Видавництво 
«Bon Appétit», — бажає з динаміків запальна Кеті Перрі гостям одного з найпопулярніших закладів Тернополя, допоки ті чекають на замовлену піцу чи бургер і напої. Музика в кафе, барах та ресторанах стала невіднятною частиною атмосфери, таким собі буденним фактором, на який відвідувачі звертають увагу зазвичай тільки в разі, коли вона лунає занадто гучно або коли в закладі запанувала тиша.
Але не всі нехтують продуктами музичної індустрії в закладах харчування. Ретельно вслуховуються в перші акорди чергового синґлу представники організації колективного управління. Вони тут сьогодні, щоб проінспектувати дотримання закладом харчування авторських прав співаків, якими вони опікуються.
Виявляється, що один із найпопулярніших закладів Тернополя на вулиці Князя Острозького порушив не тільки права Кеті Перрі, а й Луїса Фонсі та Дедді Янкі з їхнім настирливим Despacito, а також одного російського музичного проєкту. Майнові авторські права на ці твори належать ТОВ «Ворнер Мьюзик Україна» за договором, укладеним із ТОВ «Ворнер/Чаппел». А приватна Організація колективного управління авторськими і суміжними правами отримала в управління ці музичні твори у 2017 році.
А далі події розвивалися, як і вся творчість Кеті Перрі, нехитро: Організація колективного управління звернулася з позовом до суду про стягнення з ТОВ «Сіті Кафе» (юридичне найменування закладу, яке «застукали» за порушенням майнових авторських прав іноземних музикантів) 223 380 грн компенсації (справа № 921/441/18).
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 18 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 4 листопада 2019 року, позов задоволено частково: з ТОВ «Сіті Кафе» стягнуто 48 тис. грн компенсації (суму компенсації суд визначав з огляду на засади справедливості, добросовісності та розумності) за порушення виключних майнових авторських прав. Справа переглядалася Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду, і 30 квітня 2020 року він погодився з такими рішеннями, залишивши їх без змін.
Можна було б ставити крапку в цій історії, якби не одне але. Під час розгляду судами було встановлено, що у 2017 році Всеукраїнською громадською організацією «Агентство Охорони Прав Виконавців» (здійснює управління на колективній основі всіма категоріями майнових прав виконавців) в особі представника — Асоціації діячів естрадного мистецтва України ― та ТОВ «Сіті Кафе» укладено договір, який передбачав, що «Сіті Кафе» використовуватиме у своїй комерційній діяльності популярні фонограми музичних творів, які постійно лунають в ефірі всеукраїнський мережевих телерадіоканалів, а контрагент за договором надає йому право на виконання (використання) творів у повному обсязі. За це кафе зобов’язувалося сплачувати роялті. Такий договір було укладено «з метою забезпечення здійснення єдиних виплат за використання об`єктів авторського права та суміжних прав, а також отримання єдиного дозволу на використання об`єктів авторського права та суміжних прав, полегшення організації виплат роялті суб`єктам авторського та суміжного права».
Цей договір був чинним на момент виникнення спірних правовідносин.
Отже, перед судом стояло питання про наявність або відсутність підстав для стягнення з кафе компенсації у зв`язку з порушенням майнових авторських прав суб`єкта авторського права. Суд дійшов висновку, що позивачем доведено, а відповідачем не спростовано факт публічного виконання вказаних музичних творів у приміщенні кафе.
Серед аргументів відповідача було те, що ними використовувалися фонограми, тобто об`єкти суміжних прав на підставі договору, а не об`єкти авторського права, оскільки на відеозаписі, наданому позивачем, не зафіксовано виконавця твору, який його виконує за допомогою інструменту чи співу.
Касаційний господарський суд Верховного Суду, посилаючись на свою попередню постанову, зазначив, що публічне виконання фонограми не може свідчити про відсутність порушення авторського права лише через те, що автором та виконавцями не здійснювалося таке виконання особисто.
Верховний Суд стверджує: «Отримання дозволу на використання суміжних прав не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення авторських прав, оскільки під час публічного виконання музики в публічному закладі за допомогою будь-яких пристроїв і процесів має місце одночасне використання декількох об`єктів прав, у даному випадку зокрема: об`єктів авторського права — музичних творів із текстом (стаття 8 Закону «Про авторське право і суміжні права»); об`єктів суміжних прав — виконань музичних творів, фонограм із записом виконань музичних творів (стаття 35 Закону «Про авторське право і суміжні права»). При цьому авторські права не можуть поглинатися суміжними правами, як і суміжні права не поглинаються авторськими правами».
Верховний Суд підкреслює, що правомірне використання об`єктів суміжних прав не звільняє користувача від обов`язку врегулювати з автором чи з іншим суб`єктом авторського права питання використання об`єктів авторських прав шляхом отримання відповідної згоди, сплати винагороди за використання саме об`єктів авторського права.
«Суди попередніх інстанцій, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, дійшли неспростовного висновку про порушення відповідачем майнових авторських прав суб`єкта авторського права у зв`язку з неправомірним використанням спірних музичних творів», — резюмує Верховний Суд.
Ця справа привернула увагу правової спільноти, яка спеціалізується на праві інтелектуальної власності, і викликала різну оцінку підходів судів. Зрештою, пересвідчіться самі.
ПРЯМА МОВА
Знакове рішення
Вікторія СОПІЛЬНЯК,
партнер ПЮА «Дубинський і Ошарова»
Це чудове судове рішення вищої судової інстанції України. Звісно ж, ми всі розуміємо, що згадана постанова є рішенням у конкретній справі. Але те, наскільки чітко в ньому сформульовано позицію і розставлено акценти, робить його знаковим і, безумовно, таким, що впливає на правозастосовну практику.
У чому полягає привабливість цього рішення? Верховний Суд чітко сформулював позицію про непоглинання авторських прав суміжними, так само й навпаки. Врегулювання питань із суміжними правами зовсім не означає, що правомірно використано об’єкти авторського права. У попередній практиці Верховного Суду (Касаційного господарського суду) також зустрічалися схожі положення, але саме в цьому судовому рішенні правові висновки напрочуд чіткі та структуровані. Не впевнена, що така позиція Верховного Суду раз і назавжди поставить крапку в дискусії щодо того, чи є використання фонограми використанням об’єкта авторського права, але щонайменше «дисциплінує» правозастосовну практику в цій сфері.
Сумнівна практика
Владислав ШАПОВАЛ,
партнер ЮФ «ЛЕКСФОР»
Позиція Верховного Суду в цій справі є знаковою в тому сенсі, що вкрай заплутана ситуація зі зборами авторської винагороди в нашій державі стала ще більш заплутаною.
Попри те що у світі давно існують прості та ефективні механізми, які забезпечують правовласникам у музичній індустрії надходження роялті і які можна було б просто скопіювати для використання в Україні, місцеві гравці цього ринку (і законодавець разом із ними) вже кілька десятиліть наполегливо «винаходять велосипед», який ніяк не почне рухатися.
Як би ця справа відбувалася за нормальних умов?
― В Україні діє уповноважена Організація колективного управління правами (ОКУП), яка збирає та розподіляє роялті в певній сфері творчості або в усіх сферах одразу (музика, аудіовізуальний контент, література тощо).
― Кафе, яке хоче транслювати фонову музику/відео своїм відвідувачам, укладає договір з ОКУП і платить їй чітко визначену винагороду за використання фонограм.
― Якщо кафе музику транслює, але договір не уклало чи роялті не платить, ОКУП стягує відшкодування через суд.
Що відбулося насправді?
― В Україні зареєстровано 17 або 18 ОКУП, сфери діяльності, повноваження та каталоги яких перетинаються між собою, подекуди — не підтверджені належним чином, що призводить до перманентних конфліктів між ними.
― Кафе, яке хоче транслювати фонову музику, укладає договір з однією ОКУП і платить їй роялті, але інша ОКУП також вимагає сплату, заперечуючи права першої ОКУП. Хто з них насправді уповноважений — розібратися неможливо, оскільки реєстри ОКУП на сайті Мінекономіки містять суперечливу інформацію.
― Попри наявність договору з однією ОКУП, суд стягує з кафе відшкодування і на користь другої ОКУП.
Судячи з обставин цієї справи, суди (разом із Верховним) фактично поставили під сумнів повноваження першої ОКУП на стягнення роялті за використання фонограм, але зробили це доволі оригінально — просто визнали право на стягнення роялті за використання фонограм за ОКУП, яка уповноважена збирати винагороду за використання музичних творів як таких.
Мало того, що це рішення є доволі сумнівним з юридичної точки зору, воно на практиці може призвести до того, що кафе будуть змушені укладати договори з усіма ОКУП ― про всяк випадок. Або не укладати із жодним і не платити роялті взагалі, поки «велосипед» не буде винайдено.
Христина Пошелюжна,
«Юридична практика»
Завантажується ...
