Видавництво 
«Я, як суддя, повішу на гачок військову форму та одягну звичнішу для себе мантію тоді, коли нам вдасться зупинити навалу цієї орди. А тоді озброюся законом — усіма інструментами, які тільки є у моїй компетенції, для того, щоб за злочини проти людяності та акти геноциду агресори були покарані справедливо», — ділиться планами Олексій Ситайло, голова Середино-Будського районного суду Сумської області. Наразі ж він зі зброєю в руках захищає Україну від російського вторгнення.
— Чим було обумовлене ваше рішення змінити суддівську мантію на військову форму?
— Попри своє особливе призначення та функції щодо здійснення правосуддя, судді передусім залишаються громадянами України. І жоден громадянин не може залишатися осторонь, коли ворог зухвало і ницо атакує твою країну. Ніхто не може залишатися байдужим, коли ворог вбиває дітей, мирних мешканців, скидає бомби на дитячі садочки, школи, музеї й театри. Отже, я, як громадянин України, вирішив озброїтися вагомішими аргументами, дієвішими інструментами у боротьбі з ворогом.
Середино-Будський районний суд Сумської області розташований практично на кордоні з росією. Перш ніж долучитися до лав Збройних Сил України я владнав усі адміністративні питання, розглянув максимальну кількість справ, яку тільки можливо було розглянути з огляду на обставини та нову реальність, у якій ми перебуваємо з 24 лютого 2022 року. Решту справ неможливо розглядати, адже є постійні перебої зі зв’язком та інтернетом, не працює пошта, сторони не з’являються у судові засідання.
Зрештою, коли ти бачиш, як мужньо воюють жінки, а ти займаєшся «перекладанням папірців», — це вбиває у тобі чоловіка…
— Як родина сприйняла звістку про ваш вступ у ЗСУ? Зараз вони у безпечному місці?
— Про моє рішення піти в армію сім’я довідалася лише через декілька днів, коли усі формальності уже були владнані. Звісно, вони непокояться за мене, але з розумінням поставилися до цього рішення, адже за Україну вони хвилюються також.
Будинок, у якому ми мешкаємо, розташований на околиці Києва. Сім’ї вдалося евакуюватися звідти. Зараз вони перебувають у безпеці закордоном.
— Чи здійснює зараз правосуддя Cередино-Будський районний суд Сумської області? На яких завданнях зараз зосереджений Суд та судді?
— Наразі суд не здійснює правосуддя, оскільки у колеги закінчились повноваження. Головне завдання для суддів, працівників апарату суду та кожного українця — працювати на перемогу. І це аж ніяк не означає, що усім треба взяти до рук зброю. Власне, за моїми спостереженнями підрозділи, які зосереджені на захисті України, уже повністю укомплектовані.
Працювати на перемогу означає допомагати людям, які через вторгнення росії вимушені були покинути свої домівки та переміститися в західніші регіони; означає займатися кібервійною і контрпропагандою; волонтерити; готувати їжу хлопцям, які охороняють блок-пости; лікувати; виконувати свою основну роботу; дбати про своїх рідних і близьких. Усе це задля перемоги.
—Що допомагає зараз у воєнний час з мирного життя (можливо, спорт, стрільба, полювання)?
— І спорт, і стрільба, і полювання (сміється).
Чи важко було потрапити до ЗСУ? Що можна виправити в організації, і чи на часі це?
— Та ні, не складно. Коли ти мотивований сильним бажанням і стійкий у своєму рішенні, то можливість завжди знайдеться, головне докласти максимум зусиль.
Щодо вашого другого питання, то гадаю, що зміни актуальні для будь-якої організації чи інституції, кожному потрібно трансформуватися, еволюціонувати, змінюватися на вимогу нових викликів. Але що стосується ЗСУ, то будь-які зміни сьогодні не на часі. Армія України працює на повну потужність, вона викладається на максимум. Усі спостерігають за цими результатами, усі радіють нашим перемогам. Вдумайтеся, наші співвітчизники, наші хлопці й дівчата стримують одну з найпотужніших армій світу. І не просто стримують, а й контратакують та відвойовують потом і кров’ю кожен окупований шмат нашої землі. Це вражає.
—Чи впливає ваш попередній професійний досвід на службу зараз?
— Відверто кажучи, не дуже впливає. Але залишилось гостре бажання справедливості й невідворотності покарання для країни агресора за вчинені злочини.
Ми стали свідками немислимого порушення росією усіх прийнятих норм міжнародного права, грубого порушення військового, гуманітарного права та усіх основоположних принципів та цінностей, якими керується цивілізований світ. Звісно, мій внутрішній суддя протестує проти такого нечуваного ігнорування прописних істин та прийнятих усіма правил поведінки. Попри те, що росія знехтувала ними, не означає, що вони припинили свою дію. І росія на чолі зі своїм диктатором та його поплічниками понесе повну відповідальність за кожне порушення, за кожну пролиту краплю крові українця.
Я, як суддя, повішу на гачок військову форму та одягну звичнішу для себе мантію тоді, коли нам вдасться зупинити навалу цієї орди. А тоді озброюся законом — усіма інструментами, які тільки є у моїй компетенції, для того, щоб за злочини проти людяності та акти геноциду агресори були покарані справедливо.
— Що вас найбільше вражає у цій війні?
— Найбільше вражає народ України, який забувши про всі внутрішні розбіжності, суперечності та конфлікти, об’єднався і став великим єдиним механізмом, який чинить ефективний спротив загарбнику.
Українці — велична нація, яка завжди славилась своїми прагненнями до волі та незалежності. Виборювати волю, незалежність та недоторканість державних кордонів нам доводиться і сьогодні. Весь світ спостерігає за боротьбою українців та уславлює нашу мужність. У нас немає іншого вибору окрім як перемогти у цій війні.
Від редакції: Проєкт «Юристи в армії» — історії правників, які, незалежно від посад та регалій, взяли зброю до рук та стали на захист України. Ми переконані, що кожен, хто щось робить на користь Української перемоги — на передовій чи в тилу, — по-своєму борець за незалежність України. Ми поважаємо кожну працю, яка наближає Україну до перемоги. Ми переконані, що юристів, які взяли зброю до рук, десятки, а може, й сотні. Ми будемо вдячні нашим читачам за інформацію про правників, які можуть стати героями рубрики «Юристи в армії».
Читайте також більше історій юристів в армії.
Завантажується ...
