Ірина ГОНЧАР

«Судовий вісник»

Питання балансу свободи вираження поглядів, гарантованої статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенція), та поваги до приватного життя особи відповідно до статті 8 Конвенції є наріжним у багатьох справах, в яких стверджується про порушення якогось із цих прав. Від того, чи вдається національним судам знайти такий баланс, дуже часто залежить подальше визнання або невизнання порушення конвенційних зобов’язань країною.

У цьому аспекті показовим може бути недавнє рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) у справі «Хьойнес проти Норвегії» (скарга № 43624/14), ухвалене 19 березня ц.р.

Відповідно до обставин справи, заявниця, пані Хьойнес, є відомим адвокатом, яка ініціювала цивільне провадження в міському суді в Осло у травні 2011 року проти компанії Hegnar Media AS і пана H., редактора, що працює на інтернет–порталі Hegnar Online, за наклеп. Вона заявила, що її честь була заплямована через сексуальні домагання в трьох коментарях, зроблених анонімно на форумі Hegnar Online, який входить до складу корпорації Hegnar Media AS. Відповідачі стверджували, що вони не знали про коментарі і що ці коментарі було видалено тільки–но адміністратор ресурсу їх помітив. Національний суд у січні 2012 року ухвалив рішення на користь відповідачів, постановивши, що відповідні коментарі не становили незаконної дифамації, оскільки вони були нездатні ні образити пані Хьойнес, ні заплямувати її репутацію. У жовтні 2013 року Верховний суд Норвегії ухвалив подібне рішення, вказавши, що вимога заявниці про компенсацію не може бути задоволена, оскільки відповідачі не діяли з умислом. Національний верховний суд зауважив, що, серед іншого, на веб–сайті є «кнопки попередження», які читачі могли натиснути, щоб реагувати на коментарі. Верховний суд також підтримав рішення місцевого суду в частині компенсації судових витрат викладачам і присудив відповідачам 183 380 норвезьких крон (приблизно 20 050 євро). Пані Хьойнес оскаржила, але у дозволі на звернення до Верховного суду Норвегії було відмовлено.

Вирішуючи питання про наявність втручання у приватне життя заявниці відповідно до статті 8 Конвенції, ЄСПЛ зауважив, що ця стаття справді охоплює право людини на захист своєї репутації. Разом із тим обставини, що стали причиною для звернення до суду, не стосувалися діяння держави, а стосуються реалізації права на захист від втручання у приватне життя заявниці, наданий національними судами. ЄСПЛ зазначив, що як додаток до негативного зобов’язання — утриматися від порушення — можуть існувати позитивні зобов’язання, притаманні ефективній повазі до приватного життя. Що стосується конкуруючих інтересів відповідно до статей 8 та 10 Конвенції у цій справі, ЄСПЛ нагадав про принципи, узагальнені в рішенні у справі «Delfi AS проти Естонії» (скарга № 64569/09). Суд, як правило, надає широкий розсуд національним органам, якщо йдеться про досягнення балансу між конкуруючими інтересами або конкуруючими правами Конвенції. Тож, здійснюючи оцінку пропорційності, ЄСПЛ також визначив конкретні аспекти свободи вираження, такі як контекст коментарів, заходи, що застосовуються компанією для запобігання або усунення наклепницьких зауважень, відповідальності фактичних авторів коментарів як альтернативу відповідальності посередника, а також наслідки національного провадження для компанії.

У зв’язку з викладеним ЄСПЛ наголосив на тому, що національні суди зауваження щодо заявниці не визнали дифамацією відповідно до національного законодавства, а ЄСПЛ не наділений повноваженням вивчати природу коментарів, оскільки вони в будь–якому випадку не становлять висловлювання ворожнечі або підбурювання до насильства. Що стосується контексту, в якому були зроблені коментарі, то дискусійні форуми не були особливо інтегровані у стрічку новин і, таким чином, не могли сприйматися як продовження редакційних статей. Що стосується заходів, вжитих Hegnar Online, то, на думку ЄСПЛ, була створена система модераторів, які контролювали зміст. Більше того, читачі мали можливість натискати на кнопки «попередження» або повідомляти про неналежні відгуки іншими засобами, наприклад, електронною поштою. У цій справі один із коментарів був вилучений власником за власною ініціативою модератора до отримання повідомлення від адвоката пані Хьойнес.

Зрештою, ЄСПЛ визнав, що національні суди діяли в межах своєї свободи розсуду, намагаючись встановити баланс між правами пані Хьойнес згідно зі статтею 8 Конвенції, і протиставленням права на свободу вираження поглядів згідно зі статтею 10 Конвенції  новинного порталу як приймаючої сторони дебатів. Тож ЄСПЛ дійшов висновку, що національні суди в достатній мірі захистили права заявниці згідно зі статтею 8 Конвенції, тому порушення цієї норми не було.

ПРОТИ УКРАЇНИ

Європейський суд з прав людини останнім часом ухвалив два рішення проти України. Так, 19 лютого 2019 року рішенням у справі «Гарбуз проти України» встановив порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на справедливий суд протягом розумного строку). Заявник помер у 2013 році, але його позицію підтримувала дружина. Справа стосувалася обвинувачення заявника у вимаганні хабара, а потім у шахрайстві. Під час судового розгляду заявник відмовився від свідчень проти себе, а поняті та свідки, чиї показання було покладено в основу обвинувачення, не були допитані у суді. Національні суди відмовили у перегляді вироку. А ЄСПЛ відзначив, що у цьому міститься порушення гарантованого права на справедливий суд, так само як і в надмірній тривалості кримінального провадження проти нього. Справедлива сатисфакція — 1 200 євро на відшкодування моральної шкоди.

Крім того, у справі «Петухов проти України» № 2, рішення в якій ухвалене 12 березня ц.р., ЄСПЛ, окрім констатації порушення заборони нелюдського поводження, встановленої статтею 3 Конвенції, вказав на необхідність Україні реформувати систему перегляду призначеного покарання у вигляді довічного позбавлення волі. Уже вдруге у справах цього заявника ЄСПЛ відзначав про те, що українське законодавство не передбачає механізмів звільнення від відбування покарання для засуджених до довічного позбавлення волі. Заявник відбуває покарання з 2004 року, і у першому рішенні суд постановив, що було порушення статті 3 (заборона нелюдського чи такого, що принижує гідність, поводження), оскільки заявник не мав жодної перспективи звільнення або можливості перегляду строку свого ув’язнення. Помилування Президентом, єдина процедура пом’якшення довічного ув’язнення в Україні, не є чітко сформульованою і не передбачає гарантій проти зловживань. Крім того, ЄСПЛ вказує на те, що тримання ув’язнених у в’язниці в Україні не сприяє виправленню. Беручи до уваги системний характер проблеми, Суд визнав, що Україна повинна реформувати всю систему перегляду покарання у вигляді довічного утримання, яка передбачала б вивчення у кожному випадку, чи подальше тримання під вартою було обґрунтованим, і дозволяла б ув’язненим розуміти, що робити, щоб отримати шанс на звільнення. Справедлива сатисфакція — констатація є достатньою справедливою компенсацією за моральну шкоду, якої зазнав заявник, проте Україна повинна виплатити 750 євро на відшкодування матеріальної шкоди,10 000 євро як відшкодування моральної шкоди через недостатню медичну допомогу, 10 000 євро за судові витрати його адвокату та 20 євро на покриття поштових витрат.

Крім того, ЄСПЛ у порядку письмового провадження ухвалив рішення у справах, які стосувалися питання, що вже були предметом розгляду суду, зокрема щодо надмірної тривалості судового розгляду, а саме: 19 лютого — «Бекетов проти України», «Медяніков проти України»; 21 лютого — «Альошин та Ануфріюк проти України», «Дольна проти України», «Гуменюки проти України», «ТОВ «Калуш Нафтохім» проти України», «Костюков проти України», «Лісєєва проти України», «Шумельна проти України», «Скляр та Єкушенко проти України», «Сєнін проти України», «Тетельбаум проти України»; 28 лютого — «Паньків проти України», 7 березня — «Григор’єв проти України», «Король та інші проти України» (вісім скарг), «Санчишин проти України», «Шматок проти України», «Зюкін проти України»; 14 березня — «Бакулін проти України»; 19 березня — «М.Т. проти України», 21 березня — «Бігун проти України», «Бургазли проти України», «Токар проти України».