Юлія КАРНАУХ, «Судовий вісник»

Кажуть, зустрічають по одежі, а проводжають по розуму. Цей вислів якраз доречний при оцінюванні Васильківського міськрайонного суду Київської області. Будівля — стара, має занедбаний вигляд, а перед входом — поламані сходи, до того ж ледь розчищені від снігу.

Потрапити до суду також непросто, адже поруч — проїжджа частина. Пішохідного переходу чи якихось дорожніх знаків немає, тож відвідувачі змушені перебігати дорогу у не встановленому для цього місці. Працівники суду говорять, що, напевне, доведеться власноруч малювати «зебру», оскільки численні звернення до уповноважених органів результатів не дали. «З огляду на це важко говорити і про можливе встановлення пандуса для осіб з інвалідністю, адже пересування на візках буде вкрай небезпечним», — відзначила керівник апарату суду Олена Семенець і додала, що хоча відвідувачів суду не так і багато, однак поруч — школа і парк.

Караул!

Потрапивши до суду, одразу виникає питання: а де ж охорона? Невже безпека працівників та відвідувачів — це їхній власний клопіт? Однак, схоже, так і є. Територіальне управління державної судової адміністрації України в Київській області (управління ДСА) все ж таки організувало найманого охоронця, проте лише на нічну зміну. У робочий час працівники в разі потреби викликають поліцію, але і тут є значні проблеми. За словами пані Семенець, у суді часто розглядаються резонансні справи. Ось, наприклад, у цьому місяці планується розгляд справи за фактом утримання 28 громадян В’єтнаму. Про безпеку присутніх можуть подбати працівники поліції, але зазвичай на них доводиться чекати близько 20 хвилин, а за цей час може багато чого статися. Такий час очікування не пояснюється жодними об’єктивними причинами, адже відділення поліції — неподалік. Та й управління ДСА наразі не планує вживати якихось заходів. Тож у суді сподіваються, що по закінченні формування штату Служби судової охорони, охорона у них все ж таки з’явиться, до того ж із спеціально облаштованим робочим місцем.

Особливості роботи

Де є хоча б якісь позитивні зрушення, так це в питанні ремонту приміщення. Ремонтні роботи розпочались із заміни системи опалення (встановлено нові батареї), вікон та підлоги. Але це стосується лише другого поверху (на першому понад 10 років розміщується Васильківська міжрайонна прокуратура), а на оновлення третього поверху не вистачило чи то коштів, чи то бажання.

Васильківський міськрайонний суд Київської області, як і багато інших, має проблеми з канцелярським приладдям — працівники змушені купувати його самі. «За власні кошти купували і деяку комп’ютерну техніку», — зазначила суддя-спікер Галина Лебідь-Гавенко. Утім, самотужки тут і ремонт роблять, і деякі меблі купують.

У розмові із суддею ми не могли оминути й кадрового питання, адже відомо, що в судах воно є проблемним. Пані Лебідь-Гавенко розповіла, що за штатним розписом має бути 12 суддів, а фактично працюють шестеро, двоє з яких — судді без повноважень.

На запитання, які є незручності під час відправлення правосуддя, суддя відповіла, що у залі судового засідання часто не спрацьовує кнопка тривоги, немає спеціальної кімнати для тимчасового утримання підозрюваних та обвинувачених, яких привозять на судові засідання, тому очікують вони в скляних боксах у залах судових засідань, іноді навіть по двоє-троє. «Ми розуміємо, що так порушуються їхні права, але іншого виходу ми не маємо», — сказала суддя.

Є проблеми і з нарадчою кімнатою, оскільки там облаштовано туалет, а судді фактично змушені радитися в одному із своїх кабінетів. Раніше туалет був на вулиці, однак хоч його зараз і перенесли у приміщення, він має не найкращий вигляд — двері на замок не зачиняються, а якщо ви спробуєте зачинити їх із силою, ручка може залишитись у вас в руках, бо прикріплена вона ненадійно, і ви опинитесь замкнені зсередини.

У такому ж стані і пожежна безпека. Про протипожежні шафи, в яких мають бути вогнегасники та пожежні рукави, схеми евакуації та кнопки сигналізації, залишається лише мріяти.

Висновки

Загалом відвідувачі навіть не здогадуються про те, як багато є тут внутрішніх проблем, а також про те, наскільки небезпечним може бути перебування в будівлі, де немає ні охорони, ні достатніх засобів для уникнення пожежі. Пані Семенець відзначила, що доречно було б передбачити у штаті працівників суду сантехніка, який допомагав би уникнути несправностей, щоб працівники не викликали дорогих спеціалістів, адже житлово-експлуатаційні контори не охоче відкликаються на прохання, а також бухгалтера чи розпорядника коштів, щоб працівники не здійснювали ремонт за власний рахунок.