховані кошти не арештували. Андрій Сегал також вказав на ризики, які виникають для банків та їх клієнтів через налагодження системи передання інформації між банками, особливо у випадку зарахування коштів з іноземного банку на рахунок українських громадян в одному з вітчизняних банків.

Резюмуючи дискусію, Семен Ханін зазначив, що питання податкової амністії та нульового декларування в нашій країні мають певні особливості, насамперед з огляду на те, що державні органи переклали практично всю відповідальність за їх проведення на банки, залишаючи за собою «моральне» право перевіряти, наскільки добре банки з усім упоралися.

Судові перипетії

Далі учасники конференції перейшли до обговорення практики вирішення спорів за участю банківських установ. Зокрема, спікери у виступах зосередили увагу на питаннях стягнення заборгованості в кредитних спорах, реалізації іпотечного майна на торгах, типових порушеннях банків та ризиках податкової амністії.

Актуальні правові позиції Верховного Суду (ВС) у кредитних правовідносинах навів Юрій Чумак, суддя­спікер судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду (КГС) у складі ВС. Він розповів про відмінності підходів судів різних юрисдикцій до проблеми стягнення відсотків за неправомірне користування кредитними коштами та проаналізував постанову об’єднаної палати КГС ВС від 19 березня 2021 року у справі № 904/2073/19, звернувши увагу на основні питання, які в ній порушуються судом: споживчий чи неспоживчий кредит; свобода договору; застосування концепції «заборони суперечливої поведінки».

На проблемах ефективного звернення стягнення на предмет іпотеки з метою задоволення вимог кредитора сфокусувала свою доповідь Ганна Бондаренко­Легких, суддя Господарського суду м. Києва. Доповідачка виділила такі проблемні питання у спорах цієї категорії: правила підвідомчості; процесуальні аспекти (забезпечення позову та зупинення провадження у справі); стягнення заборгованості іпотекодержателем, який перебуває в процедурі ліквідації; визначення ціни реалізації предмета іпотеки; розташування іпотечного майна на тимчасово окупованій території.

Розповідаючи про спори щодо фінансового моніторингу, суддя­спікер Київського окружного адміністративного суду Наталія Панченко зауважила, що сьогодні судову практику з цього приводу ще не сформовано. Проте суддя підкреслила, що фінансовий моніторинг — це публічний вектор. Діяльність його суб’єктів повинна бути максимально регламентованою, щоб не допускати неоднозначного чи подвійного тлумачення.

Водночас законодавець повинен чітко визначити індикатори підозрілості операції та критерії ризику. «Безпідставне зупинення призводить не лише до блокування фінансових операцій, але й до репутаційних втрат. І не лише суб’єкта, який вкладає кошти, а й особи, яка здійснює зупинення такої фінансової операції», — переконана Наталія Панченко.

Начальник управління претензійно­позовної роботи юридичного департаменту Національного банку України Віктор Григорчук розповів, як НБУ реагує на типові порушення українських банків. Спікер підкреслив, що починаючи з 2014 року НБУ вів систематичну роботу щодо очищення банківського сектору і зараз банківська система є стабільною.

Проте попри врегулювання банківської діяльності відповідно до Базельських принципів і європейських підходів, за останні два роки НБУ виявив 130 порушень банківського законодавства.

Найпоширеніші порушення стосуються сфери фінансового моніторингу (належним чином не здійснюється верифікація та ідентифікація клієнта); визначення пов’язаних із банком осіб; дотримання нормативів (наприклад, щодо достатності капіталу); порушення порядку набуття або збільшення істотної участі в банку.

Добровільне одноразове декларування буде стосуватися кожного громадянина, вважає Катерина Дробязко, адвокат ЮК «АМБЕР». За словами спікерки, навіть неучасть у декларуванні — це теж вибір, який матиме наслідки. Серед основних ризиків добровільного декларування пані Дробязко назвала відсутність чітких критеріїв визначення документів, які стануть підставою для декларування (джерела походження), відсутність вичерпного переліку, що саме може оцінюватися суб’єктом фінансового моніторингу як достатній доказ набуття грошових коштів, а також те, що до осіб, у яких документи не підійшли або які взагалі не здійснили декларування, може бути застосовано непрямі методи податкового контролю.

Заступник голови Асоціації приватних виконавців України, заступник голови правління Всеукраїнського об’єднання приватних виконавців «ФАКТ», приватний виконавець Анатолій Телявський розповів про аспекти роботи з проблемною заборгованістю в судових спорах за участю банківських установ. Він зауважив, що до затягування процедури виконання рішення в Україні призводять такі фактори, як складність накладення арешту, розгляд численних скарг боржника, завантаження виконавця паперовою роботою.

Поточний стан законодавчого регулювання процедури банкрутства, реєстрація неповнолітніх в іпотечному майні та відчуження майна на користь близьких осіб, за словами пана Телявського, сьогодні є основними загрозами для системи примусового виконання рішень.

Інноваційність та конкуренція

Наступна сесія конференції була присвячена обговоренню питань, пов’язаних із упровадженням новітніх технологій у діяльність банківського сектору.

Анна Тігіпко, засновниця Izibank, розповіла про перманентні зміни у FinTech. «Сучасна швидкість змін та адаптивність — це фактор № 1 для будь­якого бізнесу», — наголосила доповідачка.

Izibank, як зауважила Анна Тігіпко, — представник необанківського сектору, який позиціонує себе як технологічна компанія. Це проявилося в розробці нових продуктів та вдосконаленні тих, що вже існують, зокрема, було покращено технології, додано гейміфікацію та кешбек на вибір, запроваджено реферальну програму тощо. Причинами, що змушують удосконалюватися, є вибагливий клієнт, конкуренти, постійний технологічний розвиток.

Ілля Соколюк, креативний директор Monobank, зауважив, що продукти для фізичних осіб стають більш нішовими. Серед позитивних змін у продуктах для фізичних осіб директор Monobank відзначив запровадження «Дії» як способу ідентифікації клієнта банку. Ще одним напрямом для вдосконалення, за словами доповідача, є розробка продуктів для нерезидентів. Проте такі клієнти не можуть почати «нове життя» в Україні, оскільки відкрити рахунки для них майже неможливо через недоліки законодавчої бази. Додаткового переосмислення, на думку доповідача, вимагають також класичні продукти (зарплатний проєкт, банкомат, еквайринг). Окремо доповідач підкреслив проблему, пов’язану з недостатністю компетентних кадрів: нині необанкам доводиться конкурувати щодо залучення кадрів із міжнародними компаніями.

Іван Степанець, начальник управління продажів і цифрового маркетингу АТ «Ідея Банк», наголосив на тому, що сьогодні відбувається бум на ринку фінансових послуг. Створення необанку — це спосіб монетизації великих клієнтських баз даних. Фактично це розширення можливостей для надання тих послуг, які вже існують.

Open вanking, мультибанкінг — це можливості отримувати банківські послуги поза банкінгом конкретного банку. Крім того, доповідач висловив думку, що в найближчому майбутньому пластикові картки будуть не потрібні.

Відповідаючи на запитання, чи є на ринку місце для нових необанків, Іван Степанець зауважив, що так, але, найімовірніше, це вже будуть нішові банки, наприклад паливні, продуктові, туристичні тощо. У нових умовах спікер порадив класичним банкам використовувати колаборацію з ритейлерами або шукати більш гнучкі бізнес­моделі — це буде цікавий спосіб отримання доходу.

Андрій Котик, керівник юридичного департаменту Moneyveo, виступив із доповіддю «Конкуренційний вимір: із ким та в чому насправді конкурують українські банки». Основною тезою доповідача стала думка, що фінансові компанії не є конкурентами банкам. Відмінність між банками та компаніями, що надають фінансові послуги, як вважає пан Котик, полягає в тому, що пропонуються різні продукти, розраховані на різну аудиторію. Крім того, відрізняється нормативне регулювання. Фінансові компанії дають можливість вирішити нагальні фінансові проблеми, банки ж надають тривалі фінансові послуги. Спікер наголосив на тому, що фінансові компанії не тільки не є конкурентами для банків, але й розраховують на співпрацю. Як, наприклад, це відбувалося під час розробки законопроєктів про здійснення фінмоніторингу.

Олег Дерлюк, керуючий партнер Stron, під час свого виступу зауважив, що існує безліч можливостей, але їх обмежує законодавство. Наприклад, у Європі впроваджено Директиву ЄС PSD2, за умовами якої всі банки мають відкрити доступ до даних про банкірів, щоб клієнти могли самостійно визначити, як і через який банкінг вони будуть керувати своїми рахунками. Використовуючи open banking payment providers, як зазначив доповідач, казино може відкрити не тільки ігровий, але й реальний рахунок, з якого клієнт може здійснювати звичайні розрахунки. Ще одним прикладом новітніх фінансових послуг, за висновками доповідача, є Amazon Pay, оскільки на цій платформі можна і управляти своїми покупками, і здійснювати розрахунки, ще й без комісії. Загалом Олег Дерлюк підсумував, що такі компанії, як «Розетка», «Нова Пошта», PromUa, в майбутньому зможуть відкривати банківські рахунки від імені своїх клієнтів, адже володіють величезною кількістю персональних даних (потрібні тільки згода клієнта і виконання правил фінмоніторингу).

Вероніка Зарубицька, адвокат ЮК «АМБЕР», говорила про особливості правового регулювання у сфері FinTech. Доповідачка розпочала свій виступ із твердження, що необанки в Україні, з точки зору права, відсутні, все це SOFT, тобто програми. Також вона запропонувала розрізняти поняття «ФінTeх» і «ТехФін»: «ФінТех» — це сфера надання фінансових послуг із використанням технологій; «ТехФін» — це технологічна сфера, компанії, що діють у цій галузі, забезпечують зв’язок між фінансовими установами і клієнтом (наприклад Apple Рay). За висновками спікерки, в Україні необанків як суб’єктів надання фінансових послуг не існує, оскільки не існує такого окремого суб’єкта в чинному законодавстві (наприклад, як це запроваджено в Литві).

Вероніка Зарубицька висловила думку, що необанк нині — це комплекс технологічних продуктів, які застосовує класичний банк. Саме банк, наголошує доповідачка, має ліцензію, і саме він несе відповідальність за кошти клієнтів. Платформи ж зі сфери ТехФін — це посередники між банками та користувачами. Використання таких платформ є зручним, але ключовим залишається запитання: хто несе відповідальність за збереження коштів?

Олесь ЄВТЄЄВ, Анатолій ГВОЗДЕЦЬКИЙ, Дар’я ГОВОРУН «Юридична практика»