Активувати захист — PRAVO.UA
прапор_України
2024

Генеральний партнер 2024 року

Видавництво ЮРИДИЧНА ПРАКТИКА
Головна » Судовий вісник №1 » Активувати захист

Активувати захист

Обов’язок держави надати доступ до правової допомоги особі не вичерпується призначенням адвоката, якщо останній фактично не надає таку допомогу

Ірина ГОНЧАР, «Судовий вісник»

Законодавство України, як і багатьох інших демократичних країн, передбачає можливість для осіб, що не мають достатньо коштів або з інших причин не можуть отримати належної правової допомоги, у разі потреби скористатися юридичною підтримкою адвоката за рахунок держави. Проте сам факт призначення такого адвоката не означає, що держава виконала своє зобов’язання. Чи може вважатися виконаним такий обов’язок, якщо адвокат за призначенням не вчиняє жодних дій в інтересах або на користь особи, права якої обстоює?

Цікаву точку зору з цього питання висловив недавно Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у справі «Чутура проти Хорватії» (заява № 55942/15), рішення в якій ухвалене 10 січня 2019 року.

Відповідно до обставин справи, заявник, який страждав на психічні розлади, у період загострення словесно погрожував сусідам. Оскільки були підстави вважати, що він міг створювати своїми діями загрозу для життя та здоров’я інших людей, та раніше він уже проходив лікування у психіатричних
закладах, за рішенням суду заявника було поміщено під варту до психіатричного закладу на шість місяців. Згодом були проведені слухання за участю представників лікарні, прокуратури та адвоката заявника, за наслідками яких суд продовжив термін утримання у лікувальному закладі на один рік.

Батько пана Чутури від імені сина подав апеляцію, стверджуючи, що родина не була поінформована про продовження терміну тримання під вартою і про те, що таке питання розглядалося судом узагалі, але в апеляції було відмовлено.

Згодом після звільнення з-під варти заявник Чутура звернувся до ЄСПЛ, вказуючи на незаконність продов-
ження утримання під вартою та відповідні порушення свободи пересування та особистої недоторканності особи за статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенція).

Проте у цій справі ЄСПЛ звернув увагу й на інший аспект.

Так, Суд зазначив, що, незважаючи на те, що пан Чутура мав представника — адвоката за власним вибором, який брав участь на початкових етапах провадження, згодом національні суди призначили нового адвоката для надання безоплатної юридичної допомоги в провадженні про примусову госпіталізацію. Цього, другого, адвоката з невідомих причин незабаром замінив
інший.

До того ж третій адвокат фактично був пасивним спостерігачем у провадженні щодо продовження примусового ув’язнення пана Чутури: не звертався до заявника або судді під час зустрічі в лікарні із суддею; навіть не намагався зв’язатися із заявником або його сім’єю і не подав жодних заяв від імені пана Чутури під час слухання.

ЄСПЛ підкреслив, що хоча судам було добре відомо про пасивну
позицію адвоката, вони не забезпечили того, щоб заявник був ефективно представлений, при тому, що суди у таких «чутливих» справах мають бути більш відповідальними з точки зору нагляду, адже йшлося про особу з обмеженими можливостями, обмеження її права на свободу та особисту недоторканність.

Більше того, у матеріалах справи немає будь-яких підтверджень того, що заявник був якимось чином повідомлений про його права, що суд надав хоча б якусь повагу до особи, з точки зору можливості її участі у розгляді справи, при тому, що не було жодної реальної підстави розглядати справу без участі особи, щодо якої вирішується питання. Навіть члени сім’ї, які
на попередніх етапах розгляду питань виступали проти продовження ув’язнення, не були повідомлені про таке засідання.

Так, ЄСПЛ визнав, що національні органи влади не виконали процесуальних вимог, необхідних для розгляду питання та ухвалення рішення щодо продовження примусового утримання заявника у психіатричній лікарні, а відтак, констатував порушення частини 1 статті 5 Конвенції.

Попри те, що такому порушенню передувало інше порушення — права на справедливий суд, адже правова допомога за рахунок держави по суті не була надана заявнику, ЄСПЛ вважав, що немає підстав окремо розглядати також питання про порушення урядом частини 1 статті 6
Конвенції.

Разом із тим ЄСПЛ постановив, що Хорватія має виплатити заявникові 10 000 євро як відшкодування моральної шкоди, а також 1 730 євро для покриття понесених судових видатків і витрат.

ПРОТИ УКРАЇНИ

Європейський суд з прав людини у справі «Віра Довженко проти України» (заява № 26646/07), рішення в якій ухвалене 15 січня 2019 року, встановив порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки без дозволу особи земельна ділянка була здана в оренду місцевою радою, і заявниця не отримала компенсації за таке використання.

За обставинами справи, заявниця у січні 2004 року отримала право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення згідно з рішенням місцевої ради, а вже у липні того ж року місцева рада передала ділянку заявниці в оренду приватній компанії. Заявницю не повідомили про таке здавання в оренду її майна, і коли вона дізналася, вимагала виплатити їй компенсацію у розмірі вартості врожаю, зібраного з її ділянки (близько 4,493 євро).

ЄСПЛ визначив, що заявниця зазнала незаконного та непропорційного втручання в її права внаслідок здавання в оренду землі без її згоди і відсутності будь-якої компенсації. Справедлива сатисфакція — 4 000 євро за матеріальну та моральну шкоду.

Крім того, Європейський суд з прав людини у порядку письмового провадження 17 січня ц.р. ухвалив рішення у справах, які стосувалися питання, що вже були предметом розгляду суду, зокрема щодо надмірної тривалості судового розгляду: «Маріянчук та інші проти України» (три скарги).

Поділитися

Підписуйтесь на «Юридичну практику» в Facebook, Telegram, Linkedin та YouTube.

Баннер_на_сайт_тип_1
YPpicnic600x900
баннер_600_90px_2
2024
tg-10
Legal High School

Інші новини

PRAVO.UA