«Тільки перебуваючи в «ресурсі», можна бути максимально корисним для людей» — Анастасія Діденко, юристка LCF Law Group

«Можливості волонтерити знаходилися і знаходяться самі кожного дня», — розповідає Анастасія Діденко, юристка LCF Law Group. Юридичну практику вона поєднує з консультуванням на гарячій лінії АПУ, ініціативою «ЮрФем: підтримка» та іншими волонтерськими проєктами. Про свій досвід волонтерської діяльності Анастасія Діденко розповіла «Юридичній практиці».

 

— Де тебе застало 24 лютого? Пам’ятаєш, які плани були на цей день? Які перші думки промайнули в голові, коли зрозуміла, що почалося?

— 23 лютого я відвідала робочий форум, увечері приготувала ласощі на вечір 24 лютого, бо чекала гостей. А 24-го зранку прокинулася вдома від звуків вибуху. Далі телефонний дзвінок від батьків, максимально стриманий, про те, що почалася війна і потрібно терміново їхати до них. Далі дзвінки близьким, друзям, колегам… Безліч повідомлень і тривоги. Перші думки, що війни ж не може бути, хіба так можливо у 21-му столітті?

— Як ти долучилася до волонтерства: друзі/знайомі? Волонтерський штаб поряд? Одразу зрозуміла, що хочу бути корисною, і почала шукати можливості?

— Одразу зрозуміла, що хочу бути корисною і не можу залишатися осторонь. Почалося все з допомоги в приготуванні їжі для територіальної оборони. Після того — сортувальні центри, збір коштів, організація закупівлі та відправлення одиничних елементів тактичного захисту.

Далі збір коштів збільшувався завдяки іноземцям та здійснювалася закупівля тактичного захисту в більших обсягах. Потім уже налагодили систему купівлі необхідних речей та їх швидкого передання із-за кордону. Все це здійснювалося за допомогою друзів та знайомих, які проживають за кордоном.

Можливості волонтерити не шукала — вони знаходилися і знаходяться самі кожного дня.

 

— Якими проєктами займалася? Якими займаєшся зараз?

— Наразі мою участь можна поділити на волонтерську та волонтерсько-юридичну.

До волонтерсько-юридичної я відношу участь у роботі гарячої лінії АПУ та ініціативи «ЮрФем: підтримка».

До волонтерської належить організація збирання коштів для закупівлі для військових необхідних тактичних речей, касок, ліків, різних приладів тощо. Як я уже казала, цим ми займаємося разом із друзями і закриваємо конкретні запити від наших захисників. Крім цього, допомагаю в організації доставлення продуктів дитячого харчування із-за кордону для тих, хто цього потребує. Також за можливості організовуємо доставлення продуктів харчування людям, які перебувають на територіях, де йдуть бої.

— Гаряча лінія АПУ: як вона з’явилася в твоєму житті? На які запитання найчастіше відповідала саме ти? Чи був запит, який викликав особливі емоції?

— Про гарячу лінію АПУ дізналася із робочого чату і на наступний день написала, що хочу брати участь. На гарячій лінії найчастіше беру запитання щодо перетину кордону, мобілізації/демобілізації військовозобов’язаних, фіксації шкоди,  заподіяної внаслідок агресії рф.

Я не можу виділити один запит, тому що кожен викликає емоції. Адже кожен запит — це людський біль, тривога, небезпека та людське життя…

 

— Однією з ініціатив, в якій ти зараз береш участь, є «ЮрФем». Розкажи, що це за ініціатива? Як ти туди потрапила? Якими проєктами займаєшся в рамках цієї ініціативи?

— Ініціатива «ЮрФем: підтримка» спрямована на допомогу постраждалим від сексуального насильства, зґвалтування, сексуальних домагань та інших форм сексуального насильства. Ініціатива спрямована на постраждалих внаслідок війни. Допомога для постраждалих є безкоштовною.

У рамках цієї ініціативи ми працюємо зі структурою ООН-Жінки та Офісом віцепрем’єр-міністерки для фіксування сексуального насильства як воєнного злочину, щоб у майбутньому це використовувати проти рф у міжнародних інстанціях.

Про цю ініціативу дізналася у фесбуці, хтось із друзів у фейбуку запостив, я прочитала опис і одразу без роздумів заповнила форму. Потім через деякий час прийшло підтвердження, що пройшла на програму, і далі була організаційна зустріч у зумі з іншими учасницями ініціативи. Далі у нас проходили семінари з фахівцями у цій сфері, із представниками правоохоронних органів та психологом.

В рамках ініціативи займаюся інформативною роботою, що полягає у донесенні до громадськості інформації про сексуальне насилля, про те, що роботи у разі його вчинення. До речі, 31 травня буду проводити вебінар на тему «Сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом, та зґвалтування: різниця».

Крім цього, допомагаю у викладенні інформації у вайбер-спільноті «Розкажи нам. Юрфем: підтримка». У вказаній спільності ділимося важливою інформацією для постраждалих від сексуального насильства під час війни, а також для тих, кому довірилася потерпіла особа.

— Допомога жертвам насилля — емоційно вкрай непроста. Як тобі вдається зберігати стійкість та залишатися в працездатному стані?

— З метою психологічної підтримки на ініціативі «Юрфем» проводилися семінари з психологом, який надав рекомендації щодо роботи з постраждалими особами та настанови щодо осіб, які з цими особами працюють. Для себе я виділила основне: важливо не переносити і проживати із цією особою ту ситуацію. Я стараюся тримати емоції та думати виключно про те, як допомогти цій особі та що необхідно для цього зробити. Адже тільки перебуваючи в «ресурсі», можна бути максимально корисним для людей.

 

— Психологи радять українцям сьогодні за можливості робити ті приємні речі, які були буденними в мирний час, якісь маленькі ритуали мирного часу: займатися спортом, пити каву зранку… В тебе щось таке є?

— Із березня я старалася повернути можливі на цей час свої обов’язкові ранкові ритуали. Потім із часом я відновила заняття спортом та бігала. Фізична активність також допомагала скинути із себе емоції гніву, злості та ненависті.

Крім цього, з’явилися нові ритуали: пити каву з мамою щоранку (до цього я не пила каву понад рік) та святкувати дні народження близьких мені людей через зум.

 

— Як зараз поєднуєш волонтерські ініціативи з проєктами LCF Law Group?

— Я думаю, що у мене виходить досить добре поєднувати проекти LCF із іншими моїми заняттями. Намагаюся бути максимально продуктивною та корисною у всіх цих сферах, правильно розподіляючи час на всі заняття. Хоча досить часто бракує 24 годин на день.

 

— Якби не було “ЮрФем” і гарячої лінії АПУ, займалася б волонтерством? Якщо так, то яким саме?

— Так, займалася б точно. Відвідувала б на постійній основі волонтерські та сортувальні центри, подавалася б в інші громадські ініціативи для допомоги постраждалим людям. Крім цього, досить часто у фейсбуці звертаються люди по правову консультацію. У такому випадку завжди намагаюся надати максимальну допомогу та підказати шляхи вирішення проблем. Якщо сказати коротко, то осторонь я залишитися точно не можу.

— Колись війна обов’язково завершиться, і ми всі віримо, що нашою перемогою. Що будеш робити після її завершення?  

— Після закінчення війни, а саме нашої перемоги, зустрінуся із близькими мені людьми, які наразі перебувають у різних частинах України та світу. Що буду далі робити? Працювати та допомагати у відбудові та розвитку нашої України.

Щодо волонтерства, то планую займатися ним і після закінчення війни. Планую поєднувати роботу в LCF із ініціативами щодо допомоги постраждалим від сексуального насильства, а також за можливості з іншими волонтерськими ініціативами.

 

Від редакції: Захист України — спільна справа для всіх громадян. Ми переконані, що кожен, хто щось робить на користь української перемоги — на передовій чи в тилу, — по-своєму борець за незалежність України. Ми поважаємо кожну працю, яка наближає Україну до перемоги. Ми будемо вдячні нашим читачам за інформацію про правників, чий приклад гідний наслідування, для висвітлення їх роботи в проєкті «Юристи і війна».