Споживчі кредити під час війни — коментарі адвоката

Геннадій Сільванович, адвокат Dynasty Law & Investment

Переважна більшість українців, які оформлювали споживчі кредити в банківських установах, в мікрофінансових організаціях (МФО) та інших небанківських установах, так чи інакше прострочували повернення коштів кредитору, а частіше за все просто не мали можливості надалі добровільно виконувати свої зобов’язання.

Зважаючи на непросту економічну ситуацію в країні, загострену у минулому карантинними заходами та епідемією COVID-19, а зараз просто знищену збройною агресією російської федерації, багато хто опинився за межею бідності та не має достатніх коштів на задоволення першочергових побутових потреб, вже не кажучи про задоволення вимог кредиторів.

Але, як кажуть наші кредитні установи в більшості випадків у відповідь на благання боржників відстрочити виконання зобов’язань: «Проблеми індіанців вождя не хвилюють. Якщо взяли кошти — платить». І надалі вживають усіх законних та незаконних заходів для примусового стягнення заборгованості, попередньо нарахувавши на тіло виданого кредиту космічні відсотки. Наразі існують випадки, коли тіло кредиту в розмірі 5-10 тисяч гривень за декілька місяців прострочення оплати збільшується кредитором у два, три або навіть чотири рази за рахунок нарахованих відсотків. Це ще більше заганяє боржника у боргове ярмо та нескінченне коло перекредитування.

Одним із напівлегальних шляхів залякування боржника та витребування з нього останніх грошей є звернення кредитора (зазвичай таким зловживають МФО та факторингові компанії, які перекуповують борги, а в останні роки подекуди і банки) до нотаріуса для вчинення виконавчого напису на кредитному договорі, що дозволяло кредитору одразу звертатись до державної виконавчої служби або до «свого» приватного виконавця з метою відкриття виконавчого провадження для арешту рахунків боржника та примусового стягнення боргу, а також вчинення інших виконавчих дій, таких як розшук, опис та арешт майна, подальше звернення стягнення на арештоване майно боржника.

Чому «напівлегальний»?

З метою з’ясування цього питання доведеться зробити невеликий законодавчий екскурс для розуміння ситуації.

Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що «для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України».

Такий перелік був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» (перелік).

Цікавим є те, що постановою Кабінету Міністрів України від 26листопада 2014 року № 662 у вищезгаданий перелік було внесено зміни, а саме додано главу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин», відповідно до якої нотаріуси могли здійснювати виконавчий напис за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов’язаннями. Виконавчі написи нотаріуси почали вчиняти, зокрема, і на кредитних договорах, що не були посвідчені нотаріально.

Після таких змін, внесених до порядку, розпочалась важка судова боротьба боржників, що оскаржували виконавчі написи, із кредиторами, які почали отримувати «конвеєрні» виконавчі написи нотаріусів, оскільки це значно спрощувало та пришвидшувало шлях до відкриття виконавчого провадження та примусового стягнення, а також фактично дозволяло кредиторам встановлювати розмір боргу на власний розсуд шляхом завищення відсотків, неправильного розрахунку штрафних санкцій тощо.

Здавалось би, було поставлено крапку у цьому питанні постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 1 листопада 2017 року, відповідно до якої розділ «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин»  переліку було визнано незаконним та нечинним, а також зазначено, що нотаріус має право вчиняти виконавчий напис виключно на нотаріально посвідчених кредитних договорах.

Однак на законодавчому рівні ці зміни жодним чином не були відображені, до цього часу відповідний розділ не був виключений з порядку, що давало змогу недобросовісним кредиторам та нотаріусам користуватись вказаною прогалиною та продовжувати вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах, які не посвідчені нотаріально.

Наразі вже є досить усталена судова практика, так би мовити, пул, що налічує тисячі судових рішень першої, апеляційної та касаційної інстанції, за якими виконавчі написи нотаріуса за зверненням боржників у переважній більшості випадків визнаються такими, що не підлягають виконанню, саме з посиланням на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.

Проте не всі громадяни мають можливість звернутись до суду, зокрема сплатити судовий збір, зібрати необхідний пакет документів тощо. Більшість із них можуть навіть не знати, що кредитор звернувся за виконавчим написом до нотаріуса та вже організував відкриття виконавчого провадження, оскільки кредитор не має обов’язку попереджати боржника про вчинення таких дій, а лист від виконавчої служби чи приватного виконавця з постановою про відкриття виконавчого провадження через безліч факторів боржнику може і не надійти. Окрім того, поки суд ухвалить відповідне рішення, виконавець у рамках виконавчого провадження може арештувати всі рахунки боржника з метою примусового стягнення коштів, встановити місце роботи боржника та надіслати туди постанову про звернення стягнення на заробітну плату боржника, розпочати процедуру розшуку майна боржника та здійснити інші виконавчі дії щодо нього.

Зміни воєнного часу

З початку російського збройного вторгнення уряд уже здійснював певні кроки в частині нотаріальної діяльності в умовах воєнного стану, зокрема було тимчасово врегульовано проблему виконавчих написів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану». Мова йде про пункт 2 вказаної постанови, відповідно до якого «на час дії воєнного стану в Україні забороняється вчинення виконавчих написів на кредитних договорах, які не є нотаріально посвідченими». Однак це не є панацеєю від аналізованої проблеми, та після закінчення війни недобросовісні кредитори знову змогли б застосувати старі інструменти стягнення заборгованості.

І ось нарешті постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2022 року № 480 «Про внесення змін до деяких постанов КМУ щодо діяльності нотаріусів та функціонування єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції, в умовах воєнного стану» з переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, було виключено розділ «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Отже, тепер будь-який нотаріус, який не хоче в подальшому отримати дисциплінарне стягнення за вчинення незаконних дій, більше не зможе вчиняти виконавчі написи на боргових документах, що випливають із кредитних правовідносин (на нотаріально не посвідчених кредитних договорах, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов’язаннями).

Вважаємо, що вищезазначені зміни є досить позитивним кроком у сфері споживчого кредитування та захисту прав боржників, що нарешті підштовхне кредиторів на мирне врегулювання заборгованості, пошук альтернативних законних шляхів вирішення проблеми або на звернення до суду з позовами, у яких вони будуть змушені обґрунтовувати наявність боргу та розмір відсотків, штрафів, пені та інших нарахувань, надавати до суду оригінали усіх документів щодо заборгованості, а суд, зі свого боку, належним чином встановить наявність такої заборгованості та правомірність нарахування кредитором штрафних санкцій і відсотків у тому розмірі, який він заявляє. Це зможе вберегти боржників від непомірних апетитів кредиторів, що за виконавчим написом нотаріуса легалізовували захмарні відсотки без наявності на те правових підстав.

Окрім того, безпосереднє звернення кредитора до суду надасть змогу боржнику належним чином бути повідомленим про наявність судового провадження, захистити себе в судовому порядку, оскаржити вимоги кредитора як в цілому, так і в частині розміру нарахованих відсотків за кредитом.