Актуальні питання винесення вироку на підставі угоди в корупційних кримінальних правопорушеннях та кримінальних правопорушеннях, пов'язаних із корупцією — PRAVO.UA Актуальні питання винесення вироку на підставі угоди в корупційних кримінальних правопорушеннях та кримінальних правопорушеннях, пов'язаних із корупцією — PRAVO.UA
прапор_України
2024

Генеральний партнер 2024 року

Видавництво ЮРИДИЧНА ПРАКТИКА
Головна » Новини » Актуальні питання винесення вироку на підставі угоди в корупційних кримінальних правопорушеннях та кримінальних правопорушеннях, пов'язаних із корупцією

Актуальні питання винесення вироку на підставі угоди в корупційних кримінальних правопорушеннях та кримінальних правопорушеннях, пов’язаних із корупцією

  • 29.05.2023 12:27
особливості кримінального провадження
Ольга Шаповалова, адвокатка, партнерка АО Benchers

29 березня 2023 року постановою Великої Палати Верховного Суду (ВП ВС) у справі № 947/10464/21 було прийнято рішення про закриття касаційного провадження у кримінальному провадженні за обвинуваченням особи у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 369 Кримінального кодексу України (КК).

Здавалось би, звичайне процесуальне питання. Водночас, незважаючи на те що кримінальне провадження у касаційному порядку не переглядалося, рішення ВП ВС має неабияке значення для формування судової практики з метою вирішення низки процесуальних питань щодо апеляційного та касаційного оскарження вироків, ухвалених судами на підставі угоди.

Щодо обставин справи

Вироком Київського районного суду м. Одеси від 14 квітня 2021 року було затверджено угоду про визнання винуватості між обвинуваченим з однієї сторони та прокурором Київської окружної прокуратури міста Одеси – з іншої. Суд визнав обвинуваченого винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 369 КК, із призначенням йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк 2 роки. Відповідно до статті 75 КК цю особу звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки і покладенням відповідних обов’язків, передбачених пунктами 1, 2 частини 1 та пунктами 2 частини 3 статті 76 КК.

Судом у вироку було встановлено такі обставини вчинення кримінального правопорушення.

15.03.2021 об 11.46 обвинувачений, керуючи мопедом марки HONDA ТАСТ, під час руху по вулиці в місті Одесі перебував без шолому, чим порушив правила дорожнього руху, передбачені частиною 5 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП). У зв’язку з цим він був зупинений службовими особами Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України  (УПП в Одеській області ДПП НП України). У цієї особи також були явні зовнішні ознаки наркотичного сп’яніння.  Дізнавшись про те, що співробітники поліції складатимуть щодо нього матеріали про адміністративні правопорушення, передбачені частиною 1 статті 130 та частиною 5 статті 121 КУпАП, зазначений громадянин пообіцяв інспекторам поліції неправомірну вигоду – кошти у сумі 1200 грн за нескладення таких матеріалів.

Суд встановив в діях обвинуваченого наявність складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 369 КК, тобто пропозицію службовій особі неправомірної вигоди за невчинення нею в інтересах того, хто пропонує, обіцяє таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, та своїм вироком затвердив угоду про визнання винуватості між обвинуваченим і прокурором.

Згодом прокурор оскаржив вирок Київського районного суду м. Одеси від 14 квітня 2021 року до суду апеляційної інстанції. Однак ухвалою Одеського апеляційного суду від 8 червня 2021 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокурора було відмовлено.

Вирок суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції були оскаржені прокурором у касаційному порядку до Верховного Суду. Водночас прокурор заявив клопотання про передання кримінального провадження на розгляд ВП ВС, оскільки, на його думку, справа містила виключну правову проблему.

Ухвалою колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду (ККС ВС) від 16 лютого 2022 року кримінальне провадження передано на розгляд ВП ВС, оскільки колегія дійшла висновку, що справа містить виключну правову проблему. Водночас від ВП ВС очікувались відповіді на такі питання: (1) чи відповідає вимогам статті 75 КК практика укладення угод про визнання винуватості та про примирення, однією з умов яких є звільнення особи від відбування покарання з випробуванням, у кримінальних провадженнях про «корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов’язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції»; (2) чи може (повинен) суд затвердити таку угоду. Якщо суд не має права затвердити таку угоду, але зробив це, то чи підлягає такий вирок суду оскарженню в апеляційному порядку прокурором з підстав неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність, зокрема статтф 75 КК (з огляду на положення пункту 2 частини 4 статті 394 Кримінального процесуального кодексу України (КПК) та загальні засади кримінального провадження).

Як зазначалось вище, відповідну постанову ВП ВС було ухвалено 29 березня 2023 року.

Щодо права на касаційне оскарження вироку суду

Вирішуючи питання щодо наявності у прокурора права на касаційне оскарження вироку суду, ВП ВС проаналізувала зміст положень статті 2 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожному, кого суд визнав винним у вчиненні кримінального правопорушення, гарантується право на перегляд судом вищої інстанції факту визнання його винним або винесеного йому вироку. Водночас був зроблений акцент на те, що, оскільки Конвенція гарантує права та свободи приватним особам, а не державі, зазначені конвенційні гарантії наділяють правом на оскарження лише обвинуваченого, а не прокурора.

Окрім цього, ВП ВС зауважила, що визначена законом послідовність оскарження вироку не допускає перегляду в касаційному порядку вироку суду першої інстанції, який не було переглянуто в апеляційному порядку. Тож, оскільки у цій справі вирок суду першої інстанції в апеляційному порядку по суті не переглядався, він не може бути предметом перевірки суду касаційної інстанції.

Такий висновок ВП ВС повністю відповідає положенням частини 1 статті 424 КПК, відповідно до приписів якої у касаційному порядку можуть бути оскаржені, зокрема, вироки суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку. У зазначеному висновку міститься важливе процесуальне положення щодо неможливості використання будь-яким учасником процесу так званої стрибкоподібної касації, тобто коли хтось із осіб, які мають право на касаційне оскарження, після рішення суду першої інстанції намагається “перестрибнути” через процедуру апеляційного розгляду скарги по суті та відразу добитися касаційного перегляду судового рішення.

Щодо законності та обґрунтованості ухвали суду апеляційної інстанції

Аналізуючи зазначене питання, ВП ВС звернула увагу на таке. Такий вид судового рішення, як вирок суду першої інстанції, ухвалений на підставі угоди про визнання винуватості, веде до наслідків у формі обмеження права на його оскарження. Про наявність цих обмежень прямо зазначено у частині 2 статті 473 КПК. Цьому законодавчому припису кореспондує частина 4 статті 394 КПК, де міститься вичерпний перелік підстав для оскарження вироку суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості. Пунктом 2 цієї норми передбачено, що такий вирок може бути оскаржено прокурором виключно з таких підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди в провадженні, у якому згідно із частиною 4 статті 469 КПК України угода не може бути укладена.

Як випливало з матеріалів кримінального провадження, прокурор подав апеляційну скаргу на вирок на підставі угоди про визнання винуватості, посилаючись на неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення через його м`якість, а також на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Зважаючи на те що перелік меж і підстав, з яких вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржено, є вичерпним, а апеляційна скарга прокурора була подана з підстав, що не входять до цього переліку, ВП ВС дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції своєю ухвалою обґрунтовано відмовив прокурору у відкритті апеляційного провадження.

ВП ВС також зазначила, що вирок Київського районного суду м. Одеси від 14 квітня 2021 року, який не був переглянутий по суті в апеляційному порядку, не може бути предметом перевірки суду касаційної інстанції, а тому касаційне провадження за касаційною скаргою прокурора на цей вирок, враховуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, підлягає закриттю.

Таким чином, з огляду на висновки, наведені у цій постанові, за результатами розгляду касаційної скарги прокурора ВП ВС постановила про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора на вирок суду першої інстанції та про залишення касаційної скарги прокурора на ухвалу суду апеляційної інстанції без задоволення, а цієї ухвали – без змін.

Щодо питань, які були сформульовані ККС ВС як виключна правова проблема

З урахуванням того, що ВП ВС визнала необхідним закрити касаційне провадження і вирок суду першої інстанції через відмову апеляційного суду у відкритті апеляційного провадження не був предметом перевірки суду касаційної інстанції, питання, які були визначені ККС ВС як виключна правова проблема, залишилися нерозглянутими. Тому судова практика щодо можливості/неможливості застосування статті 75 КК зі звільненням особи від відбування покарання з випробуванням у разі укладення угод про визнання винуватості та про примирення у кримінальних провадженнях про корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов’язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, після ухвалення ВП ВС обговорюваної постанови навряд стане сталою.

Проте важливість зазначеної постанови ВП ВС полягає передусім у тому, що був визначений так званий коридор процесуальних можливостей прокурора в частині оскарження ним вироку суду на підставі угоди про визнання винуватости.

Рішення ВП ВС має невипадковий характер і логічно випливає із самої правової природи постановлення судом рішень на підставі угоди сторін.

Власне кажучи, вирок на підставі угоди – це результат застосування хоч і специфічної, але водночас допустимої процесуальним законом форми договірного правосуддя. Особливістю вироків на підставі угоди в кримінальному провадженні є те, що сторони, які уклали угоду, свідомо та добровільно відмовляються від частини своїх процесуальних прав, якими вони за звичайних умов наділені процесуальним законом. І мета такої  відмови від реалізації цілої низки своїх прав – це затвердження судом узгодженого сторонами та, очевидно, вигідного для кожної із цих сторін судового рішення.

Саме тому законодавець фокусує увагу на необхідності роз’яснення судом обвинуваченому перед ухваленням рішення про затвердження угоди його процесуальних прав та наслідків укладання та затвердження угод, а також на необхідності суду переконатися в добровільності таких дій.

Але обов’язку суду давати відповідні роз’яснення прокурору законодавець не передбачив з огляду на те, що прокурор уособлює представника органу державного обвинувачення та має достатній ступінь обізнаності щодо юридичних можливостей та наслідків укладення угоди сторонами кримінального провадження. Водночас на суд покладається обов’язок перевірити угоду на відповідність вимогам КПК та/або закону, і він має право відмовити у затвердженні угоди, якщо її умови не відповідають інтересам суспільства.

Тож угодам прокурорів з обвинуваченими про визнання винуватості, які передбачають покарання із застосуванням статті 75 КК у кримінальних провадженнях про корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов’язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, Велика Палата Верховного Суду не сказала “ні”. Та, мабуть, і самі прокурори зацікавлені в укладанні цих угод та досягнення завдяки цьому однієї з важливих цілей покарання – виправлення засуджених, адже обвинувачений, який укладає угоду, усвідомлює свою провину та проявляє щире каяття у вчиненому. Водночас ключова ідея, яку ми маємо винести для себе із зазначеного судового рішення, така: перелік меж і підстав, з яких вирок суду першої інстанції на підставі угоди про визнання винуватості може бути оскаржено, є вичерпним.

Поділитися

Підписуйтесь на «Юридичну практику» в Facebook, Telegram, Linkedin та YouTube.

Баннер_на_сайт_тип_1
YPpicnic600x900
баннер_600_90px_2
2024
tg-10
Legal High School

СВІЖИЙ ВИПУСК

Чи потрібно відновити військові суди в Україні?

Подивитися результати

Завантажується ... Завантажується ...

PRAVO.UA