3 грудня 2021 року в Києві відбувся II Ukrainian Arbitration Forum, організований «Юридичною практикою» за підтримки Міжнародного комерційного арбітражного суду (МКАС) при Торгово‑промисловій палаті (ТПП) України. Генеральним партнером заходу стала EQUITY. Учасники форуму зосередилися на широкому спектрі питань, які визначають розвиток арбітражу в сучасному світі: диджиталізації та віртуалізації арбітражів, нових можливостях, що з’явилися з модернізацією арбітражних регламентів, альтернативних механізмах врегулювання спорів (ADR) бізнесу з державою, тенденціях у комерційному та інвестиційному арбітражі, особливостях виконання арбітражних рішень. Крім того, було презентовано проміжні підсумки першого дослідження якості арбітражних послуг в Україні.

Нові віяння

Про «альтернативну реальність» і тенденції врегулювання спорів, міжнародний арбітраж у контексті інвестиційного клімату та про те, як підвищити проарбітражність України, говорили учасники дискусії, модератором якої став Олег Маліневський, партнер EQUITY. Говорячи про розвиток системи арбітражу, він зазначив, що одним із пріоритетів судової реформи було визначено розвиток системи альтернативного вирішення спорів. Водночас пан Маліневський навів статистичні дані, з яких випливає, що 59 % респондентів віддають перевагу арбітражу для вирішення спору, а ще 31 % воліють скористатися методами ADR.

Про перспективи МКАС як інвестиційного арбітражу розповіла Інна Ємельянова, заступник голови МКАС при ТПП України. Описуючи світові тенденції, вона зазначила, що кожна держава самостійно визначає власну інвестиційну політику, проте для інвестора, який заходить у країну і не знайомий з національною правовою системою, нормально з обережністю ставитися до перспективи захищати свої інтереси в місцевих судах, тому він обирає арбітраж. Тож багато країн стали на шлях розвитку національних арбітражних інституцій для розгляду інвестиційних спорів. «Вважаю, що МКАС із його майже тридцятирічним досвідом та широкою географією залучених арбітрів якраз і міг би стати таким інвестиційним арбітражем», — зазначила вона.

Альтернативні механізми врегулювання спорів бізнесу з державою стали темою доповіді Ярослава Грегірчака, заступника бізнес‑омбудсмена України. Говорячи про місце Ради бізнес‑омбудсмена у структурі вирішення спорів, спікер зазначив, що наразі вона являє собою, крім іншого, досудовий інструмент врегулювання спорів між бізнесом і державою. Водночас Рада діє, використовуючи «м’яку силу» та спираючись на авторитет і репутацію структур, які її створили. «Щодо більш ніж 10 тисяч скарг, які надійшли до нас від травня 2015 року, було видано понад 3 тисячі індивідуальних рекомендацій, 90 % яких було імплементовано органами державної влади та місцевого самоврядування», — наголосив Ярослав Грегірчак.

У своєму онлайн‑включенні Ніколас Айеленд, старший радник Macfarlanes (Великобританія), наголосив, що англійське право наразі надає таку можливість, як замороження активів, або рішення щодо розпоряджання активами. «Головне — це інтереси клієнта, який має відчувати, що замороження активів за нинішніх часів передбачає, що битву буде продовжено, але згодом», — наголосив Ніколас Айеленд. Водночас він зазначив, що таке затягування часу призводить не лише до витрат та збитків, але і до можливості встановити низку нових обставин, які, можливо, згодом
допоможуть з’ясувати характер справи і дізнатися, які борги можна списати.

Про тенденції інвестиційного арбітражу та угод ішлося у виступі Анни Гільяр‑Сажко, юриста Shearman & Sterling (Франція). Однією з найактуальніших тем захисту інвесторів вона назвала питання, що стосуються енергетики та захисту довкілля. Регулювання енергетики щораз більше наближається до питань захисту довкілля, і юристи‑практики докладають зусиль, щоб упровадити цей стандарт. Пані Гільяр‑Сажко нагадала про ініціативу зі створення міжнародної асоціації юристів, що працюють у сфері енергетики, представництво якої вже є в багатьох країнах. Ще однією помітною ініціативою стало створення Арбітражного центру енергетичних спорів (EDAC) в Анкарі, який працює над тим, щоб спори у сфері енергетики вирішувалися на найвищому рівні.

Чинники, які сприятимуть розгляду міжнародних спорів в Україні, розглянула у своїй доповіді Юлія Атаманова, партнер, керівник практики міжнародного арбітражу Юридичної групи LCF. Вона відзначила зростання довіри до альтернативних способів вирішення спорів, проте ідеї зробити арбітраж обов’язковим для певних категорій спорів вона вважає недоцільною, оскільки сама суть арбітражу полягає у взаємній згоді сторін. Збільшенню відсотка міжнародних справ, що вирішуються в арбітражі в Україні, може, на думку спікерки, сприяти і зміна законодавства, і наявність невеликої кількості якісних арбітражних інституцій. З цього приводу вона нагадала, що МКАС рекомендований міжнародними організаціями як така інституція.

Заходи щодо підвищення проарбітражності України стали темою виступу Ірини Мороз, партнера ЮФ AGA Partners. Розглядаючи шляхи підвищення арбітражної привабливості України, вона окреслила кілька критеріїв, які потрібно враховувати. Перший — роль юриста, адже він дає поради клієнтові, якою саме арбітражною інституцією скористатися. Для того щоб рекомендувати скористатися певним арбітражем, потрібно визначити право його місця, наявність ефективних механізмів для підтримки та сприяння в арбітражі. В Україні такі механізми є, проте, на думку Ірини Мороз, вони недостатньо реалізуються на практиці, тож їх потрібно продовжувати вдосконалювати.

Родзинкою сесії стала презентація Рустамом Колесником, шеф‑редактором газети «Юридична практика», результатів дослідження якості арбітражних послуг в Україні. Він наголосив, що опитування проводилося серед представників бізнес‑спільноти та юристів, які супроводжують арбітражні спори. Саме ця цільова аудиторія мала визначити, якісно чи ні працюють вітчизняні арбітражні інституції. Пан Колесник звернув увагу на таке.

Відповідаючи на запитання «Чи задоволені ви якістю роботи МКАС при ТПП України?», 58 % опитаних бізнесменів відповіли «Здебільшого так» і ще 30 % — «Так». Водночас лише 4 % респондентів відзначили якісь недоліки в роботі цієї інституції.

92% респондентів — представників бізнесу вважають за доцільне розширити лінійку продуктів МКАС послугами з вирішення інвестиційних спорів, а 75 % гадають, що варто додати послуги з медіації в комерційних спорах.

Головними перевагами МКАС над іншими арбітражними інституціями 64 % опитаних юристів назвали співвідношення ціни/якості; 40 % — комфортність процесу вирішення спорів для представників сторін та географічне розташування; 28 % — низький рівень оскаржуваності рішень (менш ніж 1 %); 20 % відзначили досвід інституції; 4 % назвали перевагою використання української мови.

Водночас 60 % опитаних юристів вважають недоцільним створення в Україні нових спеціалізованих судів, зокрема інвестиційних. Така сама кількість респондентів висловилися проти створення в Україні нових постійно діючих арбітражних інституцій.

Курс на диджиталізацію

Сесію, присвячену обговоренню питань модернізації арбітражних регламентів, модерував Іван Ващинець, партнер ARBITRADE.

Дискусію відкрила Наталія Петрик, юридичний радник Арбітражного інституту Торгової палати Стокгольма (SCC), яка повідомила, що диджиталізація арбітражу є одним із завдань SCC, і цей процес уже завершено. Друге завдання SCC — створення більш широкої палітри регламентів, які б використовувалися під час ADR. Зокрема, як повідомила доповідачка, запроваджено Регламент SCC. Ця процедура дає змогу визначити перспективи справи. Така оцінка здійснюється незалежним експертом. Для проведення цієї процедури необхідна згода сторін. Особливість процедури полягає в тому, що регламент не передбачає подальшого звернення до SCC або наявності відповідного застереження. Цей регламент може бути цікавим для вирішення спорів у межах проєкту, який триває і який жодна зі сторін не планує переривати. Вартість процедури така: 4000 євро — реєстраційний збір та 25 000 євро за залучення експерта.

Продовжуючи тему диджиталізації, Ема Поточнік, юридичний радник Віденського міжнародного арбітражного центру (VIAC), розповіла про їх онлайн‑платформу. Оновлені регламентні правила запроваджено в червні цього року, зокрема внутрішні правила для провідних органів та арбітражні правила. Метою такого вдосконалення є встановлення 3‑місячного строку розгляду справи. Витрати за справою визначаються до остаточного її вирішення. Розмір витрат залежить від виду і специфіки спорів. Реєстраційний збір 1000 євро плюс витрати на кожного арбітра. Збільшення витрат залежить від складності справи, проте сторони можуть зробити застереження щодо ліміту бюджету.

За словами Еми Поточнік, «COVID‑19 особливо негативно не вплинув на діяльність арбітражу — він підштовхнув до швидшого впровадження змін».

Вікторія Хандримайло, кейс‑адміністратор Гонконгського міжнародного арбітражного центру (HKIAC), розповіла про функціонал платформи Сase connect. Особливість цієї платформи полягає в тому, що вона є сховищем усіх документів. Спікер наголосила, що платформа повністю захищена. З цією метою використовуються банківське шифрування та багатоступеневий спосіб ідентифікації. Платформа діє цілодобово. Її використання поки що безкоштовне. Друга форма спілкування учасників арбітражу, як повідомила доповідачка, — це віртуальні слухання, яких зараз абсолютна більшість (у 2021 році їх 83 %). Відповідно, розроблено правила проведення віртуальних слухань, дотримання яких є обов’язковим. Також у HKIAC використовується платформа CASE DIGEST, яка дає змогу здійснювати сторонам пошук релевантної практики арбітражу.

Віцерадник Міжнародного арбітражного суду Міжнародної торгової палати (ICC) Сергій Мельник розповів про регламентні зміни 2021 року. Підставами для змін стало прагнення до підвищення ефективності арбітражного розгляду — його здешевлення та більшої прозорості. Основними змінами є те, що об’єднання проваджень тепер можливе навіть у випадку наявності декількох застережень; треті сторони може бути залучено до розгляду навіть після формування трибуналу, але трибунал вирішує це питання в кожному конкретному випадку; сторони зобов’язані повідомляти про фінансування позову третіми особами (з метою уникнення конфліктів інтересів); підвищено поріг щодо прискорених процедур (до 3 000 000 дол. США); суд має право обмежити заміну представників сторін; запроваджено дистанційні слухання; прийнято положення про додаткові рішення; призначення арбітрів за виняткових обставин — запобігання ситуації, коли одна зі сторін буде мати значну перевагу.

Ольга Костишина, радник голови МКАС при ТПП України, продовжила тему зміни регламентних правил. За її словами, логіка змін полягала у прагненні до вдосконалення, зокрема у відповіді на запити цільової аудиторії та світові тренди. Крім того, враховувалися зміни законодавства та судової практики, а також глобальні виклики. «Зміни 2020 року — комплексне рішення», — зауважила пані Костишина. Важливим, за словами спікерки, є те, що відтепер арбітри також можуть брати участь у розгляді дистанційно. Що стосується наявності онлайн‑платформи, то її впровадження тільки планується.

Ольга Шенк, радник CMS Cameron McKenna Nabarro Olswang, розкрила питання фінансування позовів третьою стороною. Вона розповіла, що така третя сторона — це незалежна фінансова інституція, готова фінансувати процес в обмін на частину присуджених коштів. Визначальним для цієї процедури є те, що фінансуються тільки майнові позови. Перевагами процедури є сама можливість отримання такого фінансування, а отже, і менший фінансовий пресинг. До того ж третя сторона робить попередній ґрунтовний аналіз справи. Спірними моментами може бути загроза виникнення етичного конфлікту, розголошення комерційної таємниці та потенційний конфлікт інтересів.

Для того щоб позов було профінансовано, сума спору має перевищувати 10 000 000 дол. США, а для арбітражних та інвестиційних спорів — 50 000 000 дол. США. Вірогідність виграшу спору має бути понад 60 %, а розмір винагороди для третьої особи — від 30 % до 50 % присуджених коштів.

Інвестиційні тренди

Профільну «інвестиційну» сесію ІІ Ukrainian Arbitration Forum модерувала Оксана Варакіна, радник EQUITY.

Ніхіл Гор, партнер Covington & Burling (США), під час свого виступу торкнувся юрисдикційних питань інвестиційних арбітражів. Зокрема, він підкреслив, що з метою визначення юрисдикції необхідно встановити, чи мало місце делегування повноважень, а також випадки корупції. Водночас спікер наголосив на тому, що з висновками стосовно наявності корупційних проявів не слід поспішати. Необхідно дослідити всі ознаки нелегітимної поведінки суб’єктів прийняття рішень. Також слід визначити, яким є статус інвестора в державі і хто відповідає за ведення інвестиційної діяльності. Тобто потрібно провести розслідування за відповідними критеріями, деталі мають значення. Важливим, за твердженням Ніхіла Гора, є дослідження доказової бази і залучення компетентних експертів. Треба також аналізувати контекст ситуації, зокрема відповісти на запитання, чи були ознаки, що свідчать про намір скоїти злочин, чи були можливості запобігти злочинам, якого роду інвестиції плануються. Необхідно враховувати можливість заангажованості посадових осіб.

Про виклики, пов’язані з виконанням рішень проти держави, розповів учасникам форуму Всеволод Волков, партнер EVERLEGAL. Зокрема, він описав особливості виконання арбітражних рішень ICSID (International Centre for Settlement of Investment Disputes), а також інших міжнародних арбітражів у сфері інвестицій. Спікер наголосив на тому, що рішення ICSID мають виконуватися автоматично. Це передбачено Вашингтонською конвенцією 1965 року (Конвенція про порядок вирішення інвестиційних спорів між державами та іноземними особами). Виконанню ж рішень інших міжнародних арбітражів має передувати визнання національними судами. Спікер зауважив: «Навіть якщо національний суд надав дозвіл на виконання рішення арбітражного суду, це тривалий процес». Фактично єдиний спосіб виконати такі рішення — потрапити під бюджетні програми. Одна з них — загальна, яка передбачає відшкодування шкоди за незаконні дії органів державної влади. Інша — програма Міністерства юстиції України, за якою списуються кошти на виконання рішень проти України. Але доповідач підкреслив, що у 2021 році в межах цієї програми виділено лише 577 млн грн.

Загалом Всеволод Волков зазначає: «Що агресивніше себе поводить інвестор, то менше шансів отримати відповідне відшкодування».

Юрист із міжнародного арбітражу, адвокат Анастасія Дульська (Швейцарія), підняла тему екстреного арбітражу. Вона зазначила, що це досить дієвий тимчасовий механізм вирішення спорів між інвестором і державою. Особливістю в таких спорах є те, що з інвесторами необхідно терміново пропрацювати захисні механізми. Насамперед, зважаючи на брак часу, треба подбати про документи. А обираючи юрисдикцію, варто пам’ятати, що «інвестор буде шукати максимум рішень та найкращий інвестиційний режим, отже, юрисдикція має бути якомога більш практичною». Важливим є те, що під час здійснення екстреного арбітражу залучаються арбітри, які визначають достатність доказової бази. Крім того, такі арбітри повинні встановити, чи будуть тимчасові заходи пропорційними.

«Належна організація такої процедури — запорука ефективності», — підсумувала пані Дульська.

Марина Рященко, адвокат ЮФ «Ілляшев та Партнери», висвітлила питання застосування національними судами категорії «публічного порядку». Вона зазначила, що хоча ця категорія є підставою для відмови у виконанні рішення міжнародного арбітражу, законодавче визначення вказаного поняття відсутнє. Посилаючись на конкретні приклади з національної судової практики, доповідачка розглянула випадки, коли під публічним порядком розуміються суверенні повноваження держави; санкції, застосовані до національних підприємств; пріоритет загальнодержавних інтересів над приватними.

Наостанок спікерка підкреслила, що поняття «публічний інтерес» є гнучким, тому необхідно сформувати більш чітку судову практику з цього питання.

Про нові інвестиційні позови проти України розповіла Ксенія Корюкалова, старший юрист ЮФ Aequo, адвокат. Вона назвала їх індикаторами системних проблем бізнес‑середовища. За інформацією доповідачки, зараз Україна бере участь щонайменше в 10 арбітражних процесах. З них тільки в 2021 році ініційовано 4 спори. Крім того, цього року було винесено 2 арбітражні рішення проти України. Новою категорією інвестиційних спорів із Україною є спори щодо інвестування в галузь відновлюваної енергетики. За словами пані Корюкалової, «ситуація сумна, оскільки це перспективна галузь». Водночас зниження «зеленого» тарифу та запровадження нових правил у цій галузі призвело до збільшення кількості таких справ. Основною причиною виникнення інвестиційних спорів є те, що інвестор не бачить інших ефективних способів захисту порушених прав.

Доменіко Ді П’єтро, партнер GST (Великобританія, США), та Андрій Чорноус, радник Hillmont Partners, презентували спільну доповідь про захищеність прав інвесторів у правовому полі. Вони розповіли про процедуру due diligence («належна обачність»).

Ця процедура передбачає детальну незалежну перевірку об’єкта інвестування, яка здійснюється від імені інвесторів для формування в них об’єктивного уявлення про цей об’єкт. Така перевірка містить оцінку інвестиційних ризиків, повне дослідження діяльності компанії, комплексну перевірку фінансового стану та становища на ринку. Загалом це система заходів, спрямованих на всебічну перевірку законності та комерційної привабливості планованої угоди, інвестиційного проєкту. Доповідачі відзначили важливість стабільної правової бази, оскільки «інвестор не прийде туди, де є ворожнеча». Також спікери розкрили поняття FET standart («стандарту справедливого ставлення»), його значення та наслідки порушення.

Прецедентна практика

Завершальну сесію форуму було присвячено міжнародному комерційному арбітражу. Модератором обговорення був Павло Бєлоусов, партнер ЮФ Aequo.

Наталія Сакара, суддя Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, говорила про повноваження національних судів під час вирішення питань, пов’язаних із рішеннями міжнародного комерційного арбітражного суду. «Сучасним трендом судової практики є те, що ми намагаємось забезпечувати кожному публічний справедливий судовий розгляд справи відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», — наголосила суддя і додала, що позиція національних судів зводиться до невтручання в суть рішення, винесеного МКАС.

Андрій Бичков, радник ЮФ «Ілляшев та Партнери», проаналізував окремі питання, пов’язані з оскарженням арбітражних рішень у національних судах. Доповідач розповів, що суди можуть підтвердити або скасувати рішення/постанову, але водночас не можуть переглянути рішення по суті, змінити його чи передати справу на новий розгляд.

Положення Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень (Конвенція) проаналізував Іван Ващинець, партнер ARBITRADE. Цю Конвенцію підписали 169 країн. «Фактично Конвенція усунула непотрібні формальності», — зазначив експерт. За його словами, існує дві групи країн з різними особливостями застосування положень Конвенції:

— країни, що підписали Конвенцію, і вона є частиною їх законодавства (серед них і Україна);

— інші країни, в яких вона не застосовується безпосередньо і вимагає прий­няття відповідного акта законодавства.

Огляд арбітражних справ в англійських судах представив Артем Дудко, партнер Osborne Clarke: «642 окремі заяви стосовно 538 арбітражів надійшли до англійських судів. Це, ймовірно, становить дуже малу частку арбітражів, що відбуваються в Англії за той самий період». За його спостереженнями, простежується чітка тенденція англійських судів підтримувати арбітражний процес та винесені арбітрами рішення.

Бен Хорнан, партнер Hogan Lovells, розкрив питання ефективності арбітражної інституції та арбітра. За його словами, призначення арбітрів повинно здійснюватися за принципом різноманіття. Це допоможе досягнути ефективності. Також спікер зауважив, що досвід є хоч і не обов’язковим, але важливим складником.

Про критерії обрання арбітражу з позиції бізнесу розповіла Юлія Тесля, начальник відділу захисту прав та судового представництва АТ «Фармак». Експерт, зокрема, звернула увагу на такі переваги: остаточність рішення, яке не потребує оскарження; можливість обрати арбітра, їх кількість та навіть місце; визнання рішення судів у будь‑якій країні світу; коротші строки розгляду; ціна; можливість обрання арбітражу третьої країни, що неможливо застосувати в державному суді; конфіденційність; менша формалізованість процесу.

«Велику роль відіграє репутація інстанції, але можу сказати, що наразі ми не маємо жодних нарікань і надалі будемо віддавати перевагу арбітражному вирішенню спорів, — резюмувала спікер і наголосила: — Ми бачимо, що арбітраж — це ефективний порядок вирішення спору».

Олесь ЄВТЄЄВ, Дар’я ГОВОРУН, Анастасія ВОЛИНЕЦЬ «Юридична практика»

КОМЕНТАРІ

Павло БЄЛОУСОВ, партнер ЮФ Aequo

Про враження і перспективи

Цього року форум пройшов у вже дещо звичному для всіх нас гібридному (онлайн/офлайн) форматі й зібрав провідних українських та іноземних фахівців у сфері міжнародного арбітражу, зокрема представників різноманітних арбітражних інституцій (МКАС при ТПП України, SCC, ICC), щоб обговорити поточні проблеми та подальший розвиток міжнародного арбітражу. Враховуючи кількість учасників у залі та онлайн, можна стверджувати, що інтерес до міжнародного арбітражу нестримно зростає, серед іншого і в молодих правників — студентів. Міжнародний арбітраж — це, так би мовити, релігія: повіривши, ти повинен розвивати, пропагувати і всіляко підтримувати цю ідею, цей механізм вирішення спорів, особливо у своїй юрисдикції. Це, зокрема, стосується і підтримки постійно діючих інституцій міжнародного арбітражу в Україні, таких як МКАС і Морська арбітражна комісія при ТПП України. Дуже цікавою була доповідь Наталії Сакари, судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду. Вона навела вкрай важливі рішення, в яких Верховний Суд продемонстрував не тільки проарбітражний підхід, але й достатньо детальний, я би сказав, скрупульозний, аналіз питань щодо судового втручання в процедури визнання і виконання рішень міжнародного арбітражу. Нинішня дискусія дає підстави вважати, що наступного року, на ІІІ Ukrainian Arbitration Forum, декілька сесій варто було би присвятити висвітленню проблемних питань виконання українськими судами функцій сприяння та контролю щодо міжнародного арбітражу. Важливо мати певний діалог між суддями, які розглядають справи, пов’язані з міжнародним арбітражем, арбітражними інституціями та адвокатами, що спеціалізуються на міжнародному арбітражі.

Сподіваюсь, що майбутній форум буде не менш цікавим!

Андрій БИЧКОВ, адвокат, радник ЮФ «Ілляшев та Партнери»

Зростає попит

На мій погляд, цей захід є ефективною платформою для обміну досвідом між представниками різних юридичних професій, чия практика так чи інакше пов’язана з міжнародним арбітражем.

Я також звернув увагу на те, що серед учасників форуму було чимало молодих юристів. Цей факт свідчить про щораз більшу популярність міжнародного арбітражу як сфери, в якій юристи прагнуть отримати спеціалізацію та працювати. Така тенденція є цілком логічним результатом підвищення попиту на міжнародний арбітраж серед бізнесу.

Саме практика міжнародного арбітражу є однією з найбільш активних практик ЮФ «Ілляшев та Партнери», яка продовжує поступово розширюватися. Професійні вимоги до юристів, що працюють у цій сфері, дуже високі, але мені приємно, що щороку в Україні стає дедалі більше спеціалістів, які відповідають таким вимогам. Завдяки форуму молоді фахівці мають можливість перейняти знання та практичний досвід провідних експертів у цій сфері, а також розширити коло своїх професійних контактів.

Насправді існує ціла низка питань, які потребують вирішення, якщо ми бажаємо, щоб Україна стала більш проарбітражною юрисдикцією. Законодавче врегулювання питання визнання та виконання в Україні рішень міжнародних арбітражів про вжиття забезпечувальних заходів, а також рішень міжнародних інвестиційних арбітражів на підставі Вашингтонської конвенції 1965 року — це лише деякі з таких питань.

ТОЧКА ЗОРУ

Іван ВАЩИНЕЦЬ, партнер ARBITRADE

Курс на цифровізацію

На мій погляд, ІІ Український арбітражний форум став яскравою подією для всього арбітражного співтовариства України та багатьох закордонних колег. На це, зокрема, вказує активна участь у форумі представників органів державної влади, судової системи, провідних арбітражних інституцій та відомих юристів, які практикують у сфері арбітражу. Не останньою причиною такої популярності став вибір питань для обговорення, адже доповіді та дискусії учасників охопили фактично всі найактуальніші теми: від пошуку нових шляхів урегулювання спорів між бізнесом і державою та сучасних тенденцій інвестиційного арбітражу до підвищення ефективності арбітражного вирішення комерційних спорів.

Наприклад, у другій панелі, яку я мав честь модерувати, представники провідних арбітражних інституцій висвітлили прийняті ними останні зміни до регламентів. Ці зміни до певної міри були реакцією на обмеження, викликані пандемією, але передовсім мали на меті вдосконалити арбітражне провадження задля більш ефективного вирішення спорів. Основна риса цих змін — стрімка цифровізація арбітражного процесу.

Приємно відмітити, що МКАС при ТПП України рухається в тому самому напрямку, що й інші арбітражні інституції, а в окремих моментах навіть випереджає загальні тренди. Так, для українського МКАС уже досить тривалий час є звичайною практикою проведення усних слухань із використанням засобів відеоконференцзв’язку та обмін електронними документами. Істотний прогрес спостерігається також у розробці та впровадженні цифрової платформи адміністрування арбітражних справ. Можна сподіватися, що такі кроки в поєднанні із задекларованими заходами з боку державних органів сприятимуть сприйняттю України як дружньої до арбітражу країни.

ТОЧКА ЗОРУ

Ірина МОРОЗ, партнер ЮФ AGA Partners

Ціна арбітражу

Існує хибна думка, що арбітраж був і залишається досить дорогою послугою для великого бізнесу. Наразі арбітраж — це відносно недорогий спосіб вирішення спору, враховуючи підвищений розмір судового збору в Україні. Адже в суді першої інстанції в справах, що розглядаються в порядку господарського судочинства, сплачується певна сума судового збору. В апеляції така сума збільшується на половину, а в касації вона помножується. Це демотивує. У МКАС при ТПП України немає апеляційної інстанції, тому сплачується єдиний арбітражний збір. Ставка арбітражного збору в МКАС при ТПП України є абсолютно конкурентною порівняно з розміром судового збору в господарських судах. Тому я вважаю, що, обираючи арбітраж в Україні, сторони навпаки можуть мінімізувати свої витрати.

Крім того, існує конкуренція різних арбітражних інституцій. Наприклад, є індустріальні арбітражі, які пропонують абсолютно лояльні фіксовані ставки арбітражного збору. Якщо ж говорити про LCIA (London Court of International Arbitration), то в ньому робота арбітрів оплачується на погодинній основі. Встановлено лише ліміт погодинної оплати (500 фунтів/година). За такого підходу сторонам складно спрогнозувати остаточний розмір витрат. Однак є варіанти спрощених арбітражних процедур, які дають можливість мінімізувати арбітражні затрати. Таким чином, обираючи арбітражну інституцію, важливо спрогнозувати розмір витрат, які можуть бути значно меншими, ніж у разі судового розгляду справи.

ПРЯМА МОВА

Олег МАЛІНЕВСЬКИЙ, партнер EQUITY

Перспективи розвитку

Це дуже перспективна галузь із високим потенціалом. Ми бачимо, що останнім часом, особливо для транскордонних спорів, сторони віддають перевагу альтернативним способам їх вирішення. Серед таких способів лідирує, звісно, міжнародний арбітраж. Адже необхідно враховувати українські особливості: завантаженість судової системи, дефіцит кадрів та фінансового забезпечення, недовіру до судів тощо. За таких умов арбітраж є досить привабливим і має попит серед юристів, які спеціалізуються на вирішенні господарських спорів. Але те, наскільки цей потенціал буде реалізовано, залежить від спільних зусиль. І насамперед від держави. Адже саме держава визначає законодавче поле. Наприклад, нещодавно прий­нято Закон України «Про медіацію» та внесено від імені уряду законопроєкт № 5347 щодо розвитку арбітражів в Україні. Безумовно, такі кроки дають певну надію. Проте мені здається, що держава повинна бути більш послідовною та «агресивною», розвиваючи цю галузь.

Сьогодні ми також багато говорили про інвестиційний арбітраж і перспективи розвитку цього виду арбітражу на базі тих, що існують, або новоутворених інституцій. У цілому ми дійшли висновку, що МКАС при ТПП України може виконати цю функцію, але, знову ж таки, в цьому процесі необхідна участь держави. Саме держава має надати законодавче підґрунтя. Держава має лобіювати на міжнародній арені включення цих інституцій до міждержавних угод. Чи оберуть сторони той чи інший арбітраж для вирішення спорів, залежить від того, як держава врегульовує ту чи іншу галузь. Тобто, важлива наявність довіри до держави як до партнера в певній сфері економічних відносин. Якщо Україна буде послідовна, тоді інвестор прийде на ринок і буде судитися в інституціях, які діють на її території. Питання довіри комплексне. Тут має бути синергія держави та професійного товариства. Такі форуми сприяють порозумінню і виробленню єдиних шляхів для розвитку галузі.

ВІДКРИТЕ ІНТЕРВ’Ю

Вибір найкращих із найкращих
 

Державна служба може стати прекрасним стартовим майданчиком для юриста‑арбітражника, зазначали Іван КАСИНЮК та Ганна ТИЩЕНКО

Ганна Тищенко, директор департаменту міжнародних спорів Міністерства юстиції України, у форматі відкритого інтерв’ю розповіла учасникам II Ukrainian Arbitration Forum про критерії відбору зовнішніх радників держави для міжнародних інвестиційних арбітражів. Ведучим інтерв’ю став Іван Касинюк, партнер ЮФ AGA Partners.

Ганна Тищенко, зокрема, зазначила, що Мін’юст веде 13–19 кейсів щороку, тож, щоб із ними впоратися, працює команда із 17 фахівців. Крім того, до роботи в інвестиційних арбітражних спорах залучаються провідні українські та міжнародні юридичні фірми.

Іван Касинюк запитав про дискусію стосовно створення на базі департаменту міжнародних спорів Міністерства юстиції України такої собі юридичної фірми, яка взяла б на себе юридичний супровід спорів і зробила непотрібним залучення зовнішніх радників.

Ганна Тищенко наголосила, що на заваді створенню такого підрозділу стає кадрове забезпечення: рекрутувати з юридичного ринку відповідних фахівців нереально через доволі невеликий рівень зарплат.

Говорячи про критерії відбору зовнішніх юридичних радників, вона зазначила, що рекомендації стосовно залучення зарубіжних фірм надає МЗС України, а вже департамент перевіряє їх компетенцію. Існують критерії відбору, розроблені тендерним комітетом міністерства. Не останнє місце в них посідає рейтинг фірми в Chambers and Partners та Legal 500. «Ми звертаємо увагу на успішні кейси цих фірм в арбітражі та наявний досвід: якщо фірма працювала на Україну і вигравала справи, це буде плюсом», — підкреслила Ганна Тищенко.