Проведення податкових перевірок є невід’ємною частиною бізнес–процесів у будь–якій країні світу, і Україна не є винятком. Проте якість та правильність податкової перевірки значною мірою впливає як на інтереси бізнесу, так і на інтереси держави.

Судова практика яскраво демонструє, що контролюючі органи досить часто допускають порушення при проведенні перевірок, що стає причиною визнання протиправними та скасування податкових повідомлень–рішень, тож дуже сподіватись, що новостворена Державна податкова служба (ДПС) України буде значно відрізнятись у цьому аспекті від Державної фіскальної служби не доводиться.

Оскільки мораторій на перевірки закінчився, податківці (як і інші контролюючі органи) налаштовані більш активно перевіряти бізнес. Саме тому всім платникам податків уже тепер потрібно готуватись і тримати руку на пульсі.

Що треба знати?

Податковим кодексом (ПК) України передбачено такі основні види податкових перевірок:

1. Камеральна — здійснюється на підставі інформації з податкових декларацій, даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (ПДВ), даних з Єдиного реєстру акцизних накладних та системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового (підпункт 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України).

2. Документальна (планова або позапланова; виїзна або невиїзна) — перевіряється своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати всіх передбачених ПК України податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства (підпункт 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України).

3. Фактична — здійснюється за місцем провадження господарської діяльності, розташування об’єктів права власності підприємця. Цією перевіркою контролюється дотримання законодавства щодо обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, тощо (підпункт 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України).

Отже, у ДПС України є досить багато підстав та можливостей для здійснення перевірки суб’єкта господарювання. Однак на особливу увагу заслуговують саме планові/позапланові документальні виїзні перевірки, адже за наслідками таких перевірок сформувалась найбільш повна судова практика щодо оскарження платниками податків протиправних податкових повідомлень–рішень та, як наслідок, їх скасування.

Документальна планова перевірка

Документальна планова перевірка проводиться згідно з планом–графіком проведення перевірок.

Варто зазначити, що право на проведення такої перевірки надається контролюючим органам лише в тому випадку, якщо вони завчасно попередили підприємця про зазначені заходи (не пізніше, ніж за десять днів до початку здійснення перевірки).

Особливої уваги заслуговує те, що законодавством прямо передбачено обов’язок податківців вручити підприємцю копію наказу про проведення такої перевірки та повідомлення із зазначенням дати початку перевірки, причому вручити мають під розписку або надіслати засобами поштового зв’язку (рекомендованим листом із повідомленням про вручення).

Позапланова перевірка

Підстави для перевірки платника:

— контролюючі органи отримали дані щодо порушення податкового, валютного або іншого законодавства;

— підприємець не подав у встановлений строк декларацію, розрахунки, звіт про контрольовані операції або іншу документацію;

— суб’єкт господарювання подав уточнюючий розрахунок податків за період, який фіскальний орган уже перевіряв;

— контролюючими органами було виявлено недостовірність інформації у поданих суб’єктом господарювання деклараціях;

— підприємець подав заперечення на акт перевірки або скаргу на прийняте податкове повідомлення–рішення.

Податківці мають право провести таку перевірку винятково тоді, коли вони вручили підприємцю копію наказу про проведення перевірки до початку здійснення власне перевірки.

Недопустити податківців

Представники контролюючих органів мають право розпочати документальну виїзну або фактичну перевірку лише за наявності законодавчо визначених підстав, відображених у ПК України, та за умови пред’явлення або надіслання таких документів:

І. Направлення на проведення перевірки, яке повинно містити:

1) дату видачі;

2) найменування органу контролю;

3) дані наказу на перевірку;

4) найменування та дані суб’єкта господарювання або об’єкта, який перевіряється;

5) мету перевірки;

6) вид перевірки;

7) підстави перевірки;

8) дату початку перевірки;

9) тривалість перевірки;

10) посаду, П.І.Б. представника контролюючого органу, який здійснює заходи з перевірки.

Якщо всі реквізити наявні, таке направлення є законним, але тільки у тому разі, якщо на ньому проставлена печатка та є підпис керівника органу контролю.

ІІ. Копії наказу на проведення перевірки, який має містити наведені вище дані та додатково період діяльності підприємця, який планується перевіряти. Вимоги до легітимності наказу аналогічні — наявність печатки та підпису керівника органу контролю.

ІІІ. Посвідчення представника контролюючого органу, який зазначений у направленні.

Непред’явлення або ненадіслання цих документів є підставою для недопущення податківців до перевірки.

Якщо підприємець бачить порушення з боку ДПС України, він може відмовити податківцям у допуску, в такому разі представники контролюючих органів складають акт із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається платнику податків під підпис.

Необхідно звернути увагу, що на цьому етапі уповноважена особа суб’єкта господарювання може надати зауваження та пояснення до акта про недопуск.

Практика Верховного Суду

Аналізуючи наведені вище підстави допуску/недопуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, треба враховувати правову позицію Верховного Суду, яка формується таким чином, що у разі допущення контролерів до перевірки платник податків втрачає право на оскарження наказу щодо її проведення.

Така позиція свого часу була сформована ще Верховним Судом України у постанові від 24 грудня 2010 року у справі № 21-25а10 і підтримується діючим Верховним Судом (постанови від 20 лютого 2018 року у справі № 826/1205/16, від 17 квітня 2018 року у справі № 826/12612/17).

Зокрема, позиція Верховного Суду полягає в такому: «якщо допуск до податкової перевірки відбувся, у подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи».

Основні аспекти

Лише належна уповноважена особа платника податків має право отримувати документи від представників ДПС України. Надання представниками контролюючих органів документів неналежній особі, зокрема, було предметом дослідження Верховним Судом у справі № 821/1957/16.

Проведення позапланової перевірки допускається у разі дотримання контролюючим органом приписів статті 42 ПК України щодо вручення платникові податків копії наказу на перевірку, який має бути оформлений відповідно до вимог ПК України.

Копія наказу та повідомлення на проведення планової перевірки мають вручатись під розписку або офіційно надсилатись засобами поштового зв’язку у строк, який не перевищує десяти календарних днів до початку проведення перевірки.

Особи, які не зазначені в направленні на перевірку, не мають права проводити перевірку.

Висновки

Таким чином, якщо контролюючий орган не дотримується наведених вище правил, платник податків має повне право не допустити представників контролюючих органів до перевірки. Проте у такому разі треба також усвідомлювати, що недопуск фіскалів може бути підставою для арешту майна платника податків у силу положень чинного законодавства (підпункт 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України). На це також звертає увагу Верховний Суд у постанові від 21 січня 2018 року у справі № 815/5420/17.

Підсумовуючи, варто зазначити, що платникам податків саме на етапі початку перевірки потрібно дуже уважно вивчати всі обставини та документи контролюючого органу, реалізовуючи цим своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю.

Олександр ВОРОНЦОВ, юрист, адвокат ЮФ Hillmont Partners, м. Київ

Спеціально для «Судового вісника»