Суд стягнув майнову шкоду з власника рогатої худоби, яка пошкодила врожай на полі

Херсонський апеляційний суд стягнув майнову шкоду з власника рогатої худоби, яка пошкодила врожай на полі.

Особливістю деліктної відповідальності за завдану шкоду є презумпція вини. Тобто відсутність вини у заподіянні шкоди повинен доводити сам заподіювач.

Фермерське господарство звернулось до суду з позовом до власника рогатої худоби про відшкодування шкоди, посилаючись на те, що стадо корів у кількості приблизно 100 голів витоптало та поїло паростки озимої пшениці, якою було засіяно поле господарства. Розмір збитків становив майже 47 тисяч гривень. Позивач просив стягнути саме з відповідача зазначені кошти, оскільки шкоду майну заподіяно тваринами, яких утримує відповідач.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції зважав на те, позивачем не доведено, що власником корів, які пошкодили майно позивача, є саме відповідач, а факт розведення відповідачем великої рогатої худоби не виключає можливості пошкодження майна тваринами, які належать іншій особі.

Розгляд справи в апеляції

Оскаржуючи зазначене рішення суду в апеляційному порядку, позивач наголосив, що надав суду письмові докази про те, що лише відповідач на території відповідної сільської ради має стадо великої рогатої худоби кількістю приблизно 100 голів, і судом було проігноровано клопотання позивача про допит свідків, а тому суд дійшов помилкового висновку про недоведення вини відповідача у заподіяні шкоди.

За результатами апеляційного перегляду колегія суддів Херсонського апеляційного суду не погодилася з висновком суду першої інстанції. Так, апеляційним судом було допитано свідків. Ті повідомили, що бачили, як син відповідача виганяв корів з поля фермерського господарства. А також про неодноразове випасання худоби відповідача на засіяних полях позивача та прилеглих полях.

Суд апеляційної інстанції звернув увагу, що згідно з ч. 4 ст. 12 Закону України від 21 лютого 2006 року № 3447-IV «Про захист тварин від жорстокого поводження» шкода, заподіяна особі або майну фізичної особи, а також шкода, заподіяна майну юридичної особи твариною, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її утримує.

Водночас особливістю деліктної відповідальності за заподіяну шкоду є презумпція вини.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка заподіяла шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що це сталося не з її вини.

Тобто відсутність вини у заподіянні шкоди повинен доводити сам заподіювач. Звісно, якщо в процесі розгляду справи зазначену презумпцію не спростовано, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Водночас позивач доводить лише факти, на яких ґрунтуються його позовні вимоги (наявність шкоди та її розмір).

Оскільки відповідач, бувши належним чином повідомленим про розгляд справи судом першої інстанції, не заперечував проти позову, не доводив, що шкоду заподіяно не з його вини, безпідставним є висновок про недоведення вини саме відповідача в заподіяні шкоди.

Тож Херсонським апеляційним судом на користь фермерського господарства стягнуто з власника рогатої худоби майнову шкоду в сумі 47 тисяч гривень.

Судові рішення у зазначеній справі можна переглянути в Єдиному державному реєстрі судових рішень за № 654/325/21.

Читайте також: Договір купівлі-продажу заставної не є договором факторингу, а є одностороннім абстрактним правочином – КЦС ВС.