У протоколі за статтею 44-3 КУпАП треба вказувати конкретне правило карантину, яке порушено

Під час оформлення протоколу про адміністративне правопорушення, зокрема за порушення правил карантину, треба зазначати конкретну норму відповідного розпорядження органу місцевого самоврядування чи постанови кабінету міністрів України, порушення якої вчинено. Інакше суди відмовляють у притягненні до адміністративної відповідальності.

“Суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП або нормах інших нормативно-правових актів, якими передбачено відповідальність за вчинення чітко визначених протиправних дій”, – ідеться в постанові Оболонського районного суду м. Києва у справі № 756/1974/21 від 2 березня 2020 року.

У цій справі ставилося питання про притягнення до адміністративної відповідальності адміністратора торгового залу, яка не забезпечила вимірювання температури працівникам.

Закриваючи провадження у зв’язку з відсутністю в діях особи складу адміністративного правопорушення за частиною 1 статті 44-3 КУпАП, суд вказав, зокрема, що під час складання протоколу про адміністративне правопорушення не було дотримано вимог закону, а саме – не зазначено, яку конкретну норму розпорядження Київської міської державної адміністрації № 62 порушила особа.

Також зазначено, що стаття 44-3 КУпАП за своїм змістом є нормою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших нормативно-правових актів, що наповнює цю норму більш конкретним змістом для встановлення тих ознак, які мають значення для правильної правової кваліфікації зазначеного діяння.

Крім того, суд вказав, що цим розпорядженням КМДА, яким викладено в новій редакції Особливий порядок проведення профілактичних і протиепідемічних, у тому числі дезінфекційних, та інших заходів, у місті Києві на час ліквідації наслідків надзвичайної ситуації регіонального рівня, яка належить до категорії «Медико-біологічні НС», код 20713 «Надзвичайна ситуація, пов’язана з епідемічним спалахом небезпечних інфекційних хвороб» (Порядок), встановлено певні обов’язки суб’єктів господарювання. Зокрема, такі:

• суб’єкти господарювання повинні дотримуватися вимог Конституції та законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, актів Міністерства охорони здоров`я України, постанов головного державного санітарного лікаря України, розпоряджень керівника робіт із ліквідації наслідків медико-біологічної надзвичайної ситуації державного рівня, пов’язаної з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), рішень Київської міської ради, розпоряджень київського міського голови та виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), рішень Штабу з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації та розпоряджень керівника робіт із ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, інших актів законодавства;
• суб’єкти господарювання керуються у своїй діяльності вміщеними в цьому Особливому порядку загальними вимогами щодо персоналу, дезінфекції, вхідного санітарного контролю та інформування відвідувачів, а також спеціалізованими вимогами щодо конкретних видів діяльності.

Так, пунктом 7 Порядку передбачено обов’язок забезпечити проведення щоденної термометрії всіх працівників (перед початком робочої зміни та після її завершення), результати термометрії вносити до оформлених на кожного працівника листків термометрії.

Однак таку вимогу Порядку адресовано не до будь-яких осіб, а лише до суб’єктів господарювання, якими згідно з Господарським кодексом України є:

• господарські організації – юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України,
• державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу,
• а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;
• громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Але матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про те, що особа, про відповідальність якої порушено питання є фізичною особою – підприємцем або безпосереднім суб’єктом господарювання, що здійснює відповідну діяльність, а тому не може бути суб’єктом правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 44-3 КУпАП.