140 за: друга резолюція Генасамблеї ООН на користь України

Генеральна асамблея ООН 24 березня ц.р. ухвалила рішення. Це вже друга резолюція Генасамблеї ООН на користь України. Після того як росія висунула геть неприйнятний проєкт резолюції на Раді безпеки ООН  і заблокувала проєкт, Україна та 90 інших країн запропонували спільний текст.

Його й було ухвалено. У резолюції йдеться про захист цивільних осіб та доступ до гуманітарної допомоги для громадян на окупованих територіях. ООН розкритикувала Росію за створення «жахливої» гуманітарної ситуації в результаті її вторгнення рівно місяць тому.

Під час своєї 11-ї надзвичайної спеціальної сесії 193 держави-члени прийняли резолюцію, розроблену Україною та 90 співавторами, під назвою «Гуманітарні наслідки агресії проти України»:

• 140 голоси за,
• 5 проти – Росія, Сирія, Корейська Народно-Демократична Республіка, (більш відома як Північна Корея), Еритрея та Білорусь,
• 38 інших утрималися (зокрема Вірменія, Китай, Індія, Іран, Казахстан, Киргизстан, Монголія, Пакистан, Південна Африка, Таджикистан, Узбекистан, В’єтнам та Зімбабве),
• 10 країн не голосували (серед них, зауважимо, були Азербайджан, Туркменістан, Венесуела).

Як ухвалювалася друга резолюція Генасамблеї ООН на користь України

Наприкінці другого ранку обговорень щодо конкуруючих проєктів резолюцій щодо гуманітарної кризи в Україні:

• 67 держав проголосували за те, щоб не вживати заходів, і проголосували за текст, написаний Південною Африкою, яка не містить жодних згадок про росію або її роль у виникненні конфлікту;
• 50 країн, які зібралися в залі Генеральної асамблеї, підтримали перехід до голосування за підтриманий росією проєкт Південної Африки,
• 36 утрималися, але резолюція не знайшла достатньої підтримки, щоб перейти до повного голосування.

Гуманітарна спрямованість — пріоритет

Виступаючи перед голосуванням, посол Південної Африки Матху Джойні пояснила, що її країна висунула проєкт з акцентом на тому, що гуманітарна ситуація має бути пріоритетом.

«На жаль, замість того щоб поставити гуманітарну кризу та нашу відповідь у центр наших обговорень, політичні розбіжності в Асамблеї припускають, що, на думку деяких делегацій, гуманітарна відповідь є другорядною відносно геополітичних цілей», – сказала вона.

Хоча не слід ігнорувати ані контекст, який спричинив кризу, ані міжнародне право, вони не повинні переводити фокус від того, що ми повинні робити, а саме – «працювати як глобальна спільнота, щоб покласти край війні».

«Кров українських дітей»

Посол України Сергій Кислиця пристрасно висловився проти південноафриканського проєкту, що

«непослідовні думки, переконання, ставлення чи курс дій» лише підкріплюють поширене скептичне уявлення про те, «як Генеральна асамблея вже сприймається народами світу».

У рішучій промові він сказав, що Україна не має жодного відношення до тексту, написаного без будь-яких міжрегіональних консультацій і «небуквально просуваного однією країною».

Пан Кислиця провів аналогію з «дитиною, яка вмирає у вас на руках» — замість того, щоб дати їй відповідні ліки, ви обираєте плацебо.

«Ви виберете це? Невже ви залишите вмираючу дитину без жодних шансів? Тільки тому, що… [це] було так легко дістати та проковтнути?»

Український посол характеризував невдалу резолюцію як «свіжу фарбу на запліснявілій гнилій структурі Асамблеї, де фарба насправді не фарба, а кров українських дітей, жінок та захисників».

«Давайте позбавимо Асамблею від цієї ганьби», — сказав він.

«Давайте доведемо, що Асамблея все ще є міцною структурою, а ми — Організація Об’єднаних Націй, яка виявилася достатньо мудрою, щоб запобігти неминучій катастрофі», – закликав пан Кислиця всі делегації відхилити пропозицію Південної Африки.