Еженедельная газета «Юридическая практика»
Сегодня 25 ноября 2017 года, 00:00

Генеральный партнер 2017 года

Адвокатское Бюро Гречковского - генеральный партнер газеты Юридическая практика в 2015 году
Еженедельная газета «Юридическая практика»

Документы и аналитика

№ 42 (721) Наследственное правоот 18/10/11 (Документы и аналитика)

Жалоба на оценку таможни

 

10 жовтня 2011 року

Окружний адміністративний суд м. Києва,
01025, м. Київ, вул. Десятинна, буд. 4/6

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «А» (ідентифікаційний код 32044444),
поштова адреса: адвокатське об’єднання «Адвокатська компанія «Соколовський і Партнери»,
03141, м. Київ, вул. Клінічна, буд. 25,
засоби зв’язку: тел. (044) 495-19-28,
адреса електронної пошти: pravo@lex.org.ua

Відповідач: Київська регіональна митниця
(ідентифікаційний код 00137331),
03680, м. Київ, вул. Лепсе, буд. 8а,
засоби зв’язку: тел. (044) 453-02-48,
адреса електронної пошти: позивачу невідома

Позовна заява

про скасування рішення про визначення митної вартості № 100000011/2011/234441 від 1 червня 2011 року та картки відмови в митному оформленні від 1 червня 2011 року № 500000006/0/411590, повернення суми надмірного стягнення податку на додану вартість та мита на загальну суму 80 000,00 грн із державного бюджету України

1 червня 2011 року Київською регіональною митницею (Відповідач) було прийнято рішення про визначення митної вартості № 100000011/2011/234441 (Додаток № 1) (Оскаржуване рішення) товару, що надійшов товариству з обмеженою відповідальністю «А» (Позивач), та картку відмови в митному оформленні товару № 500000006/0/411590 (Додаток № 2).

Позивач вважає, що рішення Відповідача про визначення митної вартості № 100000011/2011/234441 від 1 червня 2011 року із застосуванням резервного методу є протиправним, оскільки було прийняте з порушенням визначеного законом порядку, без дотримання основних принципів митного регулювання: законності, додержання прав та інтересів, що охороняються законом, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до статті 259 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їхня ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

У зв’язку з виникненням спірних питань щодо митної вартості товарів, відповідно до пункту 6 Порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов’язання при ввезенні їх на митну територію України, затвердженого наказом Державної митної служби № 230 від 17 березня 2008 року (Порядок), гарантійні зобов’язання було надано Позивачем шляхом сплати до державного бюджету суми податків і зборів (обов’зкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом.

Відповідно до пункту 14 Порядку, на підставі результатів перевірки Відповідач повідомив Позивача про неможливість застосування митної вартості, заявленої декларантом.

Відповідно до частини 7 статті 266 Митного кодексу України, митна вартість визначається за резервним методом у разі якщо неможливо застосувати жоден із попередніх методів.

В оскаржуваному рішенні — графа 18 «Додаткова інформація/подані документи» — вказано, що Позивачем для визначення митної вартості подавалися наступні документи: вантажна митна декларація; облікова картка суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності; акт про проведення митного огляду товарів; попередня митна декларація; накладна CMR; книжка МДП (Carnet TIR); рахунок-фактура (інвойс); зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту); сертифікат про походження товару; акт про проведення ідентифікаційного огляду товарів. Крім того, після випуску товару у вільний обіг Позивачем додатково надавалися всі витребувані документи.

Таким чином, у Відповідача були в наявності всі документи, необхідні для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, а тому твердження Відповідача з приводу недостатності таких документів є необ­ґрунтованими.

Більше того, статтею 267 Митного кодексу України чітко визначені випадки, в яких не може використовуватися перший метод визначення митної вартості. Так, згідно з положеннями частини 4 статті 267 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, не використовується в разі якщо:

1) існують обмеження щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів;

2) стосовно продажу оцінюваних товарів або їхньої ціни існують умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) певна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем надійде прямо чи опосередковано продавцю;

4) покупець і продавець є пов’язаними між собою особами, і ці відносини вплинули на ціну товарів.

Оскільки підстава відмови в застосуванні першого методу, зазначена в рішенні про визначення митної вартості № 100000011/2011/234441 від 1 червня 2011 року, є такою, що не передбачена частиною 4 статті 267 Митного кодексу України, то застосування резервного методу, як і будь-якого іншого методу визначення митної вартості з боку Відповідача, є необґрунтованим.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Оскільки Відповідачем було необґрунтовано відмовлено в застосуванні першого методу визначення митної вартості та застосовано резервний метод, рішення про визначення митної вартості № 100000011/2011/234441 від 1 червня 2011 року з урахуванням положень частини 7 статті 266 Митного кодексу України та частини 2 статті 19 Конституції України є протиправним та підлягає скасуванню.

З урахуванням викладеного, керуючись положеннями статей 264, 266, 273 Митного кодексу України, частиною 1 та пунктом 1 частини 3 статті 2, пунктом 1 частини 1 статті 17, частиною 2 статті 18, частиною 1 статті 19, частиною 1 статті 71, пунктом 1 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України,

Прошу:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської регіональної митниці № 100000011/2011/234441 від 1 червня 2011 року та картку відмови в митному оформленні товару № 500000006/0/411590.

2. Стягнути з державного бюджету на користь товариства з обмеженою відповідальністю «А» (ідентифікаційний код 32044444) суму переплати податку на додану вартість та мита на загальну суму 80 000,00 грн.

3. Судові витрати покласти на Відповідача.

Додатки:

1. Копія рішення про визначення митної вартості № 100000011/2011/234441 від 1 червня 2011 року (1 аркуш).

2. Копія картки відмови в митному оформленні товару № 500000006/0/411590 (1 аркуш).

3. Копія вантажної митної декларації (2 аркуші).

4. Копія інвойсу (1 аркуш).

5. Копія міжнародної товарно-транспортної накладної (1 аркуш).

6. Копія контракту на поставку товарів (6 аркушів).

7. Квитанція про сплату судового збору (1 аркуш).

8. Довіреність представника (1 аркуш).

9. Примірник позовної заяви з додатками для Відповідача (17 аркушів).

Представник ТОВ «А» за довіреністю,
адвокат АО «АК «Соколовський і Партнери» В.М. Грищенко


Комментарий эксперта

Кирилл Номинас,
старший юрисконсульт, адвокат АО «Адвокатская компания «Соколовский и Партнеры»

Решения таможенных органов об определении таможенной стоимости в основном идут вразрез с экономическими интересами предпринимателей, которые в результате должны уплатить в государственный бюджет из своего кармана больше, нежели они рассчитывали. Принятие решения относительно уплаты или неуплаты соответствующих сумм, согласно расчетам таможни, — довольно сложный процесс, в котором много нюансов, помочь разобраться в коих предпринимателям должны их таможенные брокеры или юристы.

При этом, избрав путь обжалования, предприниматели должны максимально полно использовать свои права, неиспользование которых даже суды иногда воспринимают «в штыки». Желательно (необходимо) реализовывать право на выпуск товаров в свободный оборот под соответствующие гарантии и пытаться подать таможне все истребованные документы для подтверждения заявленной декларантом таможенной стоимости. При этом весь этот процесс доказывания должен ориентироваться непосредственно на возможный судебный процесс, с четкой фиксацией неправомерных действий таможни.

Доказывать в судебном процессе можно как нарушение порядка применения методов определения таможни, так и нарушения, допущенные при применении того или иного метода, по которому в результате была определена таможенная стоимость. Стоит отметить, что соотношение негативных и позитивных для субъектов хозяйствования решений в спорах об обжаловании таможенной стоимости — не самое благоприятное для последних. Однако это совсем не означает, что такое обжалование бесполезно. Четкое соблюдение законодательства и использование всех своих прав может как помочь в возврате уже уплаченных денежных средств, так и предотвратить принятие таможней соответствующего решения, увеличивающего таможенную стоимость товара.



Присоединяйтесь к обсуждению!

Автор *
E-mail
Текст *
Осталось
из 2550 символов
* - Поля, обязательные для заполнения.

№ 42 (721) от 18/10/11 Текущий номер

Наследственное право

№ 42 (721)
Документы и аналитика

Жалоба на оценку таможни

Отрасли практики

Президент подписался за банкротство

Судебная практика

ВХСУ пресек пересмотр

Частная практика

Уйти без последствий

Какое, на ваш взгляд, главное событие в процессе запуска нового Верховного Суда?

Издание Президентом Украины указа о назначении «верховных» судей

Подписание и опубликование нового процессуального законодательства

Решение Пленума ВС относительно дня начала работы нового Суда

Первое решение Верховного Суда

Все вышеперечисленное

Ничего из перечисленного не считаю главным событием

Ваш собственный вариант ответа или комментарий Вы можете дать по электронной почте voxpopuli@pravo.ua.

  • integrites
    aequo
"Юридическая практика" в соцсетях

fb youtube fb fb

Заказ юридической литературы

ПОДПИСКА