Законодавчі ініціативи, подані до парламенту ІХ скликання главою держави або депутатами президентської команди, мають властивість ставати законами дуже оперативно, а іноді і без додаткових обговорень. Тож спробуємо розібратися у потоці ухвалених актів та запропонованих змін, які будуть актуальними для правників у найближчі місяці.

Антимонопольне положення

Звісно, на першому місці за резонансом — проект Закону № 1013 «Про внесення змін до Конституції України (щодо скасування адвокатської монополії)», який було зареєстровано у перший день роботи парламенту нового скликання — 29 серпня ц.р., а вже 3 вересня його було включено до порядку денного сесії Верховної Ради України і направлено до Конституційного Суду України.

Тобто політично питання про виключення з основного закону положень, які унормовують питання представництва у судових провадженнях, вирішене. У Конституції пропонується залишити положення, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура, і встановити, що винятково адвокат може здійснювати захист від кримінального обвинувачення, тобто повернути правила норми до стану, який був до конституційних поправок щодо правосуддя 2016 року.

Разом із тим, чи справді за такими поправками стоїть «боротьба» з адвокатами? Швидше за все, що не все так однозначно. Так, пониження рівня закріплення так званої адвокатської монополії з конституційного на законодавчий рівень означає, що порядок судового представництва можна буде просто змінити з волі щонайменше 226 парламентаріїв. І це, звісно, буде аргументом влади у будь-яких переговорах з адвокатським середовищем, яке традиційно (за будь-яких політичних розкладів) є в опозиції до влади. Разом із тим наразі не йдеться про скасування виключного права на представництво в судах. Принаймні поки що поправки до чинних процесуальних кодексів не вносяться, а це означає, що збережеться наявний стан речей з приводу судового представництва. Ба більше, якщо уявити, що ще до 2020 року такі запропоновані проектом № 1013 зміни набудуть чинності, органам державної влади та державним підприємствам треба буде звертатися до судів винятково через адвокатів або прокурорів, адже перехідні положення поступового впровадження до «адвокатської монополії» проектом скасовуються.

Власне, хоча в офіційній пояснювальній записці йдеться про те, що метою проекту є поліпшення доступу до правничої допомоги, та реально всі сприймають цю ідею на власний манер. Навіть адвокати, які стали народними депутатами і підтримали попереднє схвалення цього проекту, вбачають інші його перспективи. Зокрема, повернення реального права юридичним особам (приватного чи публічного права) бути представленими в судах (принаймні перших двох інстанцій) штатними юристами, тобто своїми найманими працівниками, які необов’язково повинні мати статус адвоката. Саме ці норми щодо необхідності найму на роботу або передачі судового представництва на аутсорсинг і викликали свого часу неприйняття ідеї про адвокатську монополію. Тепер, за першої ж нагоди, від неї позбулися, чим викликали обурення вже адвокатської спільноти.

Так, Національна асоціація адвокатів України (НААУ) одразу заявила про наступ на права адвокатів, направивши главі держави відповідне звернення вже 2 вересня ц.р.

У ньому висловлювалося обурення тим, що Комітет Верховної Ради з питань правової політики схвалив законопроект № 1013 без широкого обговорення та експертної оцінки.

А от уже 20 вересня на засідання Ради адвокатів України було заявлено про необхідність конструктивного діалогу. Так, голова НААУ Лідія Ізовітова зазначила, що адвокатська спільнота готова до професійної дискусії, і профільний парламентський Комітет з питань правової політики теж готовий до такої дискусії.

У РАУ зазначають, що на користь збереження монополії свідчать не лише висновки Венеціанської комісії щодо конституційних змін у частині правосуддя від 2015 року, а й оцінки Радою Європи судової реформи в Україні за 2014—2018 роки та її відповідності стандартам і рекомендаціям РЄ. Зокрема, оцінено і запровадження виключного права адвокатів на представництво в судах. Наразі в Україні працює експерт РЄ з цільовою місією щодо результатів впровадження монополії адвокатів на представництво в судах і вивчення думок усіх зацікавлених сторін.

Якщо скасування норм про адвокатську монополію в Конституції і повернення юридичним­ особам права на реальне самопредставництво — питання майже вирішене, то щодо збереження виключного представництва адвокатами фізичних осіб, а також необхідності наймати адвоката юридичним особам, якщо вони не можуть бути представлені юристом-інхаусом, — предмет для реальних обговорень.

Ймовірно, чітке регламентування цих питань не завадить. Щоправда, треба нагадати, що коли адвокатську монополію запроваджували, підприємства не турбувалися про статус адвокатів, вони, здебільшого, просто оперативно приймали до штату адвоката або підтримували здобуття такого статусу своїми працівниками. Це вчергове показує, що питання встановлення чи скасування адвокатської монополії не є цікавим для бізнесу. Воно турбує лише адвокатів та ­політиків.

Кримінальні хроніки

Те, що одними із перших змін законодавства будуть зміни у процедурах кримінального провадження, було зрозумілим ще у розпал виборів народних депутатів. Глава Офісу Президента України Андрій Богдан ще у липні анонсував поправки до КПК України, які стосуватимуться, зок­рема, «унеможливлення зловживання правами сторони захисту» і «розширення можливостей слідства та обвинувачення».

Майже одразу на таку заяву відреагував Комітет Асоціації правників України з кримінального та кримінально-процесуального права, висловивши занепокоєння. У Комітеті зазначили, що, «зважаючи на відсутність у відкритому доступі будь-яких законопроектів Президента України щодо внесення змін до КПК України, Комітет та його члени не мають змоги висловити свою думку чи коментарі з приводу ініціативи конкретних змін у процесуальному законодавстві», одначе вони «занепокоєні можливістю обмеження прав сторони захисту у кримінальному провадженні та порушення принципу змагальності».

Зазначимо, що така президентська ініціатива з’явилася уже 29 серпня ц.р. у вигляді законопроекту № 1009 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих положень кримінального процесуального законодавства», визначеного главою держави як невідкладний. 10 вересня проект було ухвалено за основу з встановленням скороченої процедури підготовки до другого читання, а вже 19 вересня відбулося друге читання. Щоправда, за його результатами проект було направлено на повторне друге читання.

Як зазначила доповідач з цього питання на пленарному засіданні — голова підкомітету Комітету з питань правоохоронної діяльності Юлія Яцик, законопроект було спрямовано на скасування так званих правок Лозового, а також удосконалення окремих положень кримінального процесуального законодавства. Крім того, основною метою цього законопроекту було запровадження процедури надання органам Національного антикорупційного бюро України та ДБР самостійно здійснювати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж у рамках проведення негласних слідчих розшукових дій. Крім того, цим законопроектом було надано право прокурору оголошувати стислий, короткий вик­лад обвинувального акта в суді, а стороні захисту було надано право оголошувати вступну промову. Крім того, було удосконалено процедуру накладення арешту на тимчасово вилучене майно, а також процедуру повернення тимчасово вилученого майна у разі скасування арешту або часткового задоволення арешту особі, в якої таке майно було вилучене. Крім того, цим законопроектом було запропоновано надати судам можливість закривати кримінальні провадження, які роками накопичуються і за якими вже сплили строки притягнення осіб до кримінальної відповідальності, за відповідним поданням прокурора.

Попри те, що проект справді повертає свободу судових експертиз, інші поправки, які стосуються самостійності НАБУ та ДБР у праві знімати дані з каналів зв’язку та провадити без санкції суду негласні слідчі дії, викликає у багатьох занепокоєння. Адже поруч із цим не запроваджується запобіжників від зловживання такими правами.

Також є питання у рівності прав сторін в ініціюванні перед судом питань, наприклад, закриття відкритих проваджень, у яких протягом тривалого часу не встановлено підозрюваної особи, тощо.

Оскільки ці питання викликали дискусії у сесійній залі, є шанс, що до повторного другого читання парламентаріям і правникам вдасться знайти консенсус у тому, щоб встановити і належні повноваження для правоохоронних органів, і наділити захист дієвими інструментами протидії злов­живанням.

Податкове планування

Ще одна законодавча ініціатива, яка може зацікавити адвокатів, — пропозиція вирішити на рівні закону питання подвійного обкладення ЄСВ адвокатів, які здійснюють професійну діяльність індивідуально і є зареєстровані як фізичні особи — підприємці.

Так, групою народних депутатів, серед яких щонайменше два адвокати — Андрій Костін та Данило Гетьманцев — внесено проект № 2166 «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (щодо усунення дискримінації за колом платників)», яким пропонується у статті 4 частину 4 після цифри «4» доповнити розділовим знаком «,» та цифрою «5», а також доповнити новою, п’ятою, частиною такого змісту: «5. Особи, зазначені у пунк­-
ті 5 частини першої цієї статті ­(самозайняті особи, які провадять незалежну професійну діяльність), звільняються від сплати за себе єдиного внеску, за умови взяття їх на облік фізичних осіб — підприємців та провадження ними одного виду діяльності одночасно в якості осіб, зазначених в пунктах 4 та 5 частини першої цієї статті».

Автори ініціативи так пояснюють свою пропозицію. Вони, зокрема, вказують, що платники єдиного внеску розмежовані на фізичних осіб — підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, однак, практика діяльності податкових органів показує негативний системний досвід безпідставного встановлення фізичним особам — підприємцям ознаки незалежної професійної діяльності.

Оскільки Закон не визначає такого платника ЄСВ як фізична особа — підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності, то самостійне встановлення фізичній особі — підприємцю ознаки незалежної професійної діяльності прямо суперечить встановленому порядку постановки на облік суб’єктів підприємницької діяльності як платників ЄСВ — таку позицію нещодавно підтримав Верховний Суд, розглядаючи типову справу.

Крім цього, у пояснювальній записці до проекту № 2166 йдеться про те, обов’язок сплати ЄСВ пенсіонерами, які здійснюють незалежну професійну діяльність, є також дискримінаційним, адже пенсіонери — суб’єкти підприємницької діяльності звільнені законодавством від сплати такого внеску.

Насамкінець парламентарії визнають, що «встановлення обов’язку сплати ЄСВ без отримання доходу не відповідає легальній меті державного регулювання цього виду відносин та є непослідовним у контексті самого Закону, який визначає об’єктом нарахування ЄСВ саме отриманий дохід. Також зазначене положення суперечить Закону України «Про пенсійне забезпечення» щодо кола осіб, які мають право на державну трудову пенсію».

Інакше кажучи, стосовно адвокатів ухвалення такого проекту як закону означатиме, що якщо адвокат-індивідуал є ФОП, який здійснює діяльність у сфері надання юридичних послуг, то він платить тільки один ЄСВ за себе як за самозайняту особу. Це нововведення хоча і не знімає всіх питань усунення дискримінації в оподаткуванні доходів адвокатів, та принаймні одне вирішує кардинально і логічно.