Антикорупційна інфраструктура за весь час своєї діяльності напрацювала лише чотири реально виконані вироки за корупцію – адвокат

Дарма кажуть, що в Україні немає стабільності. Принаймні в одному питанні держава демонструє неабияку сталість — у високому корупційному рівні. Явище корупції проникло у всі прошарки суспільних відносин, у всі гілки влади та галузі економіки. Попри те що Україна далеко не перша країна світу, яка з ним зіштовхнулася (та й точно не остання), «корупційний ярлик» не додає нам ані репутації, ані привабливості на міжнародній арені.

Для боротьби з корупцією ми вибудували цілу антикорупційну вертикаль і продовжуємо множити органи зі «спеціальним статусом» (Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК), Національне антикорупційне бюро України (НАБУ), Спеціалізована антикорупційна прокуратура, і поза цією вертикаллю, як частина судової системи, — Вищий антикорупційний суд). Та чи досягнули позитивних результатів?

Вищий антикорупційний суд (ВАКС) провадить свою процесуальну діяльність уже півтора року. За даними голови ВАКС, за цей період суддями винесено 30 вироків у кримінальних провадженнях щодо корупційних та пов’язаних із ними кримінальних правопорушень — 2 виправдувальні вироки та 28 обвинувальних. З цих 28 вироків у 14 міру покарання визначено у вигляді позбавлення волі. За інформацією ВАКС, дев’ять вироків набрали законної сили: чотири особи відбувають покарання або тримаються під вартою, а ще чотири особи перебувають у розшуку, бо їхнє місце перебування невідоме. Отже, вся антикорупційна інфраструктура за декілька років діяльності (і мільйони виплачених грошей з державного бюджету на їхнє утримання) напрацювала лише чотири реально виконані вироки за корупцію.

Так, можна погодитися з тим, що це лише початок, і антикорупційне колесо уже не зупинити, але є декілька «але».

Чим заклопотаний профільний парламентський комітет замість того, щоб аналізувати всі недоліки діяльності антикорупційних органів та виправляти їх на законодавчому рівні, впроваджувати ліпші міжнародні практики? На розгляді Комітету з питань антикорупційної політики як головного виконавця з кінця 2019 року перебуває 61 законопроєкт. З них 13 (!) альтернативних ініціатив стосувалися лише узгодження статусу НАБУ з Конституцією України. Ці та інші проєкти стали наслідком торішніх рішень Конституційного Суду України, який «посягнув» на статус директора НАБУ та ще й «недоторканість» електронного декларування. Під пильним наглядом міжнародної спільноти народним обранцям вдалося досить швидко повернути електронні декларації у правове поле України. Видається, що саме увага іноземних партнерів «прискорила» вирішення цього питання на законодавчому рівні.

Показово, що представники антикорупційних органів у такому протистоянні з боку «конституційного ревізора» та інших зацікавлених осіб вбачають визнання їхньої діяльності. Мовляв, якщо конфронтація є, значить вони наступають на «болючі мозолі». Утім, адвокатам добре відомі стратегія і тактика антикорупційників, які на публіку стартують голосно і вишукано, а потім нишкнуть під дією процедури і необхідністю дотримання букви закону.

На початку 2021 року Мінекономіки відзвітувало про зростання тіньової економіки в Україні. За розрахунками міністерства, рівень “тіні” у січні – вересні 2020 року становив 31% від обсягу офіційного ВВП (найбільше частка тіньового сектору зросла в таких галузях, як транспорт, добувна промисловість, розроблення кар’єрів, операції з нерухомим майном), і ці показники є вищими за відповідний звітний період у 2019-му. До таких показників призвели:

• пандемія,
• обмежувальні заходи,
• критичне зменшення ділової активності,
• зростання збитків в економіці.

За чотири місяці 2021 року маємо неприємність спостерігати, що ця тенденція тільки поглиблюється. Тіньова економіка — це благодатний ґрунт для розвитку корупції.

Мікро-, малий і середній бізнес ледь-ледь тримаються на плаву, не найліпші часи переживає й великий бізнес. І це не унікальна українська ситуація. У такій парадигмі нині живе весь світ. Тільки, на відміну від України, там, у країнах західної демократії, величезні зусилля держав спрямовано на підтримку бізнесу.

В Україні ж створюються надійні передумови хіба для того, щоб антикорупційним органам було чим зайнятися в найближчі декілька десятиліть. А ви кажете, немає стабільності.

Сергій ХАЛУПКО, адвокат