АПУ & ВС: одинадцятий вебінар. Володимир Кравчук

З огляду на рекордну кількість питань від глядачів щодо принципів адміністративного судочинства в Асоціації правників України не обмежилися рубрикою «Поза кадром». Так, відбулася додаткова онлайн-зустріч із суддею Касаційного адміністративного суду у складі  Верховного Суду, президентом АРССУ, членом правління АПУ Володимиром Кравчуком. Записи першого вебінару можна переглянути за посиланням.

Усі вебінари можна переглянути на Youtube-каналі АПУ. Наступна зустріч відбудеться 25 червня, зареєструватися можна за посиланням.

«Судове рішення – це державний план вирішення проблеми»

Яким має бути адміністративне судочинство? У першу чергу ефективним. Пан Кравчук нагадав, що судді зобов’язані в своїй роботі керуватися засадами якості, справедливості та дотримання розумного таймінгу. Суддя згадав і про Європейську конвенцію з прав людини, де зафіксовано обов’язок держави забезпечити право на ефективний захист навіть у випадку, коли порушником прав є саме держава. Він зауважив – це слабке місце українського законодавства, на жаль, проблема з виконання судових рішень є ключовою для суду. Так, навіть найкращі рішення не мають шансів стати реальністю, часто не впливають на матеріально-правові відносини тільки через їх невиконання.

Постулати ефективності: 3 ключі

Серед них Володимир Кравчук виокремив: реальний захист прав, швидкість та доступність (у контексті грошових витрат). При цьому реальність залежить від якості, помноженої на негайне виконання рішення. Суддя підкреслив: виконання при цьому є головною частиною судового провадження.

Зі свого боку якість рішення полягає у зрозумілості, дієвості, «виконуваності» та водночас незалежності від позивача. Крім того, рішення має містити запобіжники від повторень порушень та утворення нових спорів.

Проблеми щодо способів захисту: практичне

Серед них пан Кравчук виокремив проблему невиконання суб’єктом владних повноважень рішення, а саме – спонукання його до зворотного. Так, він розповів, що найпопулярніше вирішення проблеми містить Кодекс адмінсудочинства в частині визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії. Редакцію було доповнено – так, суд може зобов’язати суб’єкта прийняти рішення на користь позивача. Та що робити у випадку, коли суб’єкт має право прийняти рішення на власний розсуд, наприклад, обрати розмір штрафу? У такому випадку зобов’язання суду для суб’єкта враховує його правову оцінку.

На практиці цей спосіб викликає низку суперечностей – часто навіть суди не застосовують його в 100-відсотковій «точності».

Проблема балансу влад

Суддя зауважив, що насправді, якщо суб’єкт владних повноважень приймає незаконні рішення, найбільш ефективним було б прийняття відповідного рішення саме судом. Проте чи правильний це підхід? Адже в такому разі СВП будуть просто перекладати свої повноваження та проблеми на суд.

«Проблема не в тому, що суди не хочуть виконувати свою роботу, а в тому, що вони, як гілка судової влади, не мають вирішувати управлінські питання. Управлінням у країні займається виконавча влада. Правилами ж, за якими воно здійснюється, – законодавча», – підкреслив Володимир Кравчук.

Тож відповідно до принципу належного врядування суб’єкт повинен виправляти свої помилки самостійно – такий підхід забезпечує реальний розподіл і баланс влад. Крім того, він є чудовим запобіжником від необґрунтованого втручання суду в роботу інших гілок влади.

«Стріляє не пістолет, стріляє людина»

Судові «стимули» до виконання

Про реальність виконання треба говорити саме в контексті таких «стимулів»: (1) окремої ухвали, (2) судового контролю та (3) компенсації шкоди.

Перший інструмент є традиційним в адміністративному судочинстві, універсальним. Так, коли суд виявляє порушення, може постановити окрему ухвалу, скерувати її відповідним суб’єктам для вжиття заходів. Крім того, окрема ухвала є підставою для дисциплінарної відповідальності службовця. Проте судом таких ухвал застосовано не так багато, їх кількість за 2019 рік становить 604, а за перше півріччя 2020 – 341, з яких 1 – ухвала Верховного Суду. При цьому наведену статистику, за словами судді, вважати релевантною не можна, а фактична кількість таких справ на рік становить близько 200.

З найгучніших кейсів пан Кравчук згадав про справу «Полімерконтейнер проти України», де констатовано, що судові рішення були позбавлені будь-якого процесуального ефекту.

Другий інструмент – унікальний, за словами судді, компонент, який дає змогу суду після ухвалення рішення контролювати його виконання через звіт. За його результатами суд може накласти на керівника СВП штраф. При цьому половина від суми стягується на користь позивача, інша – до держбюджету України.

Зрештою, цей інструмент (1) відіграє провідну роль у виконанні рішення, (2) підвищує ефективність до 90%, (3) враховує сатисфакцію за невиконання, (4) встановлює персональну відповідальність керівника та (5) має потужний профілактичний ефект.

Нарешті, третій інструмент передбачає чотири функції: компенсаційну, сатисфакційну, каральну та профілактичну.

Крім того, Володимир Кравчук розповів про принципи верховенства права в контексті адміністративного судочинства, зосередив увагу на принципах змагальності, офіційності та диспозитивності та наостанок відповів на запитання глядачів.

З презентацією Володимира Кравчука можна ознайомитися за посиланням.

Запис вебінару доступний до перегляду тут.