Договір відчуження майна не повинен використовуватися для уникнення конфіскації — КЦС ВС

Договір відчуження майна не повинен використовуватися для уникнення можливої конфіскації в рамках кримінального провадження. Такий висновок підкреслив КЦС ВС у постанові від 13 квітня 2022 року у справі № 757/62043/18-ц.

Обставини справи

Національне антикорупційне бюро України просило суд визнати недійсними договори дарування земельних ділянок і квартир, вказуючи на таке:

• вони мають ознаки фіктивності,
• вчинені без наміру створення правових наслідків,
• з метою приховати майно підозрюваного,
• уникнути накладення арешту на це майно в рамках кримінального провадження для забезпечення його можливої конфіскації.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову. Суд вказав, що після рішення Конституційного Суду України від 5 червня 2019 року № 4-р(ІІ)/2019 позивач втратив право висунення вимог до відповідачів.

Апеляційний суд це рішення скасував і відмовив з інших підстав. Суд вважав, що надані позивачем докази не підтверджують фіктивність укладених оспорюваних договорів дарування.

Правова позиція Верховного Суду

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду скасував попередні рішення та задовольнив позов.

Суд нагадав, що під час здійснення своїх прав:

• особа зобов’язана утримуватися від дій, які могли б, зокрема, порушити права інших осіб (ч. 2 ст. 13 ЦК України),
• не допускається вчинення дій з наміром заподіяти шкоду іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (ч. 3 ст. 13 ЦК України).

Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Це означає, що договір має відповідати певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю і повагою до інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Договір як приватно-правова категорія є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин та:

• покликаний забезпечити регулювання цивільних відносин,
• має бути спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

КЦС ВС вказав, що приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для:

• невиконання публічних обов’язків,
• звільнення майна з-під арешту в публічних відносинах,
• уникнення арешту та/або можливої конфіскації.

Зокрема, це стосується вчинення договорів не для регулювання цивільних відносин або встановлення, зміни або припинення цивільних прав та обов’язків, а з іншою метою.

Правопорядок не може залишати поза реакцією дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Суди встановили таке:

• оспорювані правочини щодо значного обсягу цінного майна укладені між близькими родичами,
• усі договори є безоплатними,
• вони вчинені у короткий проміжок часу,
• ба більше, – під час здійснення досудового розслідування у кримінальних провадженнях стосовно чоловіка дарувальника спірного майна та інших пов’язаних із ним осіб,
• ці особи підозрюються у вчиненні кримінальних правопорушень, покаранням за які може бути, зокрема, конфіскація майна.

Тому КЦС ВС скасував рішення та задовольнив позов НАБУ, нагадавши, що договір відчуження майна не повинен використовуватися для уникнення можливої конфіскації в рамках кримінального провадження.