Суд може визнати право власності на спадкове майно, лише якщо його неможливо оформити в нотаріальному порядку, – КЦС ВС

Оформлення спадщини через визнання права власності судом допускається тільки за умови, якщо це право не можна захистити в нотаріальному порядку.

Відповідну правову позицію Верховний Суд висловив у постанові від 22 вересня 2021 року у справі № 227/3750/19.

Суть спору

У цій справі позивачка просила суд:

• установити факт постійного проживання зі спадкодавцем однією сім’єю на час відкриття спадщини,
• визнати за нею право власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом.

Нотаріус відмовив їй в отриманні свідоцтва про право на спадщину, оскільки вона не підтвердила прийняття спадщини — не надала довідки про склад сім’ї, в якій би було зазначено, що вона та її баба були зареєстровані за однією адресою.

Рішення судів

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, вважаючи, що позивачка обрала неефективний спосіб захисту.

Суд вважав, що в таких справах треба:

• просити суд визначити додатковий строк для прийняття спадщини,
• оскільки саме пропуск цього строку став підставою для відмови нотаріуса.

Відповідно, вимоги про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини передчасні.

Апеляційний суд також відмовив у задоволенні позову, але з інших підстав.

Зокрема, вважав що:

• відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України позивачка прийняла спадщину,
• згідно з ч. 1 ст. 1296 ЦК України вона має право на одержання свідоцтва про право на спадщину,
• перешкод для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку немає.

Позиція ВС

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду задовольнив позов.

Суд вказав на право спадкоємця за заповітом чи за законом прийняти або не прийняти спадщину.

Стст. 1268 та 1269 ЦК України презюмується, що коли спадкоємець постійно проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, то він вважається таким, що прийняв спадщину, якщо не заявив про відмову від неї протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу.

Водночас:

• за ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, що прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов’язаний звернутися за видачею свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно до нотаріуса;
• нотаріус відповідно до вимог ст. 68 Закону України «Про нотаріат» під яас видачі свідоцтва перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва та склад спадкового майна;
• у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення в нотаріальному порядку.

Тож КЦС ВС дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки:

• позивачка постійно проживала зі спадкодавцем на час відкриття спадщини;
• як спадкоємець за заповітом вона у встановлений ст. 1270 ЦК України строк заяву про відмову від спадщини нотаріусу не подала, тобто є такою, що прийняла спадщину;
• нотаріус відмовив їй у вчиненні нотаріальної дії;
• тобто звернення до суду з вимогою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не є передчасним;
• суд має право ухвалити рішення про визнання права власності на спадкове майно.