До Окружного адміністративного суду м. Києва,
вул. Десятинна, буд. 4/6, м. Київ, 01025
Позивач: адвокат Степ’юк Валентин Сергійович,
адреса: м. Київ, а/с 10, 02160,
телефон: 360-87-21
Відповідач: Київський слідчий ізолятор,
адреса: вул. Дегтярівська, буд. 13, м. Київ, 04050,
телефон: 483-74-89
Третя особа: Державний департамент України
з питань виконання покарань,
адреса: вул. Мельникова, буд. 81, м. Київ, 04050,
телефон: 481-05-94
Я, адвокат Степ’юк Валентин Сергійович, являюсь захисником підсудного гр-на Ф. 1962 р.н., який перебував під вартою у Київському слідчому ізоляторі. Справа по обвинуваченню гр-на Ф. знаходиться на розгляді в Апеляційному суді м. Києва.
На сьогоднішній день порядок допуску захисника на побачення зі своїм підзахисним, який знаходиться під вартою, урегульований частиною 4 статті 12 Закону України «Про попереднє ув’язнення». Відповідно до цієї норми права, підставою для допуску захисника на побачення зі своїм підзахисним є письмове повідомлення органу, у провадженні якого знаходиться кримінальна справа, про те, що особа допущена до участі у справі в якості захисника.
31 липня 2008 року Апеляційний суд м. Києва листом за № 1-5/08 повідомив Київський слідчий ізолятор про те, що я допущений захисником гр-на Ф. Київський слідчий ізолятор отримав вказаний лист 1 серпня 2008 року.
Незважаючи на викладене, 12 серпня 2008 року мені було відмовлено в побаченні з гр-ном Ф. Начальник Київського слідчого ізолятора гр-н Б. вказав, що для побачення зі своїм підзахисним я маю отримати ще й дозвіл на побачення з моїм підзахисним від Апеляційного суду м. Києва. Свою таку позицію гр-н Б. не аргументував жодним посиланням на нормативні документи. Також відмовився письмово підтвердити свою позицію.
Даний спір має розглядатися саме в порядку адміністративного судочинства з наступних підстав. Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 17 КАС України, компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи: … що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства. В порядку кримінального судочинства можуть бути оскаржені дії органу дізнання, слідчого, прокурора, суду. Дії цих осіб я не оскаржую. Якби дозвіл на побачення мені не надав слідчий чи суд, то така справа справді підлягала б вирішенню в порядку кримінального судочинства. А я оскаржую дії керівництва органу, який здійснює попереднє ув’язнення. Начальник органу, який здійснює тримання під вартою заарештованого, не є процесуально уповноваженою особою. Керівництво слідчого ізолятора мало створити таку систему, при якій працівники слідчого ізолятора, перевіривши наявність підстав, які передбачені законом, допускали б на побачення до осіб, що перебувають під вартою. У мене були підстави, передбачені законом, за якими мене мали допустити на побачення з моїм підзахисним. Але мене не допустили на побачення з гр-ном Ф. Кримінально-процесуальний кодекс України не передбачає порядку оскарження дій керівництва установи, яка здійснює тримання особи під вартою. Тому питання щодо недопуску мене на побачення працівниками слідчого ізолятора не належить «вирішенню в порядку кримінального судочинства». А значить, у мене залишається єдиний спосіб захистити своє право — звернутись до суду в порядку адміністративного судочинства.
На підставі викладеного, керуючись частиною 4 статті 12 Закону України «Про попереднє ув’язнення», статтями 1, 2, 4 — 20, 106, 162 КАС України,
1. Визнати незаконною бездіяльність Київського слідчого ізолятора, яка була виражена в недопущенні мене 12 серпня 2008 року на побачення з моїм підзахисним гр-ном Ф. 1962 р.н.
2. Зобов’язати Київський слідчий ізолятор сплатити на мою користь 5000 гривень у якості компенсації моральної шкоди та втрати ділової репутації.
3. Зобов’язати Київський слідчий ізолятор суворо дотримуватись порядку допуску на побачення захисника зі своїм підзахисним.
Додаток:
1. Квитанція про сплату судового збору.
2. Копія листа Апеляційного суду м. Києва № 1-5/08 від 31 липня 2008 року.
3. Копія вимоги на виклик заарештованого, підписана начальником чергової частини СІЗО.
4. Копія листа позивача начальникові Київського слідчого ізолятора.
5. Дві копії позовної заяви з додатками.
Адвокат Степ’юк В.С.
10 липня 2009 року
Валентин Степюк,
председатель Комитета защиты профессиональных прав адвокатов ВОО «Совет адвокатов Украины»
Порядок допуска защитника на свидание со своим подзащитным, который находится под стражей, урегулирован частью 4 статьи 12 Закона Украины «О предварительном заключении». Согласно упомянутой выше норме, основанием для допуска защитника на свидание со своим подзащитным является письменное уведомление органа, в производстве которого находится уголовное дело, о том, что лицо допускается к участию в деле в качестве защитника. Но по устоявшейся практике органов власти для допуска защитника на свидание в Киевском следственном изоляторе требуется разрешение лица или органа, в производстве которых находится уголовное дело. Причем такое разрешение выдается только на одно свидание, и нужно каждый раз брать новое разрешение на следующее свидание.
Для того чтобы отстоять свое право на свидание с подзащитным в рамках законодательных норм, мне пришлось обратиться с иском к Киевскому следственному изолятору (СИЗО) в Окружной административный суд г. Киева.
Почему я выбрал именно такой способ защиты своего права?
Действительно, можно было попробовать обратиться в прокуратуру с жалобой на действия работников СИЗО. И, на первый взгляд, такой способ защиты выглядит более быстрым и эффективным. Но я четко понимал, что работники прокуратуры давно и безнадежно, с первых дней пребывания в своих должностях, от старших коллег впитали убежденность в том, что защитник должен ходить на свидание по разрешениям, и никакой слабинки в этом защитникам давать нельзя — а то совсем распоясаются. Другими словами, работники прокуратуры действительно верят, что защитнику для свидания нужно разрешение. И, как показывал мой опыт по другим делам, такие стойкие убеждения у работников правоохранительной сферы, основанные на жизненном опыте, в прямом смысле слова граничат с верой, потому как мои ссылки на нормы права, которые напрямую противоречат устоявшимся традициям, разбивались о внутреннюю невозможность правоохранителей принять нормы писаного права за объективную реальность. Соответственно, опять обращаться за защитой к должностным лицам, которые в своей деятельности руководствуются не писаным законам, а слепой верой в обычай, не было никакого смысла. Обращение же за защитой в административный суд давало надежду избежать таких опасностей. Ведь административные суды, в большей своей части, укомплектованы судьями, которые не имели опыта судопроизводства по уголовным делам. А соответственно, им не было навязано заблуждение о необходимости разрешения на свидание для защитника. Это были главные причины, по которым я избрал способом защиты своего права иск в административный суд.
© Юридична практика, 1997-2024. Всі права захищені
Кількість адвокатських балів | Вартість |
---|---|
Відеокурс з адвокатської етики | 650 грн |
10 адвокатських балів (включаючи 2 бали за курс з адвокатської етики) | 2200 грн |
16 адвокатських балів (включаючи 2 бали за курс з адвокатської етики) | 3500 грн |
8 адвокатських балів (без адвокатської етики) | 1800 грн |
Щодо додаткової інформації
Email: [email protected]
Тел. +38 (050) 449-01-09
Пожалуйста, подождите…