Еженедельная газета «Юридическая практика»
Сегодня 24 ноября 2017 года, 23:58

Генеральный партнер 2017 года

Адвокатское Бюро Гречковского - генеральный партнер газеты Юридическая практика в 2015 году
Еженедельная газета «Юридическая практика»

Документы и аналитика

№ 50 (677) Судоустройство. Судебная реформа.от 14/12/10 (Документы и аналитика)

Прием налоговых деклараций

 

До Окружного адміністративного суду м. Києва
вул. Десятинна, 4/6, м. Київ, 01023

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «C»,
вул. Мельникова, 118, м. Київ, 04060,
код ЄДРПОУ 33333333,
засоби зв’язку: відсутні

Відповідач: Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва,
вул. Баговутівська, 26, м. Київ, 04050

Судовий збір: 3,40 грн

АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПОЗОВ

про зобов’язання вчинити дії

І. Фактичні обставини справи

У період з 20 листопада 2009 року до 10 грудня 2009 року Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва (Відповідач або ДПІ) було проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «С» (Позивач або ТОВ «С») з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 липня 2006 року до 30 червня 2009 року.

За результатами даної перевірки ТОВ «С» було складено акт від 8 грудня 2009 року № 777 з додатками до нього про результати невиїзної документальної перевірки.

На підставі акту № 777 Відповідач видав та 8 грудня 2009 року надіслав Позивачу: 1) податкове повідомлення-рішення № 888, яким визначив суму податкового зобов’язання за платежем з податку на додану вартість у сумі 7000,00 грн, в тому числі за основним платежем —2000,00 грн, та штрафні санкції в сумі 4000,00 грн; 2) подат­кове повідомлення-рішення № 999, яким визначив суму податкового зобов’язання за платежем з податку на додану вартість у сумі 100 000,00 грн, у тому числі за основним платежем — 50 000,00 грн та штрафні санкції в сумі 20 000,00 грн.

11 січня 2010 року Позивачем було подано до ДПІ податкові декларації з податку на додану вартість разом з додатками за листопад 2009 року, грудень 2009 року та уточнюючий рахунок по ПДВ за жовтень 2009 року.

Але, незважаючи на правильне оформлення декларації та відсутність усних та письмових зауважень інспектора ДПІ, податкові декларації від 11 січня 2010 року були прийняті Відповідачем «До відома», тобто вважаються такими, що не були визнані податковим органом.

З огляду на вищезазначене, Позивач з метою захисту свого порушеного права вважає за необхідне звернутися до суду з цим адміністративним позовом про зобов’язання вчинити дії.

ІІ. Матеріально-правове обґрунтування позовних вимог

Правові підстави звернення Позивача до суду з вимогами до ДПІ та нормативне обґрунтування обраного Позивачем способу захисту.

Відповідно до підпункту 7.8.1 пункту 7.8 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковим періодом для складання декларацій з ПДВ до податкових органів є один календарний місяць.

Пунктом 1.11 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (Закон № 2181) зазначено, що податкова декларація, розрахунок (податкова декларація) — це документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов’язкового платежу).

Згідно з абзацем «а» підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону № 2181, податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (в тому числі при сплаті місячних авансових внесків) протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Вимоги щодо оформлення, заповнення, подання податкової декларації з податку на додану вартість визначені Порядком заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 липня 1997 року за № 250/2054 із змінами та доповненнями (Порядок).

Відповідно до положень підпункту 3.4 пункту 3 цього Порядку, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов’язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується, зокрема, підписом відповідальних осіб та печаткою, а в разі подання декларації в електронній формі — електронним підписом осіб (які підписують декларацію), зареєстрованим у порядку, визначеному законодавством.

Декларація заповнюється таким чином, щоб забезпечити збереження записів у ній та вільне читання тексту (цифр) протягом установленого строку зберігання звітності. Декларація може бути заповнена від руки чорнильною чи кульковою ручкою або видрукувана (заповнення олівцем не допускається), без виправлень і помарок; у рядках, де відсутні дані для заповнення, має бути проставлений прочерк (підпункт 3.3 Порядку).

Крім того, одночасно з декларацією повинні подаватися всі необхідні додатки до декларації, подання яких передбачено підпунктом 4.2 Порядку.

Відповідно до підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону № 2181 прийняття податкової декларації є обов’язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від’ємного значення об’єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов’язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов’язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник подат­ків має право надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу або оскаржити рішення подат­кового органу в порядку апеляційного узгодження.

За таких обставин названий Закон зобов’язує орган державної податкової служби (ДПС) у разі звернення до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію повідомляти платнику податків підстави неприйняття попередньої декларації.

Проте, як було зазначено вище, не зважаючи на правильне оформлення декларації та відсутність усних та письмових зауважень інспектора ДПІ, податкові декларації були прийняті Відповідачем «До відома», тобто вважаються такими, що не були визнані податковим органом.

Станом на момент звернення до суду діє наказ Державної податкової адміністрації України від 31 грудня 2008 року № 827 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп’ютерної обробки податкової звітності платників податків в органах державної податкової служби України» (наказ № 827), яким керуються органи ДПС при вчиненні згаданих дій, зокрема, при віднесенні податкової декларації «До відома».

Підпунктом 4.4 пункту 4 наказу № 827 передбачено, що працівники органів ДПС при прийманні податкової звітності на паперових та електронних носіях з доданням роздрукованих оригіналів контролюють наявність: підписів посадових осіб; печатки платника податків; обов’язкових реквізитів; обов’язкових додатків до податкової звітності, передбачених порядком заповнення відповідної звітності; прокреслень у значеннях показників, що не заповнюються через відсутність інформації. Наказом № 827 передбачено, що у разі надання податкової звітності органу ДПС платником податків, заповненої всупереч правилам, вона може бути не визнана органом ДПС як податкова звітність (підпункт 4.5 пункту 4). У таких випадках працівники підрозділів ведення та захисту податкової звітності повинні в усній формі попередити платника податків про виявлені недоліки і наслідки прийняття органами ДПС такої податкової звітності і запропонувати надати нову, оформлену належним чином. Якщо платник податків наполягає на прийнятті звітності, то звітність приймається, реєструється та разом зі службовою запискою передається до галузевого підрозділу для подальшого зберігання у звітній частині особової справи платника податків. На примірнику, що залишається у платника податків, проставляється штамп «Отримано, попереджено про можливість невизнання». Платнику податків у триденний термін від дня отримання звітності (але не пізніше наступного дня від граничного строку подання) структурним під­розділом, до функцій якого належить приймання податкової звітності, надсилається повідомлення про невизнання органом ДПС декларації як податкової із зазначенням підстав та пропозицією надати нову, оформлену належним чином. У базі даних органів ДПС така податкова звітність тільки реєструється (без внесення показників) та отримує статус «До відома», а в коментарях проставляється реєстраційний номер повідомлення (про невизнання органом ДПС декларації як податкової) та дата його відправки.

Отже, з зазначеного заказу № 827 випливає, що віднесення податкової декларації «До відома» вказує на невизнання органом ДПС декларації як податкової. Але в даному випадку обов’язковою умовою є наявність повідомлення органа ДПС про її невизнання.

Тобто, враховуючи вищенаведене, існують законні підстави вважати, що: 1) можливою підставою невизнання податкової декларації є її заповнення з порушеннями вимог законодавства або з порушенням ­правил заповнення обов’язкових реквізитів; 2) у випадку невизнання органом ДПС декларації як податкової, обов’язковою умовою є наявність повідомлення органа ДПС про її невизнання із зазначенням відповідних підстав.

Однак, незважаючи на те, що Позивачем податкові декларації подавались за встановленою формою, містили всі обов’язкові реквізити та додатки, підписані керівництвом та скріплені печаткою підприємства, інспектором ДПІ так і не було повідомлено підстав, за якими декларації з податку на додану вартість за листопад 2009 року, грудень 2009 року та уточнюючий розрахунок з податку на додану вартість за жовтень 2009 року були не визнані, чим порушено умови чинного законодавства України.

Крім того, відповідно до приписів підпункту 2.1.4 пункту 2.1, підпункту 2.2.1 пункту 2.2 статті 2, підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону № 2181 податковий орган, як контролюючий орган стосовно податків і зборів (обов’язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, має право здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати цих податків і зборів. При цьому конт­ролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму податкового зобов’язання платника податків у разі якщо, зокрема, дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов’язань, заявлених у податкових деклараціях. У разі коли контролю­ючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов’язання платника податків, до останнього застосовується певна відповідальність.

За таких обставин Закон № 2181 визначає певний механізм контролю за платниками податків з боку органів державної податкової служби за правильністю визначення сум податкових зобов’язань, заявлених у податкових деклараціях.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

А отже, державній податковій інспекції у разі наявності сумнівів в правильності визначення податкових зобов’язань платником податків необхідно діяти саме у спосіб, визначений законом для таких випадків.

Таким чином, враховуючи, що у спірних правовідносинах підстави для неприйняття податкової звітності не відповідають положенням підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону № 2181, обґрунтованим вбачаються вимоги Позивача щодо зобов’язання ДПІ визнати податкові декларації товариства з обмеженою відповідальністю «С» з податку на додану вартість за листопад 2009 року, грудень 2009 року та уточнюючий розрахунок за жовтень 2009 року як податкову звітність.

Крім того, в телефонному режимі від державного податкового інспектора відділу примусового стягнення було отримано інформацію про опис усього майна, що належить ТОВ «С».

Згідно із частиною 1 статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень.

Відповідно до статті 117 КАС України, для забезпечення адміністративного позову суд може:

1) зупинити дію всього рішення суб’єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються (частина 3 статті 117 КАС України);

2) заборонити вчиняти певні дії (частина 4 статті 117 КАС України).

Також, пунктом 2 частини 2 статті 162 КАС України встановлено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов’язання відповідача вчинити певні дії.

На підставі викладеного та керуючись статтями 2, 6, 17, частиною 2 статті 18, 104—106, 117 КАС України,

ПРОШУ СУД:

1. Відкрити провадження у справі за даним адміністративним позовом.

2. Зобов’язати Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі м. Києва прийняти декларації з податку на додану вартість з додатками за листопад 2009 року, грудень 2009 року та уточнюючий рахунок по подат­ку на додану вартість за жовтень 2009 року.

3. Заборонити Державній податковій інспекції у Шевченківському районі м. Києва вчиняти дії, направлені на проведення опису майна, що знаходиться на праві власності у Товариства з обмеженою відповідальністю «С», і накладення на нього арешту.

Додатки:

20 січня 2010 року підпис П.І.Б.


Комментарий эксперта

Антон СИНЦОВ,
юрист АО «АФ «АКТИО»

В последнее время имеют место неединичные случаи, когда налогоплательщик подает налоговую декларацию по установленной форме, которая соответствует всем требованиям действующего законодательства Украины, а налоговые органы (ГНИ) отказывают в принятии такой декларации, ссылаясь на то, что она якобы заполнена вопреки Порядку заполнения и подачи налоговой декларации по налогу на добавленную стоимость.

Следующий шаг — направление декларации по почте. При этом декларация считается поданной в момент ее вручения оператору почтовой связи. Однако в канцеляриях отдельных ГНИ отказываются принимать почтовые отправления с декларациями. Соответственно у плательщика отсутствует подтверждение подачи декларации в срок. А это уже влечет за собой штрафные санкции в размере десяти не облагаемых налогами минимумов доходов граждан за каждое непредоставление.

В таком случае, если плательщик уверен, что ГНИ безосновательно не признало декларации, он имеет право обратиться с жалобой в ГНИ или же в суд с требованиями к ГНИ принять налоговую декларацию.

При составлении иска необходимо четко указать, на каких основаниях не была принята декларация, какие действия были совершены для подачи декларации в срок. В иске необходимо отметить, что отказ служебного лица ГНИ принять декларацию является противозаконными действием. Такие действия расцениваются как превышение служебных полномочий, что влечет за собой дисциплинарную и материальную ответственность.

Следует обратить внимание суда на то, что налоговая отчетность может быть не признана как налоговая декларация, если в ней не указаны обязательные реквизиты, она не подписана соответствующими должностными лицами, не скреплена печатью налогоплательщика. В таких случаях работники ГНИ должны предупредить плательщика о недостатках. Если плательщик настаивает на принятии отчетности, то она принимается, регистрируется и передается для дальнейшего хранения.

При составлении иска следует учитывать все изменения, внесенные в законодательство. Так, в данном иске указано, что в случае непризнания декларации как налоговой, указывается статус «К сведению». Однако по состоянию на сегодня в случае непризнания налоговой отчетности как налоговой декларации ей уже предоставляется статус «Не признана как налоговая декларация», что в свою очередь не влияет на проб­лематику этого вопроса.

Отдельно отмечу, что данный административный иск был удовлетворен Окружным административным судом г. Киева. Так, суд обязал ГНИ признать налоговые декларации как налоговую отчетность, а это значит, что налоговые декларации и уточнения были приняты; основания для начисления основных обязательств и штрафных санкций отсутствуют, что в полной мере отвечает интересам клиента.



Присоединяйтесь к обсуждению!

Автор *
E-mail
Текст *
Осталось
из 2550 символов
* - Поля, обязательные для заполнения.

Какое, на ваш взгляд, главное событие в процессе запуска нового Верховного Суда?

Издание Президентом Украины указа о назначении «верховных» судей

Подписание и опубликование нового процессуального законодательства

Решение Пленума ВС относительно дня начала работы нового Суда

Первое решение Верховного Суда

Все вышеперечисленное

Ничего из перечисленного не считаю главным событием

Ваш собственный вариант ответа или комментарий Вы можете дать по электронной почте voxpopuli@pravo.ua.

  • Antika
  • АФ «Династия»
  • integrites
"Юридическая практика" в соцсетях

fb youtube fb fb

Заказ юридической литературы

ПОДПИСКА